Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Завдання. — Назвіть причини міжнаціональних конфліктів.
— Назвіть причини міжнаціональних конфліктів. Причини міжнаціональних конфліктів 1. Ускладнення соціально-економічного розвитку країн світу, відчутне відставання багатьох з них. 2. Непродумана або відверто екстремістська політика низки державних діячів. 3. Колонізація населення інших країн. 4. Помилки і прорахунки керівництва ряду країн у розв’язанні національних питань. Види міжнаціональних конфліктів 1. З приводу спірних територій. 2. Через вигнання народу зі своєї території і повернення депортованого народу на свою історичну батьківщину. 3. Через довільну зміну адміністративних кордонів. 4. Через насильницьке включення території народу до сусідньої держави. 5. Між етнічною більшістю і компактною меншістю (корінна національність). 6. З приводу відсутності у народу власної держави або розподілу його території між іншими державами. Типи міжнаціональних конфліктів 1. Державно-правові (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація). 2. Етнотериторіальні (визначення кордонів нації). 3. Етнодемографічні (захист прав корінної національності). 4. Соціально-психологічні (зміна способу життя, порушення прав людини). Шляхи розв’язання міжнаціональних конфліктів 1. Усвідомлення усіма людьми неприйнятності насильства, вироблення поваги до національних почуттів всіх етнічних груп. 2. Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей. 3. Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв’язання національних суперечок. 4. Надання національно-культурної автономії усім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції. Шляхи врегулювання міжнаціональних конфліктів 1. Визнання міжнаціональних проблем і розв’язання їх шляхом продуманої національної політики. 2. Використання економічних важелів для нормалізації ситуації. 3. Створення культурної інфраструктури консенсусу, дотримання принципу паритетності у разі призначення людей різних національностей на державні посади, підтримка національної культури. ► ► Формування української політичної нації Аналіз історико-політичного контексту формування української національної ідентичності дозволяє розглянути специфіку сучасної національної ідентичності та перспективи поширення загальнонаціональної ідентичності на громадян України, що мають різні етнічні, мовно-культурні, регіональні, конфесійні ідентичності тощо. Особливу увагу приділено потребам формування української загальнонаціональної ідентичності, виходячи з вимог забезпечення національних інтересів України: зміцнення державної і національної єдності, забезпечення міжетнічного миру, суспільної інтеграції представників етнічних спільнот, розвитку унікальних етнічних ідентичностей в контексті цілісної загальноукраїнської ідентичності, ліквідації загрози сепаратизму. Проблема становлення єдиної національної ідентичності громадян України є однією з визначальних для українського суспільства та для подальшого формування його як повноцінної нації. Політичний контекст проблематики (необхідність збереження цілісності держави та її зміцнення, становлення громадянського суспільства, знаходження місця країни у системі культурних і геополітичних координат тощо) зумовлює необхідність вироблення адекватної політики щодо кризових явищ, помітних в українській національній ідентичності. Теоретичні та практичні дослідження безпосередньо стосуються проблем зменшення потенціалу сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, зміцнення можливостей держави у справі протистояння зовнішньому тискові. Складовою частиною політичної діяльності держави, покликаною регулювати міжнаціональні відносини в різних сферах життя суспільства, є національна політика. Українська національна ідентичність проходить складний і суперечливий процес становлення. Нині її ознаками є амбівалентність суспільної свідомості, брак консенсусу стосовно базових цінностей, етнопсихологічні та мовно-культурні деформації у свідомості. Таку ситуацію ускладнюють: • розриви у загальнодержавному комунікативному просторі внаслідок суперечностей у мовній, ідеологічній сферах; • брак історичних знань або їх викривлене тлумачення і, як наслідок цього, слабкість ідеологічної основи для формування національної ідентичності; • деформація національної і громадянської свідомості, соціальної структури суспільства та невиразність соціальної ідентифікації в умовах ослаблення суспільства та складових його частин. Висновок. Отже, на сьогодні в Україні недовикористано ресурси для формування та зміцнення сприятливої для суспільства, держави цілісної національної ідентичності. Тут існують такі пояснення: по-перше, недооцінювання з боку державної влади цього явища; по-друге, надмірний вплив в Україні тих політичних сил, які виступають за консервацію наявного «постколоніального» стану ідентичностей. Серед основних (фундаментальних) інтересів української держави і політичної нації мають бути: • збереження територіальної цілісності, національної, культурної, мовної тощо самобутності; • подальша консолідація всередині суспільства і нації; • рівноправні і повноцінні відносини з іншими державами і націями. Таким чином, визрівання єдиної національної ідентичності за збереження й розвитку етнічних, культурних тощо ідентичностей усіх спільнот спроможне значно сприяти зміцненню державної єдності країни, суспільства, істотно посилити державу. Це, у свою чергу, дозволить посилити сприйняття української держави як «своєї» серед представників різних етнічних груп; зменшити або нівелювати можливість виникнення сепаратистських тенденцій серед етнічних груп компактного розселення в Україні; задіяти повною мірою потенціал усіх громадян України. Досягнення таких цілей повністю відповідає інтересам України. IV. Підсумок уроку
|