![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розділ 19. Характер 1 страница
19.1. Поняття про характер 19.2. Структура характеру 19.3. Основні риси типового характеру 19.4. Природа характеру 19.5. Формування характеру
ПЕРЕДМОВА
Створюючи цей посібник, автори прагнули дещо по-новому виокремити структурні блоки теоретичного матеріалу, що сприятиме кращому формуванню у студентів поглибленого розуміння логічного змісту курсу загальної психології. Важливим доповненням до са- мостійної роботи над засвоєнням навчального матеріалу є запропоно- вана модель поетапного розкриття істотних ознак і характеристик психічних явищ, яка містить визначення ключових категорій і понять, формалізовану структуру змісту теми, питання проблемного харак- теру для самостійної роботи, альтернативно-тестові завдання для са- моконтролю, завдання та проблемні ситуації для аналізу психологічних явищ і процесів. Фактичний зміст окремих завдань, що ввійшли до процедурного блоку, виходить за межі поданої у виданні інформації, що спонукатиме студента до творчого пошуку, розвитку психологічної допитливості. До кожного розділу подано список використаної та рекомендова- ної літератури для самостійної роботи студентів, які виявлять інтерес до певних проблем психології. Навчальний посібник написаний колективом авторів: розділи 1– 4, 6 (7 і 8 спільно з Т. В. Василишиною), 9, 10, 12, 15–19 — С. Д. Мак- сименко, 5, 11, 13, 14 — В. О. Соловієнко.
ЧАСТИНА I ВСТУП ДО ПСИХОЛОГIЇ
Розділ 1 ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГIЇ
1.1. Предмет психології та її завдання Психологія — одна з наук про людину. Об’єктом її вивчення є най- складніша сфера життєдіяльності людини — психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона є засобом орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умо- вах середовища. Психічна активність людини спрямовується на різні об’єкти. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потре- би як необхідну умову життя, людина шукає й одержує з навколиш- нього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, пе- реживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльність люди- ни, яку вивчає наука психологія. Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми. Термін “психологія” походить від грецьк. psyche′ — душа і lo′ gos — слово, вчення, що означає “наука про душу”. Психічне життя людини складне й має багато форм виявлення. Психічні явища — це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідо- мості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Психічне життя людини охоплює її пізна- вальну діяльність — відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уяву, емоційно-вольову — різноманітні почуття, переживання, а також про- яви волі — вольові якості. Важливим аспектом психічного життя є спо- нуки до активності — потреби, інтереси, переконання, ідеали тощо. Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості — здібності, темперамент, характер та її психічні стани — піднесеність, пригніченість, схвильованість, бай- дужість та ін. Як форма відображення дійсності високоорганізованою мате- рією — нервовою системою, мозком — психіка характеризується низкою особливостей. По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’яза- не з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам сере- довища. По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці. По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відби- ток своєрідності на її психічне життя. По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно вдос- коналюється й розвивається. Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей має винятково важливе значення в житті та діяльності людини для керування психічним розвитком і діяльністю особистості.
