Механізм утворення слідів рук та способи їх виявлення

Вважається, що ідентифікація сліду папілярного візерунка можлива, якщо він утворений на рівній площині, структура якої набагато менша від особливості слідоутворюючого об'єкта. Придатними для ідентифікації є поліровані, гладенькі поверхні будь-яких предметів (скло, папір, фарфор, фаянс, поліроване дерево, масляна фарба тощо).

Сліди рук утворюються тому, що папілярні лінії нігтьових фалангів організму людини виділяють речовину поту і жиру, яка потрапляє на слідосприймаючі поверхні — папір, скло, фарфор тощо.

Сліди рук можуть бути: поверхневі; об'ємні; нашарування; відшарування; видимі; маловидимі; невидимі. Так, маловидимі сліди утворюються на поверхні паперу, оскільки папір вбирає виділені організмом людини речовину — піт і жир.

Є три способи виявлення потожирових слідів рук: візуальний, фізичний, хімічний.

Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів передбачає виконання відповідних дій за допомогою лупи, при цьому потрібно, щоб промені світла освітлювали слід під кутом, на просвічування. Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів рук є найбільш простим і доступним.

Фізичний спосіб виявлення потожирових слідів рук використовується для пошуку маловидимих і невидимих слідів. Сутність відповідного способу в тому, що речовина потожирових виділень вбирає в себе застосовувані суб'єктом криміналістичної діяльності сторонні частинки (порошки) і утримує їх. Такі порошки мають бути:

протилежного кольору від поверхні, на якій ведеться пошук

сліду; частинками твердого матеріалу, що потовчені дрібно;

сухими.

Для виявлення потожирових слідів рук існують три види порошків:

чорні порошки — сажа, графіт, окиси міді, а також окиси

свинцю, заліза поновленого воднем;

білі порошки — окис цинку, алюмінієва пудра, каніфолі;

порошки поновленого воднем заліза з кольоровими відтінка­

ми та назвою кольорового каміння — рубін, топаз тощо.

Для того щоб фізичним способом виявити на відповідній поверхні потожирові сліди рук, потрібно за допомогою спеціального пензля нанести порошок та обробити ним таку поверхню. Пензель має бути виготовлений з природного м'якого матеріалу — м'якої

білячої або колонкової шерсті. Фізичним способом доцільно виявляти недавні сліди рук.

Існує також дієвий спосіб виявлення потожирових слідів рук за допомогою порошку — окису заліза, поновленого воднем і магнітним пензлем, та парів йоду, ціанокрилатів. Пошук потожирових слідів рук із застосуванням парів йоду передбачає, що вказану поверхню потрібно опрацювати (обдувати) парами кристалічного йоду за допомогою «йодної трубки». Це скляний циліндр, куди закладається кристалічний йод. З одного кінця циліндра зафіксовано гумовий пристрій для створення потоку повітря в циліндрі, з іншого - циліндр має отвір і закривається скляною ватою, щоб запобігти випаданню кристалів йоду. Кристали йоду необхідно підігрівати, при цьому вони трансформуються в пару. У цей час при натисканні на гумовий пристрій утворюється потік повітря, який виштовхує з циліндра пари йоду. Потрапляючи на потожирові виділення людини, пари йоду вступають у реакцію і надають слідам папілярних ліній коричневого кольору.

Хімічний спосіб виявлення невидимих потожирових слідів рук полягає в тому, що поверхню, на якій є слід, необхідно обробити реактивами. Потожирові виділення папілярних ліній наберуть кольору реактиву. До таких хімічних реактивів необхідно віднести:

розчин азотнокислого срібла в спирті;,,...; '

розчин алоксану в ацетоні;,...

водна суспензія дисульфідмолібдену (5РК) та ін.

