Емульсійні фарби

Це емульсії з плівкоутворювача, пігменту, наповнювача і емульгатора. Основна перевага їх перед іншими фарбами — відсутність органічних розчинників, зручність у роботі (більшість розводиться водою).

Покриття, утворені емульсійними фарбами, служать кілька років.

Проте ці фарби невисокої міцності та водостійкості. Застосовують їх переважно на будівництві замість крейдяної чи вапняної побілки, бо вони допускають миття водою.

Водоемульсійні полівінілацетатні

фарби марки ВА утворюють красиву матову або слабоглянцеву поверхню. Вони не мають запаху, тому застосовуються для внутрішнього та зовнішнього фарбування штукатурки, дерева та металевих поверхонь, загрунтованих олійними фарбами. Ззовні приміщення вони служать 3—4, а всередині — 5—6 років. Висихають за 2 год. Емульсійні фарби набувають дедалі більшого поширення. Ними фарбують навіть натуральну і штучну шкіру та застосовують як антикорозійні покриття. Виготовляють фарби ВА-27, ВА-17 (сім кольорів). ВА-27 А (8 кольорів) та ВА-27 підвищеної пожежобезпечності. Витрачається цих фарб до 220 г/м2 залежно від кольору. Водорозчинні гліфталеві фарби марки ЗМА (12 кольорів) мають високу водо- і атмосферостійкість та довговічність. Надходить фарба у вигляді пасти, яку перед використанням розводять водою, покривність 160—220 г/м2. Акрилатні фарби подібні до попередніх, крім того, вони антикорозійні, добре зберігаються, розводять їх водою.

Емульсійні стиролбутадієнов і фарби К-4-25 і К4-26А випускають дев'яти кольорів. Плівка має добре зчеплення з поверхнею, але з часом жовтіє і стає крихкою. Тому застосовують ці фарби для внутрішнього фарбування. Розводять водою. Витрачається 250—300 г/м2. Емульсійні емалеві фарби марки СЭМ у своєму складі, крім гліфталевого лаку та емульгатора, мають ще воду. Проте до робочої густини доводять їх уайт-спіритом або сольвентом. Ці фарби випускають 11 кольорів. Вони дають рівну гладеньку матову плівку, яка висихає за 24 год. Застосовують для внутрішнього фарбування. Фарби, виготовлені на воді, в якій розведена зв'язуюча речовина — клеї, рослинного або тваринного походження. Вони мало захищають поверхні від дії зовнішнього середовища, тому використовуються переважно для художніх і декоративних цілей.

Акварельні фарби — це тонкотерті водяні пасти, що містять рослинні клеї, пластифікатор (мед) і антисептик.

Особливістю акварельних фарб є їх прозорість, тому художник повинен завжди враховувати фон паперу картини. При використанні акварельні фарби розводять водою, отже, і змивається вона також водою. Світлостійкість їх невисока, тому зберігають акварельні малюнки в альбомах або за світлонепроникними шторками. Для захисту і закріплення малюнків, виконаних акварельними фарбами або олівцем, використовують так звані фіксативи: водний розчин клею ПВА, або 1% -ний розчин каніфолі в спирті або знежирене молоко. Ці розчини наносять за допомогою пульверизатора або аерографа.

Випускаються ці фарби в тюбиках (медові), чашечках (м'які) і в плитках (тверді).

Гуаш виготовляють змішуванням пігменту з водою та клеєм з домішкою білила та гліцерину. Завдяки білилам ці фарби, на відміну від акварельних, непрозорі. Тому світлу гуаш можна накладати на темну, чого при роботі з акварельними фарбами робити не допускається. При висиханні колір гуаші трохи змінюється, на-буваючи білуватого відтінку, і поверхня стає матовою та бархати-стою. Використовують їх переважно для написання плакатів і лозунгів. Гуаші згодом втрачають адгезію до поверхні. Виготовляють гуаші художні і малярні. Останні застосовують для надання кольору крейдяним клейовим розчинам для побілки.

Казеїнові фарби існують у вигляді порошку та готової до використання пасти (в тюбиках). Порошкову казеїнову фарбу замішують на воді і відстоюють 1—1, 5 год. Нею здебільшого фарбують фасади будівель, цегляні та штукатурні стіни, де вона служить 4—5 років. Дерево цією фарбою вкривати не рекомендується, бо строк її служби скорочується до 2—3 років. Фарба в тюбиках вже замішана на воді з незначною домішкою олії, казеїну і пігменту. Перед використанням цю фарбу в разі потреби слід розвести до необхід-ної густини водою. Використовують казеїнові фарби переважно для живопису. Після висихання і покриття поверхні прозорим лаком фарба не змінює свого кольору. Барви соковиті і яскраві. Фарби на мінеральній основі використовують для фарбування будівель та побілки.

Керамічні фарби (емалі, глазурі)

Використовують для оздоблення керамічних виробів, металевих значків, фарбування газових плит, емалевого посуду тощо. Після нагрівання до температури 900 °С керамічні фарби розплавляються і вкривають поверхню скловидною плівкою, яка міцно тримається. Фарба складається з флюсу, що служить для сполучення частинок пігменту між собою та виробом, і фарби-пігменту потрібного ко-льору, до складу якого здебільшого входять оксиди металів.

Люмінофарби ( кристалофори) наносять на циферблати, шкали тощо. Вони світяться в темноті після їх освітлення. Вдень фарфи мають білий колір з жовтуватим або синюватим відтінком.а вночі — різне забарвлення. Промисловість випускає фарби люмінофори (ВКП-0, 4, ФКП-05Ж), куди входять сульфід цинку, активована мідь і кобальт. Є, крім того, люмінофор постійної дії ФК-106, активований міддю. Люмінофарби наносять на шар білої грунтовки з доброю відби- вальною властивістю. На свинцеві білила наносити фарбу не рекомендується, бо вони погіршують її люмінесцентні властивості. Рекомендується зверху вкрити фарбу світло- і вологостійким лаком. заливають лаком, трохи розрівнюючи флейцем.