1.2. Рефлекторна природа психіки
Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлектор- ною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829–1905). У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображуваль- ної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. У своїй відо- мій праці “Рефлекси головного мозку” (1863) І. Сєченов писав, що “всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси”, що без зовнішнього чуттєвого подразнення психічна діяльність неможлива. Вчення І. Сєченова про рефлекторну природу психіки розвинув І. Павлов (1849–1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність. Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження: • детермінізму, тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту; • аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і потім складання нового цілого з елементів; • структурності та пристосування динаміки до структури. Засадовим стосовно вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища. В ор- ганізмі “все із зовнішнього світу”, — зазначає І. Павлов. Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є сис- темою відносин, зв’язків. Поведінка організму визначається тими умо- вами, середовищем, у якому живе й діє жива істота. У своїх дослідженнях І. Павлов довів, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби ор- ганізму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими цен- трами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середови- щем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовою діяль- ністю. Поведінка живого організму є певною системою реакцій або реф- лексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ. Рефлекс — це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи. Розрізняють два види рефлексів: безумовні, з якими тварина на- роджується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя. Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Вони потрібні тварині з перших днів її життя для забезпечення свого існування. Безумовні рефлекси забезпечують організмові пошук поживи, уникнення шкідли- вих впливів тощо. Безумовні рефлекси спричинені безумовними подразненнями, тоб- то такими, які, діючи на відповідні рецептори — смаковий, дотиковий та інші, викликають відповідні реакції організму. Безумовні рефлекси не зникають і весь час діють при нормальному стані організму. Склад- на система безумовних рефлексів становить діяльність, яку назива- ють інстинктивною. Безумовні рефлекси не можуть задовольнити потреб вищих ор- ганізмів, що живуть у складних умовах. Вони могли б забезпечити потреби організму лише при абсолютній постійності зовнішнього се- редовища. Але оскільки зовнішнє середовище повсякчас змінюється, то пристосування до нього за допомогою одних лише безумовних рефлексів неможливе. Необхідно доповнити їх тимчасовими зв’язка- ми, які утворюються у тварин та людини у процесі життя. Основним принципом роботи великих півкуль головного мозку, як довів І. Павлов, є утворення тимчасових нервових зв’язків, або умовних рефлексів. Виконуючи дослідження, він помітив, що за певних умов у тварин виникають рефлекси і за відсутності безумовних подраз- ників (наприклад, іноді слина у собаки починає виділятися при по- яві людини, яка його годує, хоча в цей момент їжі собаці не дають). Рефлекси в цьому разі виникають під впливом подразників, які І. Павлов назвав умовними. Він показав, що коли на тварину одночас- но діють два подразники: один — безумовний, наприклад їжа, і дру- гий — умовний, який сам по собі не викликає рефлексу, наприклад дзвінок, то у головному мозку виникають два збудження — від їжі і від дзвінка. Через те що вони діють одночасно, між збудженими нерво- вими центрами утворюється замикання, тобто встановлюється нерво- вий зв’язок. Унаслідок цього зв’язку умовний подразник починає ви- кликати рефлекторну реакцію, як і безумовний. Зі зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тоб- то гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумов- ним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову підкріпити без- умовним. Умовно-рефлекторна діяльність людини — надзвичайно складна, різноманітна й тонка система зв’язків. Нові нервові зв’язки утворю- ються на грунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворе- них умовних зв’язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Не- обхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кори великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні таки- ми підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування но- визною явищ. Основними процесами нервової діяльності є збудження та галь- мування. На кору великих півкуль головного мозку одночасно діє багато різних подразників, але на велику кількість подразників організм не ре- агує, оскільки збудження, викликані ними, гальмуються. Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки галь- муванню цілої низки ділянок кори збудження скеровується в якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори. За певних умов збудження та гальмування поширюються, ірра- діюють по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальму- вання інших ділянок кори, чи знову зосереджуються, концентрують- ся в пункті свого виникнення. Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різні асоціа- ції — образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують ви- конувану діяльність. У разі концентрації збудження у певній ділянці кори інші її ділян- ки в цей час гальмуються. Поширення чи зосередження збудження та гальмування здійснюється за законом іррадіації й концентрації нерво- вих процесів. Збудження та гальмування взаємодіють. Збудження в певних ділян- ках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в інших ділянках і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викли- кає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження та гальмування. Розрізняють індукцію позитивну і негативну. При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викли- кає збудження в інших її ділянках. У цьому разі діяльність організму відбувається в напрямі збудження, посилюється увага до змісту діяль- ності. При негативній індукції збудження в якійсь ділянці кори вик- ликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними. Не- гативна індукція спостерігається при відхиленні від основної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збуджен- ня від основного подразнення, тобто відвертається увага від викону- ваної діяльності. Гальмування нервових процесів буває безумовне, або зовнішнє, і умовне, або внутрішнє. Зовнішнє гальмування настає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад виділення собакою слини на засвічування електричної лампочки, припиняється, якщо почне діяти сильний звук. Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно ви- являється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нерво- вої клітини. У цьому разі сила подразника не тільки не викликає посилення реакції, а навпаки, реакція зменшується або зовсім галь- мується. Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапружен- ня, оберігають її від руйнування. Тому таке гальмування називають ще захисним. Внутрішнє гальмування так само зумовлюється зовнішніми обста- винами. Одним із проявів умовного, або внутрішнього, гальмування є послаблення тимчасових зв’язків. Воно настає тоді, коли умовний подразник (наприклад, світло), на який вироблено умовний рефлекс, час від часу не підкріплюється безумовним подразником (наприклад, їжею). Утворений зв’язок у цьому разі гальмується, і рефлекс згасає. Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загаль- мований тимчасовий нервовий зв’язок легко поновлюється, і умов- ний подразник знову викликає умовний рефлекс. Гальмування тимча- сових нервових зв’язків спричинює забування. Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференційне. Якщо з умовних подразників, на які виробився умовний рефлекс, підкріплювати безумовним подразником лише деякі, то умовний реф- лекс виникає на ті умовні подразники, які підкріплювалися безумов- ним. А збудження від інших подразників, що не підкріплюються, гальмуються, і умовний рефлекс на них не виявляється. Так, якщо вироблено умовний рефлекс на звук, але підкріплюється звук лише певної висоти чи інтенсивності, то й умовний рефлекс далі виникати- ме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, яка підкріплювалася. Відбувається диференціювання подразнень. Організм точно відрізняє дійові, тобто підкріплювані подразники, від недійових, що не під- кріплюються безумовним подразником. Дослідженнями встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові подразники з точністю до 1/8 тону. Диференційне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданих життям подразників від невиправда- них. Це яскраво виявляється в навчально-виховній діяльності. Роз- різнення, уточнення та засвоєння знань або актів поведінки ефектив- ні тоді, коли істотні властивості в них тими чи іншими засобами підкріплюються, а неістотні — гальмуються. Поряд із замикальною функцією великі півкулі головного мозку виконують також аналітико-синтетичні. Взаємодіючи із середовищем, організм відповідає не на всі под- разнення, що надходять до мозку, а лише на ті, які слугують задово- ленню його потреб. Розрізняючи подразники, мозок на одні з них відповідає, а на інші не відповідає. Так аналізуються предмети зовнішнього світу. Найпростіший, елементарний аналіз виконують і нижчі відділи цен- тральної нервової системи. Вищий аналіз, який є засадовим щодо актів поведінки, здійснюється за допомогою кори великих півкуль головно- го мозку. Суть роботи кори полягає в аналізі та синтезі подразнень, що доходять до неї. Аналітична діяльність відбувається за допомогою спеціальних механізмів, які І. Павлов назвав аналізаторами. Вони виникли й розви- нулись у процесі біологічного розвитку тварин внаслідок їх пристосу- вання до умов життя, до різних видів енергії зовнішнього світу, що впливали на організм, — світлової, звукової, хімічної, механічної, тем- пературної тощо. Великі півкулі є грандіозним аналізатором як зовнішнього, так і внутрішнього світу організму. Аналізатори здійснюють аналітичну діяльність у зв’язку з галь- мівними процесами в корі великих півкуль головного мозку. Одні подразнення чи комплекси подразнень серед тих, що надходять до кори великих півкуль, виокремлюються, тобто викликають там збуд- ження, і на них тварина реагує, відповідає. Інші ж подразнення галь- муються, і на них тварина не відповідає. Аналіз має підгрунтя, з одно- го боку, в аналізаторній здатності рецепторів, периферійних закінчень, а з іншого — у процесі гальмування, що розвивається в корі великих півкуль головного мозку і відокремлює те, що не відповідає дійсності, від того, що відповідає дійсності. Процес гальмування сприяє вдоско- наленню коригування аналітичної діяльності великих півкуль голов- ного мозку. Одночасно