Хімічний реактив потрібно за допомогою пульверизатора нанести на площину, де має бути слід руки. З часом реактив поступово надасть слідам рук відповідного кольору. Кожний хімічний реактив має свої специфічні правила використання. Наприклад, площину, на якій ведеться пошук сліду пальця руки і що просочена розчином азотнокислого срібла, бажано обробити теплом. Якщо в процесі огляду місця події на великих, неподільних, цінних предметах виявлено сліди пальців рук, їх необхідно обробити порошками, а потім сліди скопіювати на дактилоплівку в порядку, установленому процесуальною формою. За цих умов сліди пальців рук вважаються вилученими, а дактилоплівку потрібно надіслати на дактилоскопічну експертизу - різновидність трасо-логічної експертизи, що досліджує сліди папілярних візерунків з метою розв'язання завдань ідентифікаційного характеру, а також питань, пов'язаних з утворенням цих слідів. Практичні працівники часто як дактилоплівку використовують липку канцелярську плівку. Хімічними реактивами, як правило, виявляють давні сліди.

Якщо сліди пальців рук виявлені з використанням парів йоду на поверхнях, що є нерівними, потрібно застосувати силіконові пастою, а до неї додають каталізатор ортотолідину. За допомогою силіконових паст «К», «У» вилучають також об'ємні сліди рук.

У процесі розслідування кримінальних справ про злочини суб'єкти криміналістичної діяльності досить часто виявляють сліди ніг (взуття), залишені злочинцем, потерпілими, свідками. Сліди ніг (взуття) можуть бути статичними і динамічними, об'ємними

і поверхневими, локальними і периферичними. Сліди ніг можна також класифікувати на такі групи:

сліди босих ніг;

сліди ніг, взутих у шкарпетки або панчохи;

сліди взуття.

Стопа ноги людини має папілярні лінії, завдяки їм і є можливою ідентифікація. Якщо при огляді місця події виявлено сліди ніг, взутих у панчохи, вони можуть бути придатні лише для групової ідентифікації. Сліди взутих ніг найчастіше потрапляють у сферу криміналістичних досліджень.

Огляд і вивчення сліду взуття на місці події проводиться з метою:

з'ясування особливостей цього взуття;

вимірів, копіювання сліду та описання в протоколі результатів;

використання отриманих даних для оперативного пошуку

злочинця.

Сліди взуття - це утворення, що виникли під час ходьби. Узагальнено можна дійти висновку, що механізм ходи людини в результаті її зусиль такий: нога у взутті спочатку опускається на п'яту, а вже потім на всю площину підошви і відштовхується від площини носком.

Сліди взуття мають загальні й окремі ознаки. До загальних ознак сліду взуття можна віднести:

довжину сліду взуття;

довжину підошви взуття за віссю сліду;

ширину підошви взуття в найширшому місці;

ширину підошви взуття в найвужчому місці;

довжину підбора (корка) за віссю сліду;

ширину підбора (корка) в найширшому місці.

Окремі ознаки сліду взуття є найважливішими для процесу ідентифікації. До окремих ознак сліду взуття віднесено:

особливості окремих частин сліду;

дефекти поверхні підошви.

За слідом взуття на місці події можна встановити:

зріст людини, яка залишила слід (довжину підошви потрібно

помножити на 7 — результат приблизний);

вік, стать (за розмірами, формою взуття);

приблизну вагу людини. -•

Ознаки ходи людини відображаються в стежці (доріжці) слідів ніг. Стежка слідів ніг — сукупність слідів ніг однієї людини, утворена послідовно правою і лівою ногою в процесі ходи або бігу. У стежці слідів ніг реалізуються анатомічні й функціональні ознаки людини. Стежка слідів ніг завжди має напрямок (лінія напрямку руху), довжину, ширину кроку і кут розвернення ступні.

Довжина кроку — відстань між двома послідовно залишеними слідами ніг за лінією напрямку руху. Довжина кроку вимірюється окремо для лівої й правої ноги. Крок середнього зросту чоловіка за умов звичної ходи дорівнює в середньому 73-83 см. Крок за умов бігу в середньому має довжину до 1 м і більше. Лівий крок приблизно на 1—2 см менший за правий. У лівші правий крок менший за лівий. Жінки мають довжину кроку меншу від чоловіків на 4—9 см. За довжиною кроку можна побіжно визначити зріст людини. Чим довший крок, тим більший зріст людини, і навпаки.

