Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Поняття та правовий статус державного службовця
Службовці — це соціальна група, що складається з фізичних осіб, котрі здійснюють на оплачуваних засадах певні спеціально необхідні функції і виконують завдання діючих органів, установ та організацій. Службовець в юридичному аспекті характеризується такими ознаками: — обіймає посаду в різних організаціях; — має інтелектуальний характер праці не виробляє самостійно матеріальних цінностей, одночасно виконуючи специфічні завдання — організаційні, маркетингові, дослідницькі тощо; — здійснює владну діяльність і, відповідно, має організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі повноваження; — може вживати заходи державного примусу; — працює на платній основі. Державні службовці — це різновид службовців, які становлять численну групу, їх основним завданням є служіння державі. У широкому розумінні державний службовець — це особа, яка обіймає в порядку, встановленому правовими актами, посаду в державній організації: органі державної влади, на підприємстві державної форми власності, в установі або іншій організації. У вузькому розумінні державний службовець — це фізична особа, громадянин України, який має відповідну освіту і професійну підготовку та пройшов у встановленому порядку конкурсний відбір або прийнятий на посаду за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Поняття державного службовця у вітчизняній літературі характеризується з трьох точок зору: державно-правової, адміністративно-правової та кримінально-правової. З державно-правової точки зору державний службовець представляє державу як усередині країни, так і зовні (у відносинах з іншими державами, громадськими і недержавними організаціями). Державний службовець є представником державної адміністрації і всі свої дії здійснює від імені держави та за її дорученням; держава ж, у свою чергу, веде контроль за діяльністю державного службовця і у відповідних випадках застосовує до нього засоби адміністративного примусу. Державний службовець обіймає державну посаду лише в державному органі, вирішує державні завдання в економічній, соціальній та адміністративно-політичній сферах. З адміністративно-правової точки зору державний службовець має владні, організаційно-розпорядчі повноваження. Він — представник влади, який вживає юрисдикційні заходи і повноваження та застосовує адміністративно-правові санкції. Між державним органом і державним службовцем укладається трудовий договір, відповідно до якого державний службовець виконує повноваження державного органу, вирішує спеціальні завдання для досягнення певної цілі, а державний орган, у свою чергу, має обов'язки перед службовцем: встановлює і забезпечує його права та інтереси, соціально-правові гарантії, відповідальність, грошове утримання. З кримінально-правової точки зору державний службовець — особливий суб'єкт кримінальної та адміністративної відповідальності, оскільки він здійснює функції, які мають юридичні наслідки. Поняття «державний службовець» відповідно до Закону України «Про державну службу» є фактично похідним від поняття «державної служби». Згідно з ним державний службовець — це особа, яка: ü здійснює професійну діяльність на посаді, визначеній структурою і штатним розкладом, як первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень щодо практичного виконання завдань і функцій держави; ü виконує організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції; ü отримує заробітну плату за рахунок державних коштів. Під правами державного службовця мають на увазі обумовлені Конституцією України, Законом «Про державну службу», іншими законами і підзаконними нормативними актами можливості і свободи професійної діяльності, які охороняються державою. Найчастіше в літературі пропонується наступна класифікація прав державних службовців: а) загальногромадянські права: конституційне право брати участь в управлінні державними справами; права і свободи, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; б) загальнослужбові права, якими володіє кожен державний службовець: брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; отримувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з питань, які належать до їх компетенції; відвідувати в установленому порядку для виконання посадових обов'язків підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; на повагу особистої гідності, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, які стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; вносити пропозиції щодо удосконалення державної служби у будь-яких інстанціях; в) особисті права, які пов'язані з: ü кар'єрою державного службовця (участь за власною ініціативою у конкурсі на заміщення посади більш високої категорії; просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків; перепідготовка і підвищення кваліфікації за рахунок коштів відповідного бюджету); ü реалізацією його права на матеріальне забезпечення, відпочинок, пільги (оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, особливих умов державної служби, якості, досвіду та стажу роботи; грошове утримання та інші виплати, передбачені нормативно-правовими актами; щорічну Оплачувану відпустку терміном не менше як 30 календарних днів, додаткову відпустку за наявності відповідного стажу державної служби; здорові, безпечні для високопродуктивної роботи умови праці; медичне обслуговування державного службовця і членів його сім'ї у державних закладах охорони здоров'я; пенсійне забезпечення за вислугу років і грошову допомогу; обов'язкове соціальне страхування на випадок захворювання або втрати працездатності в період проходження державної служби); ü реалізацію його прав на соціальний захист (вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку. В свою чергу до основних обов’язків державних службовців відносять: - додержання Конституції України та інших актів законодавства України; - здійснення професійної діяльності ефективно і в межах їхніх повноважень; - недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; - безпосереднє виконання покладених службових обов'язків; - збереження державної таємниці; - постійно вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.
|