Отже, якщо за ЦК підприємство визначається як об’єкт речових прав, то за ГК - це перш за все суб’єкт господарювання з чітко визначеною господарською компетенцією.

Табл. 2. Суб’єкти підприємництва

Табл. 3. Суб’єкти господарювання

Табл. 4 Суб’єкти організаційно-господарських повноважень

Висновок. Отже, поняття суб’єкт підприємництва і суб’єкт господарювання не тотожні, хоча спільним для них є здійснення господарської діяльності, але останній може здійснювати д-сть і без мети прибутку, адже господарська діяльність ширша, ніж підприємницька. Головні ознаки суб’єкта господарювання – наявність господарської компетенції та безпосереднє здійснення господарської діяльності. Вони мають статус юридичної особи. Окремі суб’єкти господарювання наділені організаційно-господарськими повноваженнями. Серед учасників господарських відносин вирізняльне значення мають органи загальної і спеціальної компетенції, що наділені виключно організаційно-господарськими повноваженнями, але суб’єктами господарювання вони не є.

2. Підприємство за ЦК і ГК. За ст. 191 ЦК підприємство визначено як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Воно є нерухомим майном і може бути об’єктом правочинів.

Довгий час питання про поняття „підприємство” було дискусійним. Його „вадою” є неоднозначність тлумачення: майно чи суб’єкт права.

ГК зберіг значення підприємства як суб’єкта права, суб’єкта господарювання, оскільки це закладено підходами до господарювання, які склалися ще в СРСР і збереглися та закріпилися, зокрема, в державному секторі економіки.

Ст. 62 ГК визначає підприємство як самостійний cуб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Не має у своєму складі інших юридичних осіб, але може мати структурні підрозділи без статусу юридичної особи (н-д, філії, представництва).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для здійснення господарської діяльності майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Правильно сказати, що корпоративне підприємство є господарським товариством, що прямо сказано у ч. 5 ст.63 ГК. Отже, один суб’єкт господарювання віднесений водночас до двох організаційно-правових форм – підприємства і товариства, що нелогічно. Виділення корпоративного підприємства як окремого не вважаю за доцільне, а навіть відношу до недоліків ГК. У юридичній літературі є думка, що виділення даного виду підприємства пов’язано з корпоратизацією державних підприємств, яка за своєю суттю є перетворенням державного підприємства в акціонерне товариство, статутний капітал якого як єдина частка належить державі як засновнику (Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 року). Але це не пояснює відмінності корпоративного підприємства від господарського товариства.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються ГК, іншими законодавчими актами.

На жаль, донині відсутній окремий закон про підприємства, що мав би врегулювати проблемні питання створення і діяльності державних і комунальних підприємств.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Відповідно до ст. 63 ГК малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. грн.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 млн. грн.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 ГК, підприємство визнається дочірнім.

Табл. 5. Види підприємств

Отже, якщо за ЦК підприємство визначається як об’єкт речових прав, то за ГК - це перш за все суб’єкт господарювання з чітко визначеною господарською компетенцією.

3. Особливості правового статусу суб’єктів господарювання, створених на основі державної та комунальної власності.

До суб’єктів господарювання, що засновані на базі державної чи комунальної форми власності відносяться комерційні унітарні підприємства і некомерційні унітарні підприємства (казенні), акціонерні товариства (корпоративні підприємства), господарські об’єднання.

Частка державного чи комунального майна може бути розміщена і в ТОВ, і в АТ. І в таких випадках держава чи орган місцевого самоврядування має лише право на дивіденд (прибуток) відповідно до кількості придбаних акцій або до частки вкладеного у статутний капітал товариства майна.

Державні підприємства утворюються компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.

Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства.

Державні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства. Саме державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності. Воно діє на основі статуту. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Такепідприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК та іншими законами.