Ширина кроку визначає розташування ніг у процесі ходи та встановлюється відстанню між слідами підборів (корків) (п'ят) правої та лівої ніг за лінією, перпендикулярною до лінії напрямку руху. Типова ширина розташування ніг - 11-16 см.

Кут розвернення ступні утворюється завдяки з'єднанню лінії напрямку руху (стежки слідів) і повздовжньою віссю сліду (правої, лівої ноги). Кут розвернення ступні характеризує звичку людини в процесі ходи ставити ноги:

носками в бік (позитивний кут);

носками всередину (негативний кут); -

ступні ніг паралельні одна одній.;

У жінок кут розвернення ступні дорівнює приблизно» 10—20 у чоловіків— 15—25°.

Фіксація, слідів взуття (ніг)

Фіксація слідів взуття — ніг (фр. /іхаіїоп — лат. /іхш — твердий, міцний) є закріплення слідів взуття в певному положенні завдяки виготовленню різними способами малюнків, креслень, схем фотографування, а також криміналістичних копій (гіпсових, полімерних тощо), об'ємних і копій поверхневих слідів.

Є дві взаємозв 'язані форми способів фіксації слідів взуття — процесуальна і криміналістична.

Процесуальна форма способу фіксації слідів взуття передбачає обов'язкове їх протоколювання в процесі проведення слідчої дії — огляду. При проведенні огляду слідів взуття може застосовуватися за правилами вимірювальне фотографування, кіно-, відеозапис.

Криміналістична форма способу фіксації слідів взуття охоплює два напрями діяльності:

виготовлення гіпсових копій з об'ємних слідів;

копіювання поверхневих слідів.

Протоколювання як процесуальна форма способу фіксації слідів взуття є видом створення носія інформації, де має бути вказано:

місце виявлення слідів взуття;

вид і розміри сліду взуття;

дані вимірів елементів ходи;,,,,,,

індивідуальні особливості підошви взуття;

криміналістичні способи фіксації слідів взуття, у тому числі

із застосуванням вимірювального фотографування, кіно-, відеоза-

пису, а також упакування вилученого.

Типова фіксація об'ємних слідів взуття (ніг) проводиться за допомогою гіпсу та силіконових паст «У» або «К». Це обумовлено труднощами їх вилучення і зберігання в натуральному вигляді з причин особливостей слідосприймаючої поверхні. Якщо слідо-сприймаюча поверхня грунту, де виявлено слід взуття, пухка, легка, то потрібно закріпити її «цементуючими» розчинами — перхлорвінілової смоли в ацетоні, ацетилцелюлози в ацетоні, каніфолі в ацетоні, целулоїду в ацетоні. Слід взуття необхідно обробити розбризкуванням відповідного розчину (його дрібними пароподібними частинками) за допомогою спеціального пристрою.

