Поняття, види та правовий статус третейського суду.

Згідно ст. 5 юридичні та/або фізичні особи мають право передати до третейського суду за угодою сторін будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України, яка визначає право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду та відповідно до ст. 6 Закону. встановлюється підвідомчість справ третейським судам. Так третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов’язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. Тобто, дія цього Закону не поширюється на комерційний арбітраж, а спори з нерезидентом України можуть вирішуватися у відповідності із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р.

Також слід відмітити, що компетенція третейського суду не поширюється на справи окремого провадження. Також третейський суд не вправі вирішувати спір, який вирішується судовими органами між тими ж сторонами по тому предмету за тими ж підставами.

Види і порядок утворення третейських судів. В даний час в Україні відповідно до ст. 7 Закону можуть створюватися і діяти два види судів постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи, який очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:

1. всеукраїнських громадських організаціях;

2. всеукраїнських організаціях роботодавців;

3. фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;

4. торгово-промислових палатах;

5. всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;

6. об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви.

Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка. І визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.

У разі невиконання засновником постійно діючого третейського суду вимог частини восьмої цієї статті або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися до компетентного суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються. У Положенні про постійно діючий третейський суд повинно міститися відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.