Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
АЛЕ, таким чином,
|
|
первинне сприйняття людини завжди буде помилковим?
Насправді
питання про правильність соціальної перцепції набагато складніше,
ніж здається на перший погляд.
o Кожна (чи майже кожна) доросла людина, яка має достатній досвід спілкування, цілком здатна точно (у певних межах) визначити майже всі характеристики партнера.
Але ця точність буває тільки в зовсім нейтральних ситуаціях, тобто в ситуаціях, з яких штучно усунуті всі можливі взаємодії, спілкування, залежності, стосунки між людьми (а такі ситуації зустрічаються тільки в спеціальних експериментах і зовсім відсутні в реальному житті).
o З іншого боку, майже завжди в реальних ситуаціях (які ніколи не бувають стерильно нейтральними) наявний той чи інший відсоток помилок.
Ø Тому: чим менш нейтральні відносини, чим більше люди зацікавлені, тим більше ймовірність помилок. Це відбувається тому, що перед людиною ніколи не постає задача «просто сприйняти» іншого.
Перше враження — це не самоціль!
Образ партнера, що створюється під час знайомства, —
це регулятор наступної поведінки.
Завжди сприйняття когось іншого водночас є правильним і неправильним, воно більш точне відносно головних у даний момент характеристик, за якими ми будуємо поведінку, і менш точне відносно інших.
| Розглянемо, наприклад, дію фактора «переваги» у ситуаціях нерівності соціального статусу. Правильна оцінка статусу викликає конкретну і найчастіше виправдану в даній ситуації поведінку. Але якщо дія даної схеми призводить до адекватної поведінки спілкування, то де починається помилка? Справа в тому, що «добудовування» образу іншого за схемою «переваги» відбувається за соціальним стереотипом, тобто шляхом, виробленим якоюсь соціальною групою (професійною, статевою, національною) для спілкування її представників із представниками інших соціальних груп. Скажімо, представники групи «маленьких» людей завжди повинні кланятися представникам групи «великих» людей. Як у «маленьких», так і у «великих» є уявлення один про одного — стереотип. «Маленькі» вважають, що всі «великі» — розумні, освічені, але байдужі до ближніх, люблять насолоди, і також дуже люблять, щоб їм кланялися. А «великі» люди — що всі «маленькі» нерозумні, докучливі, нічого не можуть вирішити самі і вічно чіпляються зі своїми дрібними проблемами, без допомоги вони просто пропадуть, і тому повинні кланятися. Кожному важливо вчасно визначити, хто в даний момент перед ним — «маленький» чи «великий». Визначити потрібно швидко, щоб зрозуміти — «кланятися» чи ні. І всі визначають швидко й легко («це видно неозброєним оком») — і роблять потрібні рухи тіла. Якщо спілкування обмежене (з тих чи інших причин) тільки цим міжгруповим рівнем, тоді в цілому необхідно спілкуватися тільки як представники груп (кланятися, наприклад), і ця схема сприйняття завжди приводить до успіху. Таким чином, у міжгруповій взаємодії схематичне, стереотипне сприйняття найчастіше буває виправданим і приводить до потрібних результатів, оскільки воно в даному випадку правильне. |
Ситуації першого знайомстваналежать саме до міжгрупового рівня спілкування, оскільки для людей як соціальних істот головне — визначення питання про групову приналежність партнера.
Тому можна сказати, що перше враження завжди правильне?
Проте: помилка, в тому, що стереотипізація викликає певну оцінку також невідомих, «не стосовних до справи» властивостей і якостей, а це може призвести до неадекватного спілкування надалі — за межами ситуації першого враження, коли спілкування стає міжособистісним, і буде потрібна точність у визначенні саме цих психологічних якостей.
Питання 3.
Особливості сприйняття заумов постійного спілкування
У постійному спілкуванні дія законів і результатів першого враження триває. Однак постійне спілкування не може задовольнитися тим списком приписаних партнеру рис і властивостей, що сформувалися в результаті першого враження.
У постійному спілкуванні стає важливим більш глибоке й об'єктивне розуміння партнера:
o його актуального емоційного стану,
o динаміки його ставлення до нас,
o сприйняття ним ситуації.
Тут стереотипи мало допомагають, скоріше заважають.
У реальному спілкуванні ми майже завжди приблизно розуміємо, що відбувається з нашим партнером. Сприйняття іншої людини у спілкуванні дає нам матеріал для висновків. Інша справа, що ми не знаємо, який це матеріал, що ми, власне, сприйняли, і як це нам удалося.
Проте реальні підстави для розуміння іншої людини за її зовнішністю й елементами поведінки існують. Майже всі деталі зовнішнього вигляду людини можуть нести інформацію про її емоційні стани, ставлення до навколишніх людей і до людей взагалі, про її ставлення до себе, про те, як вона почуває себе у спілкуванні в даній ситуації.
Основні орієнтири, що несуть у собі соціально-перцептивний зміст:
o обличчя людини,
o жести,
o міміка,
o загальний стиль експресивної поведінки,
o хода,
o манера стояти,
o сидіти,
o звичні пози і їхня зміна під час розмови,
o просторова орієнтація стосовно партнерів,
o різні сполучення цих факторів.
Обличчя.
Головне, що відбивається на обличчі людини — це емоції.
Люди мають великі здібності до розпізнавання основних емоцій за виразом обличчя.
Існує сім основних виразів обличчя — конфігурацій міміки, що виражають сім емоцій:
o щастя,
o подив,
o страх,
o страждання,
o гнів чи відраза,
o зневага
o інтерес.
Спробуйте виділити їх на схемі:
Всі люди, незалежно від національності і культури, у якій вони виросли, з достатньою точністю і погодженістю інтерпретують ці мімічні конфігурації як вираження відповідних емоцій.
Основне інформативне навантаження несуть