Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та правовий статус державного службовця






 

Службовці — це соціальна група, що складається з фізичних осіб, котрі здійснюють на оплачуваних засадах певні спеціально необхідні функції і виконують завдання діючих органів, установ та організацій. Службовець в юридичному аспекті характеризується такими ознаками:

— обіймає посаду в різних організаціях;

— має інтелектуальний характер праці не виробляє самостійно матеріальних цінностей, одночасно ви­конуючи специфічні завдання — організаційні, маркетингові, дослідницькі тощо;

— здійснює владну діяльність і, відповідно, має організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі повноваження;

— може вживати заходи державного примусу;

— працює на платній основі.

Державні службовці — це різновид службовців, які становлять численну групу, їх основним завданням є служіння державі.

У широкому розумінні державний службовець — це особа, яка обіймає в порядку, встановленому правовими актами, посаду в державній організації: органі державної влади, на підприємстві державної форми власності, в установі або іншій організації.

У вузькому розумінні державний службовець — це фізична особа, громадянин України, який має відповідну освіту і професійну підготовку та пройшов у встановленому порядку конкурсний відбір або прийнятий на посаду за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Поняття державного службовця у вітчизняній літературі характеризується з трьох точок зору: державно-правової, адміні­стративно-правової та кримінально-правової.

З державно-правової точки зору державний службовець представляє державу як усередині країни, так і зовні (у відносинах з іншими державами, громадськими і недержавними організаціями). Державний службовець є представником державної адміністрації і всі свої дії здійснює від імені держави та за її дорученням; держава ж, у свою чергу, веде контроль за діяльністю державного службовця і у відповідних випадках застосовує до нього засоби адміністративного примусу. Державний службовець обіймає державну посаду лише в державному органі, вирішує державні завдання в економічній, соціальній та адміністративно-політичній сферах.

З адміністративно-правової точки зору державний службовець має владні, організаційно-розпорядчі повноваження. Він — представник влади, який вживає юрисдикційні заходи і повноваження та застосовує адміністративно-правові санкції. Між державним органом і державним службовцем укла­дається трудовий договір, відповідно до якого державний службовець виконує повноваження державного органу, вирішує спеціаль­ні завдання для досягнення певної цілі, а державний орган, у свою чергу, має обов'язки перед службовцем: встановлює і забезпечує його права та інтереси, соціально-правові гарантії, відповідальність, грошове утримання.

З кримінально-правової точки зору державний службовець — особливий суб'єкт кримінальної та адміністративної відповідальності, оскільки він здійснює функції, які мають юридичні наслідки.

Поняття «державний службовець» відповідно до Закону України «Про державну службу» є фактично похідним від поняття «державної служби». Згідно з ним державний службовець — це особа, яка:

ü здійснює професійну діяльність на посаді, визначеній структурою і штатним розкладом, як первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покла­дено встановлене нормативними актами коло службових повноважень щодо практичного виконання завдань і функ­цій держави;

ü виконує організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції;

ü отримує заробітну плату за рахунок державних коштів.

Під правами державного службовця мають на увазі обумовлені Конституцією України, Законом «Про державну службу», іншими законами і підзаконними нормативними актами можливості і свободи професійної діяльності, які охороняються дер­жавою.

Найчастіше в літературі пропонується наступна класифікація прав державних службовців:

а) загальногромадянські права: конституційне право брати участь в управлінні державними справами; права і свободи, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

б) загальнослужбові права, якими володіє кожен державний службовець: брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; отримувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з питань, які належать до їх компетенції; відвідувати в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; на повагу особистої гідності, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, які стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; вносити пропозиції щодо удосконалення державної служби у будь-яких інстанціях;

в) особисті права, які пов'язані з:

ü кар'єрою державного службовця (участь за власною іні­ціативою у конкурсі на заміщення посади більш високої категорії; просування по службі з урахуванням кваліфіка­ції та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків; перепідготовка і підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету);

ü реалізацією його права на матеріальне забезпечення, відпочинок, пільги (оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, особливих умов державної служби, якості, досвіду та стажу роботи; грошове утримання та інші виплати, передбачені норма­тивно-правовими актами; щорічну Оплачувану відпустку терміном не менше як 30 календарних днів, додаткову відпустку за наявності відповідного стажу державної служби; здорові, безпечні для високопродуктивної роботи умови праці; медичне обслуговування державного служ­бовця і членів його сім'ї у державних закладах охорони здоров'я; пенсійне забезпечення за вислугу років і грошо­ву допомогу; обов'язкове соціальне страхування на випа­док захворювання або втрати працездатності в період проходження державної служби);

ü реалізацію його прав на соціальний захист (вимагати служ­бового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на соціаль­ний і правовий захист відповідно до його статусу; захи­щати свої законні права та інтереси у вищестоящих дер­жавних органах та у судовому порядку.

В свою чергу до основних обов’язків державних службовців відносять:

- додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

- здійснення професійної діяльності ефективно і в межах їхніх повноважень;

- недо­пущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

- безпосе­реднє виконання покладених службових обов'язків;

- збереження державної таємниці;

- постійно вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал