Будова шкіряного покриву долонних поверхонь рук і підошов ніг людини

Будову шкіряного покриву вивчає такий розділ криміналістики як дактилоскопія. Різні автори по - різному дають визначення дактилоскопії, зокрема наступні.

Дактилоскопія — це розділ трасології, що вивчає властивості і будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи та розкриття злочинів (Шепітько В.Ю.).

Дактилоскопія - це галузь криміналістики, що досліджує побудову шкіряних візерунків людини на долонях її рук з метою використання відповідного відобра­ження для ототожнення особистості, реєстрації та розшуку зло­чинців (Скригонюк М.І.). Одночасно з терміном дактилоскопія використовуються та­кож інші терміни, а саме: папіляроскопія, лофоскопія, еджескопія. Папіляроскопія охоплює групу об'єктів — ступню, долоню. Едже­скопія і лофоскопія передбачають дослідження нерівностей країв папілярних ліній.

Шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дерми, тобто власне шкіри.

Дерма, що перебуває під епідермісом, має численні горбики, які називаються дермальними сосочками. На більшій частині тіла сосочки розташовані хаотично і тільки на долонях рук і підошвах ніг вони розміщені рядами. Останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, видимі неозброєним оком — папілярні лінії (від лат. papilla — сосочок). У дорослої людини ширина папілярної лінії сягає 0, 4-0, 6 мм, а висота — 0, 1-0, 4 мм. Крім папіляр­них ліній, розділених борознами на долонях, є: 1) флексорні лінії (це найбільші лінії згинання на поверхні долоні та між фалангами пальців); 2) зморшки і складки = білі лінії (розташовані на всій поверхні долоні, їх поява та зникнення залежать від еластичності шкіри); 3) пори. Пора — це воронкоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Оскільки на долонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потовий слід. Проте сліди рук найчастіше називають не потовими, а потожировими. В дійсності так воно і є, оскільки потові сліди утворюються тоді, коли руки старанно вимиті і не забруднені. Реально на долонях рук майже завжди є жирова речовина, яка потрапляє на них з інших відкритих частин тіла при торканні їх рукою (погладжування рук, обличчя, волосся та ін.).

Валики розташовані паралельно, рядками, тому між ними є борозени, а разом борозенки і валики, згинаючись, утворюють узори, які називаються папілярними. Особливо складну будову вони мають на нігтьових фалангах.

На нігтьових фалангах пальців папілярні лінії розпочинаються на одному боці і закінчуються на іншому, утворюючи майже прямі лінії. Лише на нігтьових фалангах лінії підіймаються уверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (круги), які являють собою власне папілярні узори.

Найпростіший дуговий узор — такий, коли папілярна лінія, плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти, плавно опускається на протилежному боці. Іноді папілярна лінія, піднявшись уверх, згинається, і зробивши петлю, повертається на той же бік, утворюючи петельний узор.

Круговий, або завитковий, узор є найбільш складним. Піднявшись уверх, папілярна лінія може утворити круг або спіраль, може повернутися на той же самий бік чи закінчитися на протилежному боці. Зону центральної частини визначають таким чином. Праворуч і ліворуч узору знаходяться дельти — розгалуження ліній на дві: одна йде уверх, друга — униз і закінчуються на другому боці. Верхній і нижній рукави (лінії) дельт обмежують площу, яка утворює центральну частину завиткового узору.

Лінії папілярного узору, розташовані за межами центральної частини узору, називаються зверху — дистальними, унизу—базисними, а бокові—літеральними.

Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоювань, злиття, стовщень тощо, які звуться деталями або окремими ознаками.

Ознаки будови папілярних узорів:

1- вершина петлі; 2 — гачок; 3 — розрив; 4 - відрізок; 5 - точка; 6 - дельта; 7 — початок лінії; 8 — мостик; 9 - островок; 10 - вила

При розгляді папілярної лінії з лупою на її гребені можна бачити будову пор, які мають форму багатокутників, стволів з нерівними краями, що дає змогу відрізняти їх одну від одної. Краї папілярних ліній є також нерівними, мають форму згинів і сприймаються як звивиста " берегова лінія". Особливості будови пор і країв папілярних ліній є окремими ознаками, сукупність яких використовується для ототожнення.

Основні властивості папілярних узорів:

Індивідуальність (неповторність) — це основна властивість папілярних узорів, суть якої полягає в особливостях будови шкіри на долонних поверхнях рук і підошвах ніг. Вони формуються під час внутрішньо-утробного розвитку плоду. Французький криміналіст Бальтазар довів, що повторення візерунків шкіри у двох людей можливе, ко­ли число століть буде складатися із 49 цифр. У державах Сходу ін­дивідуальність відбитків пальців використовували вже в XII ст. Цікавий (і поки ще єдиний) випадок зафіксовано у мешканців Швеції Андреаса Даніельсона та його доньки Марі, у яких зовсім відсутні папілярні лінії на пальцях рук. Та навіть відсутність папілярних ліній — це яскрава індивідуальність відбитків пальців рук людини, яка дає можливість їх ідентифікувати.

Стійкість папілярних візерунків, як і їх властивість, започатковується також у період внутрішнюутробного розвитку, з трьох-чотирьох місяців формування плоду. Стійкість папілярних візерунків визначається тим, що їх основа залишається незмінною впродовж усього життя людини. З віком (ростом) людини змінюються лише розміри візерунків. Папі­лярні візерунки зберігаються після смерті людини до повного розкла­дання її шкіри. Саме за цих умов є можливим ідентифікувати труп.

Поновлюваність папілярних візерунків характеризується повним їх відтворенням у разі умисного чи необережного пошкодження верх­нього шару шкіри. Відомі випадки, коли початково злочинці вдавалися до того, що хірургічним способом позбавлялися папілярних ві­зерунків на пальцях і долонях своїх рук. Такі медичні операції були надто болючими і дорогими. Але, як з'ясувалося згодом (на велике розчарування злочинців), їхні папілярні візерунки повністю понов­лювалися. При глибокому травмуванні шкіри (дерми) утворюються шрами, рубці, що мають індивідуальні ознаки.