Тема 4: Інформаційний простір в Україні..

Мета:

методична – розвивати навички самостійної роботи з джерелами; розвивати вміння узагальнювати та систематизувати данні, набуті з різних джерел інформації; формувати вміння робити висновки; продовжити формування вмінь збирати, накопичувати, зберігати, обробляти й передавати отриману інформацію; розвивати вміння критично аналізувати інформаційний простір України;

дидактична – дати знання про сутність понять «інформація», ЗМІ, «Інформаційна революція», „цензура”; визначити основні види і функції ЗМІ; розкрити роль ЗМІ у сучасному суспільному житті; оцінити значення ЗМІ для формування громадянського суспільства;

виховна - сприяти формуванню свідомого протистояння молоді спробам маніпулювати ними; сприяти розвитку активної громадянської позиції; виховувати критичний погляд на інформацію; сприяти реалізації студентами права на свободу слова у власному житті;

Основні проблеми:

1. Характеристика інформаційного простору України.

2. Стан свободи слова в сучасній Україні.

Ключові поняття: інформація, ЗМІ, цензура, свобода слова.

Методичні рекомендації:

При вивченні даної теми зверніть увагу на необхідність розуміння наступних питань:

1. 3 історії розвитку ЗМІ.

2. Види засобів масової інформації (ЗМІ).

3. Функції ЗМІ

4. ЗМІ та політика. ЗМІ як засіб формування громадської думки

Самостійна робота за цією темою повинна допомогти вам отримати відповідні знання та уміння:

а) дати знання про сутність понять «інформація», «свобода слова», „засоби масової інформації (ЗМІ)”, про основні види ЗМІ та їх функції; про інформаційний простір сучасної України.

б) підвести до висновку про роль ЗМІ у формуванні громадянського суспільства та його демократизації;

в) підвести до розуміння, що ЗМІ – основне джерело поширення інформації у суспільстві та засіб формування громадської думки.

г) навчити оцінювати роль ЗМІ у політиці;

Розпочати роботу з теми слід з опрацювання розділу 11.1.” Види та функції засобів масової інформації. ЗМІ як засіб формування громадської думки. ЗМІ в демократичному суспільстві. Участь ЗМІ у формуванні суспільної думки та громадянського суспільства. Свобода слова та цензура. Інформаційний простір в Україні” електронного посібник з предмету „Людина і світ” О.Л.Косенчука; § 52. „Засоби масової комунікації! ” РОЗДІЛУ 11. ДУХОВНІ ЦІННОСТІ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА Посібника Юрій М. „Людина і світ”. Додатково треба використати наступні ресурси:

https://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/280.htm

https://ua.textreferat.com/referat-6116-1.html

https://pidruchniki.ws/11510513/politologiya/harakteristika_sferi_mas-media_ukrayini

https://pidruchniki.ws/15840720/politologiya/informatsiyna_politika_-_pocheptsov_gg

тощо.

У сучасний період розвитку українського суспільства успішне вирішення політичних, економічних і соціальних завдань все дедалі залежить від дії такого суб’єктивного чинника, як соціальна активність особистості. Важливу роль у формуванні цієї активності, а також громадської думки грають засоби масової інформації. Про зростаючу роль преси, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротші терміни досягти найбільш віддалених районів, проникнути в будь-яку соціальну середу.

Основні етапи розвитку ЗМІ

1) До початку нашої ери — прагазетні явища;

2) з початку нашої ери до XV ст. н. е. — епоха рукописних видань;

3) з XV ст. до XVII ст. — винахід і розвиток друкарства, становлення газетно-журнальної справи;

4) з XVIII ст. до початку XX ст. — розвиток журналістики як суспільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;

5) 1900-1945 рр. — набуття пресою функцій «четвертої влади»;

6) 1945-1955 рр. — процес концентрації та монополізації ЗМІ;

7) 1955-1990 рр. — епоха становлення електронних засобів комунікації;

8) з 1990 р. і до сьогодні — становлення нового інформаційного порядку у світі.

Засоби масової інформації — це інститути та форми публічного і відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів.

Засоби масової інформації — потужна сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного донесення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, здатний переконувати реципієнта щонайкраще. Особливо чітко це виявляється у відношенні електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їх роль зростає. А за емоційним впливом на почуття і свідомість людей вони утримують поки пальму першості і збирають найбільшу аудиторію. У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання про підвищення ефективності виступів тісно пов’язані з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Перш за все це відбір проблем, розв’язання яких може підтримати і підказати аудиторія.

ЗМІ становлять складну систему, виділяють два головні їх типи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телебачення, кінопродукція, аудіопродукція).

Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами і певними рівнями організації (у країні, в регіоні, на виробництві). Відмітні ознаки ЗМІ — це публічність, тобто необмежене коло користувачів, наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний кількісний склад аудиторії, змінюється залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі, повідомленням або статті.

