Пластифікатори

Їх додають до деяких емалей та лаків з метою надання їм еластичності. Емалеві фарби для шкіри тим і відрізняються від цих фарб загального призначення, що вони мають збільшений вміст пластифікатора, тому їх плівка на шкірі не тріскається.

Як пластифікатори використовують дибутилфталат (у епоксидних клеях), рицинову та камфорну олії. У лаки та емалі можна додавати 10—12 % пластифікаторів. Це залежить у першу чергу від призначення лакофарбового матеріалу, крихкості плівкоутво рювача та пластифікатора.

Сикативи

Це речовини, що прискорюють висихання фарб, приготовлених на рослинних оліях. Здебільшого вони є солями важких металів нафтенових кислот, розчинених в органічних розчинниках. їх називають нафтеновими сикативами марок НФ-1 — НФ-8. Сикативи НФ-4 та НФ-5 використовують не лише для олійних фарб, а й для поліефірних лаків. Слід пам'ятати, що в купованих оліфах вже є сикатив. Якщо до них додавати ще сикатив, то замість прискорення можна уповільнити висихання фарб. Рідких сикативів у готових оліфах повинно бути 2—5 % г а порошкових 0, 13—0, 45 %.

Затвердники (затверджувачі)

Застосовують для полімеризації деяких лаків і емалей, виготовлених на синтетичних смолах. Ці лаки і емалі взагалі без затвердника не висихають, бо затвердіння плівки відбувається не за рахунок випаровування розчинника, а внаслідок полімеризації. Тому такі лаки і емалі називають двокомпонентними — до фарби додають значно меншу кількість затвердника. Так, до епоксидних лаків і емалей додають затвердники П0-200, П0-201, ПО-300, АЭ-4, до полі- уретанових лаків (лаків для підлоги) — затвердник Т.

Крім затвердників, існують прискорювачі затвердіння. Це «Ускоритель № 31» для поліефірмалеї- нового лаку ПЭ-265, «Ускоритель № ЗО» та «Ускоритель № 25» для поліефірних лаків. Додають за-твердники та прискорювачі в кількості 2—5 % до маси лаку та емалі.

Фарби

Фарби класифікують залежно від плівкоутворювача та за призначенням. Існують алкідні (олійні), емалеві, емульсійні водорозчинні та спеціальні фарби.

Алкідні (олійні) фарби

З рослинних олій виготовляють не лише оліфи для олійних фарб, а й алкідні смоли (гліфталеву та пентафталеву), які після розчинення в уайт-спіриті утворюють відповідно гліфталеву або пентафталеву оліфи. Всі ці фарби можна змішувати у різній пропорції, вони розчиняються одними й ти-ми ж розчинниками. З ними застосовують однакові грунтовки та шпаклівки. Фарби загального призначення бувають густотерті та готові до використання.

Густотерті фарби містять 83— 85 % пігменту, тому перед вико-ристанням їх обов'язково розводять відповідною оліфою до робочої густини. Інколи в ці оліфи додають 7—10 % розріджувача. Розводити густотерті фарби лише розріджувачем або розчинником не слід, бо тоді плівка фарби після висихання може осипатись і матиме матовий вигляд.

Готові до використання фарби мають достатню кількість оліфи, їх лише треба перед використанням добре збовтати.

У марках густотертих фарб після перших букв та риски стоїть «0» (нуль), а далі цифра, наприклад МА-021, МА-015, у фарбах, готових до використання, — МА-21, МА-15.

Густотерті фарби марок МА-021 готують на натуральній оліфі, МА-025 — на комбінованій, яка має не більше ЗО % розчинника, ГФ-023 на гліфталевій і ПФ-024 на пентафталевій оліфі. Відповідно на цих оліфах і слід їх розводити до робочої густини, додаючи 150—600 г оліфи на 1 кг фарби. Оліфу до густотертої фарби додають, поступово перемішуючи дерев'яною поличкою. Фарба готова до використання, коли вона не стікає з пензля, а легко сходить при натисканні на нього пальцем. Велику кількість густотертої фарби змішують, перетираючи з оліфою на спеціальних фарботерках. Густотерті фарби на час зберігання обов'язково вкривають шаром оліфи.

При зберіганні фарб, готових до використання, вони частково розшаровуються — пігмент осідає на дно, а оліфа залишається зверху. Особливо осідають важкі пігменти — свинцевий та залізний сурик, свинцеве білило тощо. У фарбах, колір яким надається змішуванням кількох пігментів, на дно осідає важкий пігмент, зверху легший, а потім вже оліфа. Якщо таку фарбу ретельно не перемішати, то пофарбована поверхня вийде неоднорідною. Змішувати краще дерев'яною мішалкою, поки вона не буде дряпати по всій поверхні дна (чути по звуку). Якщо з великої місткості відбирається частина фарби, то обов'яз ково слід добре перемішати всю фарбу, а потім відлити від неї частину.