Чинники появи агресивної поведінки

Будемо розглядати в когнітивно-біхевіоральному ключі.

Бандура:

Джерела агресії:

- сімя

- однолітки

- мас-медіа.

Біологічно може бути обумовлене. Збудливість, нейромедіатори, енцефалограма відрізняється.

Агресія провокується:

- впливом шаблонів

- неприйнятною поведінкою

- спонукальними мотивами (приклад чиєїсь поведінки, зручності і вигоди агресивної поведінки)

- інструкціями

- ексцентричними переконаннями

Агресія регулюється:

- зовнішніми заохоченнями

- вікарним підкріпленням (спостереженням за тими кого заохочують чи карають)

- механізмами саморегуляції

Все починається з сімейних взаємостосунків, агресивності сприяють:

- агресивна поведінка батьків або фізичні покарання. Особливо негативно впливають силові методи

- ситуації коли є велика дистанція між батьками і дітьми; дитина копіює когось з батьків

- коли мало тепла і ласки, холодність і байдужість

- байдуже або поблажливе ставлення до проявів агресивної поведінки дітей

- багато що залежить від темпераменту дитини

Агресивності сприяють:

- погані стосунки з батьками (немає підтримки, похвали)

- коли діти вважають себе нікудишніми (неконструктивна критика)

- коли діти не відчувають підтримки батьків, коли їм приділяють мало уваги

Теорія прихильності Ейнсворта і Перрі: діти діляться на надійно і ненадійно прив’язаних. Надійно прив’язані можуть бути коли батьки відходять. Ненадійно прив’язані тримають батьків і б’ють їх коли мама їх покинула.

Надійно прив’язані мають краще розвинені соціальні навички.

Ненадійні – тривожні (сум) і резистентні (імпульсивні, фізична агресія).

Серед сімейними стосунками важливим є стосунки з рідними братами і сестрами. Між дітьми завжди є конкуренція за вплив на батьків.

У випадку конфліктів краще сиблінгів ізолювати і говорити з кожним окремо. Карати однаково обох.

Стиль сімейного керівництва:

Суворість покарань корелює з агресивністю в дорослому віці. Найнижча агресивність – помірні покарання.

Найбільш негативним стилем сімейного керівництва є непослідовність і незацікавленість батьків.

Найменш сприяють контроль (опіка та увага) і послідовність (постійність вимог).

Правила конструктивних покарань:

1. Помірність. Сильне покарання – дитина впадає в емоції і забуває про причину
2. Супроводжуватись поясненнями повинно
3. Застосовуватись одразу після проступку
4. Покарання повинно до того бути як дитина користується винагородою
5. За ті самі проступки – ті самі покарання
6. Завжди треба запропонувати позитивну альтернативу
7. Постійне командування є негативним, поскільки погрози не мають значення для дитини
8. Покарання змушує приховувати зовнішні прояви негативної поведінки, але не ліквідує їх
9. Якщо покарання сильне і агресивне, діти уникатимуть своїх батьків і через це і засвоєння норм позитивних цінностей уникатимуть

Соціальний статус агресивних нижчий від неагресивних

Способі корекції дитячої агресивності:

Ефективними є тренінги, що показують інші форми поведінки, техніки релаксації і позитивне підкріплення.

Фромм «Типи агресії» Книга «Психология человеческой агрессивности»