Пожежеюназивають неконтрольоване горіння, яке завдає матеріальну шкоду і створює загрозу життю і здоров’ю людей.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-85 пожежна безпека – це стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у разі її виникнення запобігається вплив на людей шкідливих і небезпечних факторів пожежі та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Небезпечними факторами пожежі є такі:

– відкритий вогонь та іскри;

– підвищена температура повітря, предметів і т. п.;

– токсичні продукти горіння;

– дим;

– знижена концентрація кисню;

– обвалення й пошкодження будинків, споруд, установок;

– вибухи.

Пожежі наносять суспільству велику матеріальну шкоду, приводять до травм і загибелі людей, тому що супроводжуються виникненням небезпечних факторів, таких як відкритий вогонь, підвищена температура, токсичні речовини, дим, недостаток кисню, пошкодження і порушення будівель, споруд, вибухи технічного обладнання тощо.

Найбільш поширеними причинами виникнення вогневих стихій є: необережне поводження з вогнем, порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування, побутових електроприладів та приладів опалення, пустощі дітей з вогнем, несправність виробничого устаткування. Значна кількість пожеж на даний час трапляється від навмисних підпалів.

17 грудня 1993 року Верховною Радою України було прийнято і введено в дію Закон України «Про пожежну безпеку». Ним визначено, що забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території держави, регулює відносини Державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Зокрема, ст.2 визначає, що забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців і покладається на їх керівників чи уповноважених ними осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.94 р. № 508 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку» передбачено міністерствам і відомствам, виконавчим комітетам місцевих рад розробити заходи щодо реалізації вимог Закону. Затверджені Правила обліку пожеж, які введені в дію з 1 січня 1995 року. Передбачено створення сільських пожежних команд.

З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння, Законом передбачено створення на підприємствах, в установах та організаціях пожежно-технічних комісій та добровільних пожежних команд.

Відповідно до Положень Закону України «Про пожежну безпеку» 14 липня 1995 року затверджені «Правила пожежної безпеки в Україні», які вводяться вперше і набули чинності з 1 вересня 1995 року.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об’єкти, а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються.

Пожежна профілактика ґрунтується на виключенні умов, необхідних для виникнення горіння, і використанні принципів забезпечення безпеки людини.

При забезпеченні пожежної безпеки вирішують чотири такі задачі:

– запобігання пожеж і утворення джерел загоряння, забезпечення пожежного захисту;

– локалізація виниклих пожеж;

– захист людей і матеріальних цінностей;

– гасіння пожеж.

Запобігання пожежі досягається виключенням утворення горючого середовища і джерел запалювання, а також підтримкою параметрів середовища в межах, що виключають виникнення та підтримку процесу горіння.

Запобігання утворенню джерел загоряння досягається наступними заходами:

– відповідним виконанням, застосуванням і режимом експлуатації машин і механізмів;

– влаштуванням блискавкозахисту будинків і споруд;

– ліквідацією умов для самозаймання речовин;

– регламентацією допустимої температури й енергії іскрового розряду та ін.

Пожежний захист реалізується наступними заходами:

– застосуванням непальних і важкогорючих речовин і матеріалів;

– обмеженням кількості горючих речовин;

– обмеженням поширення пожежі;

– застосуванням засобів пожежогасіння;

– регламентацією меж вогнестійкості будинків і споруд;

– створенням умов для евакуації людей;

– застосуванням протидимного захисту, пожежної сигналізації та ін.