За топографією хронічний гастрит поділяється на фундальний, антральний і дифузний

Порушення регенерації зводяться до сповільнення диференціації паріетальних клітин. З" являються незрілі клітини, які швидко гинуть ще до того моменту, коли завершиться їх диференціація. Таким чином, хронічний гастрит – це не запальний процес, а прояв порушення регенерації і дистрофії..

Клініко-морфологічні форми хронічного гастриту

Автоімунний гастрит (хронічний гастрит типу А) зустрічається значно рідше ніж хелікобактерний. Основним етіологічним фактором розвитку хронічного гастриту типу А є наявність антитіл проти паріетальних клітин та внутрішнього фактору Кастла – гастромукопротеїну.

Хронічний рефлюкс- гастрит (хімічний хронічний гастрит типу С) розвивається за умов значного попадання жовчі в шлунок у хворих оперованих на антральному відділі шлунка а також при слабості жомів.

Особливі форми хронічного гастриту, наприклад, хвороба Менетріє, лімфоцитарний, еозинофільний, гранульоматозний.

Морфологічна класифікація хронічного гастриту

За топографією хронічний гастрит поділяється на фундальний, антральний і дифузний

Згідно Хьюстенської класифікаціїї виділяють
З типи хронічного гастриту:

неатрофічний, атрофічний та особливі форми.

Гастрит А

Аутоімунний гастрит. Зумовлений наявністю аутоантитіл до гастромукопротеїну парієтальних клітин (внутрішнього фактора Касла), блокуючи його зв’язок з вітаміном В 12.

Часто зустрічається з іншими аутоімунними захворюваннями (тириоідит, Аддісонова хвороба).

Локалізується у фундальному відділі.

Проявляється переважно у дітей і людей похилого віку.

Характеризується різким зниженням секреції НCl (ахлоргідрія), гіперплазією G-клітин та гастринемією.

Гастрит В (неімунний гастрит)

Зумовлений Helicobacter pylori, який виявляють у 100% хворих.

У розвитку відіграють роль різноманітні ендогенні та екзогенні фактори (інтоксикація, порушення харчування, зловживання алкоголем.

Локалізується, в основному, в антральному відділі та тілі, але може поширюватись на весь шлунок.

Гастрит С
(хімічний) рефлюкс-гастрит

Зумовлений рефлюкс-дуоденітом (закидом вмісту 12-палої кишки у шлунок).

Часто спостерігається у людей, які перенесли резекцію шлунка.

Локалізується в антральному відділі

Активність секреції HCl не змінена і кількість гастрину теж в межах норми.

Залежно від морфологічної картини виділяють поверхневий (неатрофічний) і атрофічний гастрит.

Поверхневий гастрит:

Лімфоплазмоцитарний інфільтрат розміщується в поверхневих відділах слизової оболонки шлунка на рівні валиків.

Прогноз сприятливий. У ряді випадків може переходити в атрофічний гастрит.

Атрофічний гастрит має такі морфологічні ознаки:

Слизова оболонка витончена, кількість залоз зменшена.

У власній пластинці спостерігається лімфоїдно-плазмоцитарний інфільтрат, виражений склероз.

Характерна структурна перебудова з появою фокусів кишкової і пілоричної метаплазії. Замість шлункових валиків з’являються кишкові ворсинки, вистелені кишковим епітелієм з чисельними келихоподібними клітинами

Часто виникають фокуси дисплазії. На фоні важкої дисплазії епітелію може розвинутись рак шлунка.

Хвороба Менетріє

Особливою формою хронічного гастриту є хвороба Менетріє при якій слизова оболонка дуже потовщена і має вигляд звивин головного мозку.

Виразкова хвороба

Виразкова хвороба, – самостійне (первинне) хронічне рецидивуюче захворювання, головним клінічним і морфологічним проявом якого є наявність пептичної виразки шлунка або дванадцятипалої кишки.

Патогенез виразкової хвороби

Гіпертонус блукаючого нерва з підвищенням активності кислотно-пептичного фактора.

Порушення моторики шлунка
та 12-палої кишки.

Підвищення рівня АКТГ та глюкокортикоїдів.

Значне переважання кислотно-пептичного фактора агресії над факторами захисту слизової оболонки.

Морфогенез хронічної виразки

Морфогенез хронічної рецидивуючої виразки шлунка або дванадцятипалої кишки включає такі стадії:
1-ерозія, 2-гостра виразка і 3-хроніча виразка.

Ерозія – це поверхневий дефект, який виникає в результаті некрозу слизової оболонки.

Гостра виразка - це більш глибокий дефект, який захоплює не тільки слизову оболонку, але й інші оболонки стінки шлунка. Має неправильну округло-овальну форму та м’які краї.

Морфологія хронічної виразки

У шлунку частіше локалізується на малій кривизні, в 12-типалій кишці - в цибулині на задній стінці.

Має вигляд глибокого дефекту овальної або округлої форми, захоплюючи слизову та м’язову оболонки.

Краї виразки щільні. Проксимальний край піднятий і слизова оболонка нависає над ним, дистальний – пологий або має вигляд тераси, ступені якої утворені різними шарами стінки шлунка.

Мікроскопічна картина
залежить від стадії виразкової хвороби

В стадії ремісії на днівиразкиспостерігається рубцева тканина, яка витісняє м”язовий шар з поодинокими склерозованими та облітерованими судинами.

В стадії загострення на дні виразки чітко розрізняються 4 шари: 1) фібриноїдний некроз (на дні та по краях), 2) фібринозно-гнійний або гнійний ексудат, 3) грануляційна і фіброзна тканина, в якій спостерігаються тонкостінні судини та клітини запалення (багато еозинофілів) (відділяє зону некрозу), 4) грубоволокниста рубцева тканина.

Ускладення виразкової хвороби

І - Виразково-рубцеві:

Стеноз вхідного і вихідного отворів шлунка

Стеноз і деформація цибулини 12п.к.

ІI - Виразково-деструктивні:

перфорація виразки

пенетрація (в підшлункову залозу, стінку товстої кишки, печінку)

кровотеча

ІІІ - Малігнізація виразки шлунка