Зверніть увагу, що поняття «засоби масової інформації» не слід ототожнювати з поняттям «засоби масової комунікації» (СМЯ). Це не зовсім правильно, оскільки останнє поняття характеризує більш широкий спектр масових засобів. До ЗМК належать кіно, театр, цирк і т. ін., всі видовищні вистави, які відзначаються регулярністю у зверненні до масової аудиторії, а також такі технічні засоби масової комунікації, як телефон, телеграф, телетайп і т. ін.

Взагалі, ЗМІ виконує величезну кількість функцій в абсолютно різних сферах.

1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження контакту.

2. Організаторська — у ній найбільш наочно проявляється роль журналістики як «четвертої влади» в суспільстві.

3. Ідеологічна (соціально-орієнтаційна), пов’язана з прагненням здійснювати глибокий вплив на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали та прагнення, включаючи мотивацію поведінкових актів.

4. Культурно-освітня, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства й беручи участь у пропаганді та поширенні в житті суспільства високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всебічному розвитку людини.

5. Рекламно-довідкова, пов’язана із задоволенням утилітарних запитів у зв’язку зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи і т. д. і т. п.).

6. Рекреативна (розваги, зняття напруги, отримання задоволення).

У кожній з цих сфер ЗМІ виконують свої соціальні ролі:

• виробничо-економічну,

• регулювальну,

• духовно-ідеологічну,

• інформаційно-комунікативну.

Так, в економічній галузі вона стає елементом системи виробництва, набуває якості товару. У соціальному вимірі головним є збір, накопичення, зберігання, переробка та розповсюдження інформації.

У духовній сфері преса виконує пізнавальну, освітню, виховну функції, властиві всім ідеологічним інститутам.

Генеральним суб’єктом по відношенню до журналістики є суспільство. На задоволення потреб усього суспільства спрямовані функції інтеграції пізнання, що виконує журналістика. Окремі соціальні структури як суб’єкти своїми потребами в завоюванні й утриманні влади визначають такі функції журналістики, як пропаганда, агітація, організація. Особистість визначає функції орієнтації, морально-психологічного задоволення.

Для такого специфічного виду соціальних суб’єктів, як журналісти, журналістика виконує службово-професійну і творчу функції.

Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.

ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства істотну роль, безпосередньо стосуючись його життєдіяльності і виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творить) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбувається в суспільстві.

Об’єднання націй у сильні централізовані держави часто виявлялося можливим завдяки появі преси, яка створила новий вид соціальної спільноти — публіку окремо взятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але об’єднані споживаною інформацією. Преса прискорила і поставила на «потік» вироблення єдиних символів і значень у національному масштабі. Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але й виводять його на глобальний рівень. Хоча мас-медіа покликані вирішувати певні завдання в політичній системі та суспільстві, у реальному житті вони досить самостійні, мають цілі, які часто різняться від потреб суспільства і використовують для їх досягнення різні методи.

У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованою згідно із законами логіки. Ця модель відповідає сформованому там типу менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі, проте в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній і нерідко може затьмарити раціональні доводи та аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнократичні режими, насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших національностей і всіх неугодних.

Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб’єкти політики, багато в чому залежать їх подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які поставляють інформаційні агентства, але і самі видобувають і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання у доступній масової аудиторії формі і коментування — важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу і форм подання інформації.

Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Вони являють собою складний багатогранний інститут, що складається з безлічі органів і елементів, які забезпечують інформування населення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьому світі.

Свобода слова - право людини вільно висловлювати свої думки. Свобода слова іноді вступає в протиріччя з правами і свободами інших осіб. Правові норми держав зазвичай регулюють обмеження на свободу слова на своїй території. Згідно з міжнародним правом, обмеження на свободу слова зобов'язані відповідати трьом умовам: вони повинні строго відповідати закону, переслідувати легітимну мету і повинні бути необхідні і адекватні для досягнення цієї мети. На сьогоднішній день серед легітимних обмежень числяться захист національної безпеки, громадського порядку, здоров'я і моральності, репутації і прав інших осіб (в тому числі, авторського права), конфіденційної інформації, правосуддя

Однією з форм обмеження свободи слова є цензура. Цензура - це форма обмеження свободи слова, свободи преси, телебачення та інших засобів інформації, обумовлена ​ ​ законодавчо затвердженими нормами захисту інтересів держави, суспільства та громадських інститутів. Цензура (лат. Ченсура) - загальна назва контролю влади за змістом та розповсюдженням інформації, друкованої продукції, музичних і сценічних творів, творів образотворчого мистецтва, кінемат-і фотографічних творів, передач радіо і телебачення, веб-сайтів і порталів, в деяких випадках також приватного листування, з метою обмеження або недопущення розповсюдження ідей і відомостей, визнаних цією владою шкідливими або небажаними

Питання для самоконтролю:

1. Що означає термін «засоби масової інформації»?

2. Наведіть приклади відомих вам передач новин. Як ви їх можете оцінити?

3. Які новітні шляхи передачі інформації вам відомі?