![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
У ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе.Стр 1 из 31Следующая ⇒
Питання до фахового випробування з основ теоретичної та практичної психології Поняття про особистість у психології. Особистість як суб’єкт діяльності. Особистість - це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв'язків індивіда з суспільним та природним середовищем" [36, с. 101]. У цьому понятті мова йде про певну людську, здебільшого не тілесну, а ідеальну, психологічну якість, властивість особи, навіть систему психологічних якостей, які є відбитком в людині соціально та індивідуально визначених психологічних якостей. Особистість - це людина, яка розглядається лише як суспільна, соціальна істота. У цьому випадку дослідники відволікаються від біологічної, природної її сторони і розглядають людину як продукт суспільних відносин, як активного діяча суспільного розвитку.. Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини значно ширше ніж поняття особистості. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність. У ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб'єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об'єктивної дійсності й самого себе. Суб'єкт - носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, у неї формуються вищі психічні функції,, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї з'являється здатність до самовдосконалення, самостворения власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання. Вона вступає у " суб'єкт - суб'єктні" стосунки з іншими людьми. Категорія суб'єкта є фундаментальною категорією філософії і психології, в якій людина виступає як така, що цілеспрямовано, свідомо і несвідомо, довільно пізнає і перетворює об'єктивну діяльність. Суб'єкт - це носій, ініціатор, генератор активності [42, с. 57-58]. Проблема особистості є однією з дискусійних у психології. Епоху активного наукового вивчення проблем особистості можна умовно розділити на два етапи. Перший охоплює період з кінця XIX до середини XX ст. і приблизно збігається з періодом становлення класичної психології. У цей час були сформовані фундаментальні положення про особистість, закладені головні напрями психологічних досліджень особистості. Другий етап досліджень проблем особистості розпочався у другій половині XX ст. До цього часу утворилось багато підходів і теорій особистості.
|