з аналізом великі півкулі головного мозку здійснюють синтез, сутність якого полягає в замиканні нервових зв’язків. Синтетична діяльність великих півкуль буває дуже складною. Утворюються цілі ланцюги й системи тимчасових зв’язків. Процеси, які у психології називають асоціаціями, є не що інше, як утворення тимчасових зв’язків, тобто акти синтезу. Мислення є асоціацією: спо- чатку елементарною, а потім — ланцюгами асоціацій; проте кожна перша асоціація є моментом народження думки. Для того щоб успішно орієнтуватися в оточенні, тварина неодмінно повинна аналізувати й синтезувати його. Пізнавальні процеси, мис- лення — це складна аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку. Специфічно людське мислення виникає на грунті складнішої аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль на основі мови. Діяльність великих півкуль головного мозку — це сигнальна діяльність. Великі півкулі головного мозку завжди реагують на різ- номанітні подразники, які сигналізують про те, що має для життя ор- ганізму важливе значення. Наприклад, світло або звук можуть сиг- налізувати живій істоті про наявність їжі, небезпеку тощо. Сигнали, які викликають предмети, та їх властивості або явища природи, становлять собою першу сигнальну систему, що властива і тваринам, і людині. Перша сигнальна система — це фізіологічне підгрунтя відчуттів, сприймань, уявлень. Дійсність для тварин сиг- налізується майже виключно подразненнями, які безпосередньо над- ходять до спеціальних клітин зорових, слухових та інших рецепторів організму, та їх відображеннями у великих півкулях. Вища нервова діяльність людини як суспільної істоти якісно відрізняється від вищої нервової діяльності тварин. У процесі праці, у суспільному житті люди виробили звукову мову як засіб зв’язку, засіб взаємного спілкування. Мовна функція внесла новий принцип у діяльність великих пів- куль. Слово у житті людини стало своєрідним сигналом. Воно є дру- гою, специфічно людською сигнальною системою дійсності. Кожне слово як назва предмета, властивості чи дії замінює відповідний пер- ший сигнал, тобто сигналізує перші сигнали. Якщо відчуття та сприймання предметів і явищ навколишнього світу є для людини першими, конкретними сигналами дійсності, то мова, насамперед кінестезичні подразнення, що йдуть до кори головно- го мозку від мовних органів, — це другі сигнали, сигнали сигналів. Слово завдяки попередньому життю дорослої людини пов’язане з усіма зовнішніми та внутрішніми подразненнями, що надходять до великих півкуль. Воно їх сигналізує, замінює і тому може викликати всі ті дії, реакції, що їх викликають конкретні подразнення. Друга сигнальна система виникає на основі першої і без неї існува- ти не може. Вона діє лише у зв’язку з першою сигнальною системою, вступаючи з нею в найскладніші взаємозв’язки. Друга сигнальна система у взаємодії з першою є фізіологічним під- грунтям вищого, абстрактного мислення людини та її свідомості, за- собом пізнання самої себе. Фізіологічним підгрунтям низки інших психологічних процесів (сприймання, пам’ять, уява, утворення нави- чок тощо) також є взаємодія першої та другої сигнальних систем. Участь другої сигнальної системи в цих психологічних процесах робить їх свідомими. Великі півкулі головного мозку — надзвичайно складна динамічна система. У процесі діяльності постійно утворюються нові й нові умовні зв’язки. Вони об’єднуються в певні системи. Системність зв’язків забез- печує успішну діяльність тварини та людини. Процеси, які відбува- ються у великих півкулях головного мозку, постійно прагнуть до об’єднання, стереотипної об’єднувальної діяльності. Безліч подраз- нень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються й завершу- ються динамічним стереотипом. Динамічний стереотип потрібний для успішної взаємодії організму із середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів поведінки, схожих реакцій організму забезпечує йому успішну діяль- ність, задоволення потреб. Відомо, що людина звикає до певного способу дій, виробляє пев- ний спосіб сприймання, запам’ятовування, мислення. Автоматизуючи свої дії, вона виробляє навички та звички, які полегшують свідомо спрямовану діяльність. Провідну роль у цьому відіграють динамічні стереотипи. У процесі діяльності постійно утворюються нові динамічні стерео- типи. Старі ж динамічні стереотипи не зникають, вони взаємодіють з новоутворюваними, сприяють їх утворенню або, навпаки, пере- шкоджають цьому, внаслідок чого успішне утворення нових стереоти- пів гальмується. Вироблення й перебудова динамічного стереотипу потребують великої роботи нервової системи. Ця робота може займати багато часу й залежить від складності виконуваної діяльності, а також від індивідуальних особливостей та стану тварини чи людини. Вироблення й підтримка динамічного стереотипу завжди пов’я- зуються з певними переживаннями. Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях голов- ного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереоти- пу, є підгрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів. Фізіологічним підгрунтям почуттів труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості й відчаю тощо є зміни, порушення старого динамічного стереотипу чи складність вста- новлення нового. Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у певній системі, певній послідовності та певному порядку. Підтримується динамічний стереотип додержанням певного зовнішнього порядку, системи та режиму діяльності.
