Генетичний підхід до вивчення інтелекту

Етологічна та операційна теорії інтелекту репрезентують генетичний підхід.

Відправним пунктом в етологічних теоріях інтелекту, за У. Чарлсвордом, повинно бути вивчення поведінки людини у природному середовищі. їхні прибічники розглядали інтелект як спосіб адаптації живої істоти до вимог дійсності, що сформувався у процесі еволюції. Для розуміння адаптаційних функцій інтелекту розмежовують поняття " інтелект" - наявні знання і когнітивні операції й " інтелектуальна поведінка" -засоби пристосування до проблемних (нових, важких) ситуацій і процеси, які організовують і контролюють поведінку. Чарлсворд дійшов висновку, що глибинні механізми інтелекту закорінені у вроджених властивостях нервової системи.

Етологічний підхід актуалізував вивчення здорового глузду (" наївної теорії людської поведінки"). На відміну від фантазійних марень і наукового мислення здоровий глузд має реалістичну і практичну спрямованість, мотивований потребами і бажаннями. Отже, те, що здоровий глузд є ситуаційно-специфічним і водночас індивідуально-специфічним, зумовлює його ключову роль в організації адаптаційних процесів.

Ж. Шаже, який обґрунтував операційну теорію інтелекту, стверджував, що інтелект - це найдосконаліша форма адаптації організму до середовища, яка становить єдність процесів асиміляції (відтворення елементів середовища у психіці суб'єкта у вигляді когнітивних психічних схем) і акомодації (зміна когнітивних психічних схем залежно від вимог об'єктивного світу). За його розумінням, суть інтелекту полягає в можливості гнучко і стійко пристосовуватися до фізичної і соціальної дійсності, а основне призначення - структуризація (організація) взаємодії людини із середовищем.

Інтелект в онтогенезі формується з накопиченням і ускладненням досвіду дитини, отриманого завдяки практичній взаємодії з об'єктами. Відбувається інтеріоризація предметних дій - їх поступове перетворення на розумові операції. Одна з найважливіших ліній інтелектуального розвитку - розвиток операційних структур. Розумові операції поступово набувають якісно нових властивостей, серед яких координація (узгодженість операцій), зворотність (можливість повернутися до початкової точки своїх міркувань, перейти до розгляду об'єкта з прямо протилежної точки зору тощо), авто-матизованість (мимовільність застосування), скороченість (згорненість окремих ланок, " миттєвість" актуалізації). Розвиток інтелекту припускає послідовну інтеграцію засвоєних операційних структур у новоутворені (формальні операції не мають значення для розвитку інтелекту, якщо при виникненні не спираються на конкретні).

Інший напрям інтелектуального розвитку - еволюція інваріантності (об'єктивності) дитячих уявлень про дійсність від центрації до децентрації. Центрація (спочатку Шаже використовував термін " егоцентризм") - специфічна несвідома пізнавальна позиція, за якої побудова пізнавального образу зумовлена суб'єктивним станом або випадковою яскравою деталлю ситуації (за принципом " реальне тільки те, що я відчуваю і бачу"). Вона зумовлює особливості дитячої думки: синкретизм (тенденцію пов'язувати все зі всім), трансдукцію (перехід від часткового до часткового, минаючи загальне), нечутливість до суперечностей тощо. Децентрація - здатність звільнятися від концентрації уваги на особистій точці зору або окремій деталі ситуації, яка припускає перебудову пізнавального образу в напрямі підвищення об'єктивності, багатоваріантності точок зору, набування відносності.

Аналізуючи зв'язок інтелекту із соціальним оточенням, Піаже дійшов висновку, що соціальне життя, безперечно, впливає на інтелектуальний розвиток, оскільки його невід'ємним складником є соціальна кооперація, яка вимагає координації точок зору різних партнерів у спілкуванні, що стимулює розвиток зворотності розумових операцій.