Гігієнічне нормування шуму

Нормування шуму для робочих місць регламентується державним стандартом та санітарними нормами ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности; ДСН 3.3.6-037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

Основою нормування є обмеження звукової енергії, яка діє на людину протягом робочої зміни, значеннями, безпечними для її здоров’я і працездатності.

Нормування шуму здійснюється двома методами – за граничним спектром (ГС) шуму і за рівнем звукового тиску (Lр) в дБА.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску нормуються в активних смугах частот (октавах).

При аналізі шуму діапазон звукових частот розбитий на октавні смуги певної ширини. Смуга частот, у якої відношення верхньої граничної частоти до нижньої дорівнює двом, називається октавою Характеристикою кожної смуги частот являється середньо геометрична частота_., яка для октави визначається за формулою

де , − гранична верхня і нижня частоти смуг, Гц.

Середньогеометричний ряд частот () – 31, 5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Сукупність гранично допустимих рівнів звукового тиску в дев’яти октавних смугах частот і є граничним спектром (ГС) шуму. Кожний із граничних спектрів має свій індекс, наприклад ГС-75, де 75 – допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо геометричним значенням частоти 1000 Гц.

За еталонну (стандартну) частоту при нормуванні рівня звуку прийнята частота 1000 Гц.

В другому методі для орієнтованої (неточної) оцінки рівня постійного і непостійного шуму використовується шкала А шумоміра, наприклад, прилад ВШВ-1. Ця шкала імітує загальну чутливість вуха людини у всьому інтервалі частот. Величина рівня звуку, виміряного за цією шкалою, позначається в дБА.

L_p − рівень звукового тиску – точна характеристика шуму на октавних смугах частот.

L_p = 20 lg (P/P₀), дБА

де Р – звуковий тиск в даній точці, Па (Н/м²); Р₀ – звуковий тиск на порозі чутності (Р₀ = 2· 10^-5 Па при частоті 1000 Гц).

Всі розрахунки по захисту від шуму виконуються по рівню звукового тиску L_p.

Параметрами непостійного шуму, які нормуються, є еквівалентний рівень шуму (рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час) у дБА_екв та максимальний рівень шуму – у дБА.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і територіях регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99.

Із таблиці видно, що рівні звукового тиску за низьких частот мають більш високі значення і знижуються із підвищенням частоти. Це пояснюється тим, що людський організм легше переносить низькі частоти і значно гірше – високі.

Необхідно пам’ятати, що шум в аудиторіях не повинен перевищувати 55 дБА, у квартирах вдень – не більше 40 дБА, вночі – не більше 30 дБА. На вулиці допустимий рівень шуму вдень − до 50 дБА, вночі − до 40 дБА.

Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням використовують вимірювачі шуму та вібрації ВШВ-1, ВШВ-003, шумомір типу Ш-1, акустичну вимірювальну апаратуру фірм RET (Німеччина) та " Брюль і К’єр" (Данія).

Звук, який сприймається мікрофоном шумоміра, перетворює механічні коливання в електричні, які підсилюються, проходячи через коректуючі фільтри і випрямляч, а далі реєструються стрілковим або самописним приладом.