1.3. Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об’єктив- ної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найви- щим рівнем її розвитку є властива людині свідомість. Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розви- ток. З переходом до суспільних форм життя докорінно змінилася структура людської поведінки. Поряд з біологічними її мотивами, які залежали від безпосереднього сприймання середовища, виникли вищі, “духовні” мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які засадово зу- мовлені здатністю абстрагуватися від безпосереднього впливу сере- довища. Поряд з двома джерелами поведінки — спадково закріпле- ною програмою та власним досвідом самого індивіда — виникло третє джерело, що формує людську діяльність, — трансляція та засвоєння суспільного досвіду. У задоволенні цієї важливої соціальної потреби од- ним з вирішальних чинників була мова, що стала формою існування свідомості. Характерними особливостями і структурними компонентами свідо- мості є такі. • Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство. Рівень свідо- мості безпосередньо залежить від рівня засвоєння знань і досвіду осо- бистості. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвину- лася потреба в знаннях, яка є найважливішою її спонукою, мотивом пізнавальної діяльності. • Виокремлення людиною себе у предметному світі як суб’єкта пізнан- ня, розрізнення суб’єкта “Я” та об’єкта “не Я”, протиставлення себе як особистості іншому об’єктивному світові. Характерним щодо цього є самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідо- млення власних фізичних і морально-психологічних якостей. • Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, пе- редбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в само- контролі та коригуванні власних дій, їх перебудові, у змісті стратегії і тактики, якщо цього потребують обставини. • Ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до оточення виявляється в оціню- ванні та самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Виокремлення та протиставлення людиною себе іншому предмет- ному світові, природним і суспільним явищам, переживання свого ставлення до об’єктивної дійсності та самої себе є засадовими стосов- но самовиховання. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідо- мості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить пе- ред собою виховні цілі й досягає їх. Свідомість людини характеризується активністю. У процесі відо- браження дійсності інформація, що надходить до мозку, відображу- ється не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдан- ня та досвіду особистості. Рівень розвитку й виявлення свідомості в людини буває різний за- лежно від рівня розвитку її знань і наукового світогляду, ідейних і мо- ральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе, до форм суспільного життя. Людині властиві й неусвідомлювані форми психічної діяльності (інстинктивні та автоматизовані дії, потяги тощо). Але несвідоме вхо- дить до свідомого й завдяки цьому може контролюватися людиною. Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності люди- ни, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім се- редовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується на- самперед вищим відділом центральної нервової системи — корою ве- ликих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність організму й керує нею.
1.4. Основні галузі психологічних знань
Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, патопсихологію. У зв’яз- ку з космічними польотами виникла спеціальна галузь психології — космічна. Кожна із зазначених галузей психологічних знань має певні пред- мети і методи вивчення своєрідності психічної діяльності залежно від умов праці в тій чи іншій сфері людського життя та діяльності й їхніх вимог до морально-психологічних якостей особистості. Проте всі га- лузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психології, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних
|