Схема 1. Підприємства державної форми власності

Форми

↓ ↓

Унітарне

Державне унітарне підприємство

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями крім випадків, передбачених ГК та іншими законами. Тобто за загальним правилом держава не несе субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями державного комерційного підприємства.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства має встановлюватися спеціальним законом, який ще не прийнято.

У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

В імперативному порядку встановлено перелік фондів, утворення яких обов’язкове для державних комерційних підприємств. За рахунок прибутку (доходу) вони утворюють, призначені для покриття витрат, спеціальні (цільові) фонди: амортизаційний, фонд розвитку виробництва, фонд оплати праці, резервний, інші, передбачені статутом. Порядок їх використання визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються теж відповідно до затвердженого фінансового плану.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Державне підприємство може мати власні філії і представництва як структурні підрозділи, може вступати у господарські об’єднання, але за згодою органу, в управлінні якого воно знаходиться.

У разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов’язково проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

Важливо пам’ятати, що хоча за загальним правилом підприємство може виступати засновником інших юридичних осіб – суб’єктів підприємництва, але для державних підприємств встановлено виняток з цього правила: Декретом КМУ «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 року їм заборонено виступати засновниками суб’єктів підприємництва (це обмеження не поширюється на певні господарські об’єднання, вказані у Декреті).

Особливий правовий статус визначений для казенного підприємства.

Таблиця 6. Правове становище казенного підприємства

Комунальні підприємства можуть бути лише унітарними. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.

Залежно від мети комунальні унітарні підприємства поділяються на комерційні і некомерційні.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Отже, комерційне комунальне унітарне підприємство є суб’єктом підприємництва.

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою, що думається, не справедливо. Це мало б бути вказано у спеціальному законі.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органу.

Державні підприємства можуть об’єднуватися за рішенням чи з дозволу органу державної виконавчої влади, в управлінні якого знаходяться, у господарські об’єднання. Одним із таких об’єднань є холдинг або холдингова група, хоча законодавець уникає цих понять і не застосовує в законі. У холдинговій групі є дві категорії учасників: холдингова компанія та її корпоративні підприємства. Холдингова компанія у такому об’єднанні є суб’єктом організаційно-господарських повноважень щодо своїх корпоративних підприємств завдяки володінню контрольними пакетами акцій останніх. Правовий статус холдингової компанії загалом регулює спеціальний закон, але він не врегульовує відносин всередині холдингу, що є недоліком.

ЗУ „Про холдингові компанії в Україні” від 15 березня 2006 року визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації. Згідно ст. 1 цього Закону розрізняється державна холдингова компанія і холдингова компанія. Державна холдингова компанія – це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі.

Холдингова компанія - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Під корпоративним підприємством розуміється господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія (холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) – це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства).

Таблиця 7. Державні холдингові компанії

Холдингові компанії можуть утворюватися органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та іншими суб'єктами на договірних засадах.

Статутний фонд холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного фонду холдингової компанії.

Згідно ст. 6 Закону державні холдингові компанії утворюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації.

Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.

Статутний фонд державної холдингової компанії формується за рахунок належних державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств у встановленому законодавством порядку.

Галузі або сфери діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення державних холдингових компаній затверджується центральним органом виконавчої влади з питань економіки та Фондом державного майна України.

Акції державних холдингових компаній не можуть бути передані в управління будь-яким особам.

Державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.

Державній холдинговій компанії забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до відчуження акцій (часток, паїв) або майна, внесених до її статутного фонду, до завершення процесу її приватизації.

Державна холдингова компанія не може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії.

Рішення про приватизацію державної холдингової компанії може бути прийнято лише після прийняття рішення про приватизацію всіх корпоративних підприємств, пакети акцій (часток, паїв) яких передано до статутного фонду такої холдингової компанії.

Підготовку до продажу акцій державної холдингової компанії проводять її засновник (засновники) та державні органи приватизації у встановленому законодавством порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом. При цьому акції (частки, паї) корпоративних підприємств, внесені до її статутного фонду, не передаються державним органам приватизації з метою їх подальшого продажу.

Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

Стосовно особливостей управління холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв), переданим до статутного фонду державних холдингових компаній, слід сказати наступне. У разіпроведення загальних зборів акціонерів (учасників) корпоративного підприємства виконавчий орган такого підприємства зобов'язаний письмово повідомити державну холдингову компанію та орган, уповноважений управляти державним майном, відповідно до вимог законодавства, що регулює порядок скликання загальних зборів.

Державна холдингова компанія спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обирає представника, який буде представляти інтереси холдингової компанії на загальних зборах корпоративного підприємства.

Орган, уповноважений управляти державним майном, зобов'язаний прийняти рішення з кожного питання, внесеного до порядку денного загальних зборів, та надати відповідне доручення на голосування представнику в термін та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України.

Представник має право брати участь у загальних зборах тільки після отримання відповідного доручення на голосування від органу, уповноваженого управляти державним майном.

Аудиторська перевірка холдингової компанії та її корпоративних підприємств здійснюється щорічно відповідно до закону.

Холдингова компанія здійснює проведення внутрішнього аудиту (контролю) своїх корпоративних підприємств.

Протягом місяця з дня державної реєстрації холдингової компанії така компанія має оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Холдингова компанія протягом усього періоду своєї діяльності повинна не рідше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних підприємств.

Закон встановлює загальні підстави ліквідації холдингової компанії, визначаючи, що вона здійснюється згідно із законодавством, а також у разі:

ліквідації всіх корпоративних підприємств холдингової компанії та залишення у статутному фонді холдингової компанії холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства;

скасування відповідним органом Антимонопольного комітету України або Кабінетом Міністрів України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання;

прийняття загальними зборами акціонерів холдингової компанії рішення про її ліквідацію.

Особливостей ліквідації державних холдингових компаній закон не передбачає. Проте, оскільки власником майна такого холдингу залишається держава, зрозуміло, що без згоди чи відповідного рішення уповноваженого управляти державним майном органу це питання не вирішується.

Згідно ст. 126 ГК, якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.

Оскільки у холдингу існують відносини залежності, виникає питання про те, чи слід вважати холдингом асоційовані підприємства (ч.1 ст. 126 ГК), адже це також група суб’єктів господарювання, пов’язаних між собою відносинами залежності – простої або вирішальної. Для виникнення простої залежності достатньо, наприклад, пакета акцій у розмірі 25% + 1 акція. Для вирішальної залежності переважну участь у статутному фонді та управлінні повинне мати контролююче підприємство, що володіє контрольним пакетом акцій. За Законом України «Про холдингові компанії в Україні» холдингова компанія володіє пакетом акцій, кожен з яких перевищує 50% чи становить величину, що забезпечує вирішальний вплив на діяльність корпоративного підприємства. Звідси можна зробити висновок, що залежність між асоційованими підприємствами є підставою кваліфікації групи цих підприємств як холдингу лише у випадку, коли одне корпоративне підприємство володіє пакетами акцій кожного з інших підприємств у розмірі більше 50%.

Об’єднаннями підприємств є також асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Але державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, як закріплено у ч.6 ст. 120 ГК.

Вони утворюються за галузевою (транспорт, вугільна промисловість), міжгалузевою чи територіальною ознакою (республіканські, обласні, міські).

Таблиця 8. Державні (комунальні) господарські об’єднання

Прикладами державних корпорацій є «Укрбуд», «Укртрансбуд», «Укрбудматеріали», державним концерном є «Укрцемент». Декретом КМУ №19-93 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» від 19 лютого 1993 року їм було делеговано функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств.

Особливості правового становища державного банку визначені у Законі «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. і їх пропоную розглянути за таблицею 10. Термін державні банки сьогодні застосовується щодо банків, у яких держава є учасником, хоча згідно Закону статутний капітал державного банку має бути сформований повністю за державні кошти. Попередньо зауважу, що нинішні державні банки, попри подолання монополії державної власності, відіграють значну роль в економіці України – це ВАТ «Державний ощадбанк України» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Таблиця 10. Державний банк

Отже, особливістю суб’єктів господарювання, створених на базі державної чи комунальної власності є те, що вони створюються і ліквідуються у розпорядчому порядку, право власності на майно належить державі або органу самоврядування, яким підконтрольні і підзвітні ці суб’єкти; з відповідним державним органом чи органом самоврядування вказані суб’єкти узгоджують певні управлінські рішення; вони мають також спеціальні обов’язки і характеризуються особливостями господарсько-правової відповідальності.