Зоряні скупчення та асоціації

Деяка частина зір Галактики об'єднана у скупчення. Зоряними скупченнями називаються окремі групи зір, пов'язані між собою силами взаємного тяжіння і тому рухаються у просторі як єдине ціле. За зовнішнім виглядом зоряні скупчення поділяють на розсіяні та кулясті.

Розсіяні зоряні скупчення складаються з декількох десятків, сотень, іноді тисяч зір і мають неправильну форму, їхні діаметри в середньому 3... 5 пк. Майже всі розсіяні зоряні скупчення знаходяться в Молочному Шляху або поблизу нього. Виділити усі зорі, які належать до такого скупчення, нелегко. Для цього доводиться досліджувати спектри зір або їхні показники кольору, а також вивчати власні рухи.

Кількість відомих розсіяних зоряних скупчень у нашій Галактиці досягає 1200. Найяскравішим з них є Плеяди у сузір'ї Тельця. Неозброєним оком тут видно сім зір, при спостереженнях у телескопи — близько 200, а на фотографіях з тривалою експозицією — понад 300. Діаграма спектр—світність, побудована для Плеяд (рис. 2), є типовою для всіх розсіяних скупчень. Як видно з діаграми, розсіяні зоряні скупчення складаються в основному з зір головної послідовності. Червоних гігантів і надгігантів там дуже мало.

Рис. 2. Діаграма спектр — абсолютна зоряна величина для Плеяд.

більша, а в центрі скупчення вона досягає десятків тисяч зір на кубічний парсек.

Уже відомо понад 130 кулястих скупчень. Вони розподілені на небі нерівномірно. Кулясті скупчення концентруються до сузір'я Стрільця, де знаходиться центр Галактики, тоді як у протилежній частині неба вони

Рис. 3. Та ж діаграма для кулястого зоряного

скупчення N00 6205 з сузір'я Геркулеса.

практично не зустрічаються.

Для діаграми спектр — світність кулястих зоряних скупчень (рис. 3) характерні майже вертикальна вітка червоних гігантів і надгігантів, а також горизонтальна вітка, що з'єднує зону червоних гігантів з малозаселеною верхньою частиною головної послідовності. У горизонтальній вітці є розрив — так званий провал Шварцшільда, в який якраз потрапляють змінні зорі типу RR Ліри.

Така суттєва відмінність вигляду діаграм спектр — світність розсіяних і кулястих скупчень свідчить про значну різницю їхнього віку.

Недавно виявили, що деякі кулясті скупчення зір є джерелами потужного рентгенівського випромінювання. Це пов'язують з акрецією (з випаданням) міжзоряного газу на чорні діри, які, як вважається, є в центрах кулястих скупчень.

У 1947 р. вірменський учений В. А. Амбарцумян привернув увагу до груп гарячих зір високої світності спек­тральних класів О і В, для яких він запропонував назву зоряні асоціації. У кожній такій ОВ-асоціації налічується до ста зір класів О — В. Крім них існують також Т-асоціації — скупчення неправильних змінних зір-карликів типу Т Тельця. Найближча Т -асоціація знаходиться в сузір'ї Оріона. У ній налічується понад 500 змінних зір типу Т Тельця.

ОВ- і Т -асоціації бувають усередині потужних газово-пилових комплексів Очевидно, тут згруповані зорі, які лише розпочинають свій розвиток.

Довгий час дискутувалося питання про стійкість згаданих асоціацій. Уважали, що.швидкості окремих зір у них надто великі, щоб ці утвори могли існувати довго як єдине ціле завдяки силі тяжіння. З'ясували, однак, що в асоціації входить і багато інших зір, які раніше вважали зорями фону. Отже, питання про стійкість асоціацій відпало.