При використанні гіпсового матеріалу для вилучення об'ємних слідів взуття (ніг) з ґрунту, що є надто вологим, поверхню такого сліду бажано посипати тонкою плівкою гіпсового порошку. Це дасть змогу попередньо зафіксувати слід, відібравши з його поверхні частину вологи, і запобігти руйнуванню індивідуальних ознак. У разі, коли слід неглибокий, а грунт пухкий, є потреба обмежувати його «фундаментом» — рамкою з будь-якого тонкого матеріалу, або насипом глини, землі. Після того об'ємний слід взуття необхідно залити у два шари сметаноподібним гіпсовим розчином. Спочатку порошок гіпсу змішують з водою у неглибокій ємності, у співвідношенні 1: 1. Потім у слід по всій його площині повільно, але поступово і безупинно заливають перший пласт гіпсового розчину на 3—4 мм. Через 2—4 хв на зафіксований перший шар гіпсової копії підошви сліду взуття по всій його довжині неодмінно потрібно покласти як «арматурний матеріал» для міцності сухі, діаметром до 8 мм, палички чи шматочки гілок. До «арматурного матеріалу» прив'язують двома зав'язаними кінцями міцну нитку довжиною до 25 см. Протилежний бік нитки є суцільним і завчасно пронизаним з допомогою голки через фрагмент цупкого паперу розміром 15 на 15 см. На вказаному папері згодом буде зроблено напис про час, місце, виявлення сліду взуття (ноги) та спосіб його виявлення, фіксації та вилучення. Після цього на «арматурний матеріал» сліду виливають другий шар однорідного сметаноподібно-го гіпсового розчину. Загальна фіксація (затвердіння гіпсу) сліду взуття (ноги) триватиме до 30 хв. Слід вилучається, але поводитися з ним необхідно обережно, оскільки його просихання триватиме при кімнатній температурі ще до трьох годин.

Для фіксації сліду взуття силіконовою пастою до неї додають наповнювач певного кольору. Пасту і наповнювач перемішують до однорідної маси і додають каталізатор № 18 (до пасти «К» - 15%, до пасти «У» - 6%). Використовують приготовлену масу - компаунд за аналогією з гіпсовим розчином. Його затвердіння триває близько 30 хв при температурі +20°...-20°С. При і = 0° С силіконова паста «К» не утворює складної речовини, здатної до вираженої фіксації, щоб відбивати індивідуальні ознаки сліду. Для фіксації об'ємних слідів взуття (ніг) використовуються також матеріали СКТН, СІЕЛАСТтаін.

Методика дактилоскопічної експертизи - це сукупність спеціальних прийомів та методів дослідження речових доказів, які використовують у криміналістиці. Для всіх видів криміналістичних експертиз ці прийоми мають загальний характер, але разом з тим кожний із видів криміналістичного дослідження має специфічні особливості, які проявляються в цільовому призначенні методів та послідовності їх використання.

Експертиза слідів папілярних узорів базується на загальних принципах криміналістичної експертизи, і включає чотири стадії:

1. Попереднє дослідження. Ця стадія має два етапи: ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та з'ясування завдань дослідження і загальний огляд об'єктів, які надійшли на експертизу.

2. Детальне дослідження. Його ділять на три етапи: роздільне дослідження; експертний експеримент (у разі необхідності); порівняльне дослідження.

3. Оцінка результатів дослідження та формулювання висновків.

4 Оформлення матеріалів дослідження.

Згідно з основною частиною формули класифікують картки за наявністю завиткових узорів. Для виведення основної частини формули всі десять пальців поділяють на п'ять груп за їх розташуванням на картці і кожній групі присвоюють умовні позначки: 16, 8, 4, 2, 1. Потім значення завитків на парних пальцях записують у чисельник, а непарних — у знаменник. Числа у знаменнику та чисельнику підсумовують і одержують формулу у вигляді дробу, наприклад 17/15 (це не дріб у його математичному розумінні, тому перетворювати його не можна).

На пальцях існують три типи узорів: дуги, петлі та завитки. В основній частині формули враховують тільки завиткові узори, у додатковій — усі типи узорів. Для виведення додаткової частини формули всім типам узорів надають особливу ідентифікацію залежно від їх будови та розташування дельт і ніжок петель. Зокрема, дуги позначають цифрою 1, петлі — цифрами 2, 3, 4, 5 і 6, завитки — 7, 8, 9, а відсутність пальця на руці або неможливість визначити тип узору — цифрою 0. Потім умовні цифрові позначки пальців правої руки заносять у чисельник, а лівої — у знаменник; уперед виносять значення основної формули. У такий спосіб отримують повну дактилоскопічну формулу. Якщо на всіх пальцях немає жодного завиткового узору, то до основної формули додають по 1. Це правило зберігається й за інших значень основної формули.