Порядок розгляду і вирішення справи у третейському суді

Третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.

При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

Визначення правил третейського розгляду. Правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються третейською угодою.

Строки вчинення процесуальних дій, передбачені цим Законом, можуть бути продовжені лише за спільною згодою сторін та складу третейського суду, яким вирішується спір. Про продовження строку третейського розгляду постановляється відповідна ухвала.

Третейський розгляд справи може проводитися у закритому засіданні, якщо проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації.

За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду.

Також сторони можуть на свій розсуд обрати місце третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору.

Третейський суд, суддя третейського суду не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського розгляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від третейського судді надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у зв’язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України.

Розгляд справ третейським судом та мирова угода. Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам. Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.

При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.

Третейський суд на початку розгляду повинен з’ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.

Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.

Форма та зміст позовної заяви. Відповідно до ст 35 Закону позовна заява подається до третейського суду у письмовій формі, де повинні зазначатися:

­ назва постійно діючого третейського суду або склад третейського суду для вирішення конкретного спору;

­ дата подання позовної заяви;

­ найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

­ найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником;

­ зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

­ обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;

­ посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;

­ перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;

­ підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) наявність третейської угоди;

2) обґрунтованість позовних вимог;

3) повноваження представника;

4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).

Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду. Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, відзив на позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір.

Відповідно до ст 37 Закону відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду.

Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі, якщо обидва позови взаємно пов'язані та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.

Докази. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Засоби доказування визначаються регламентом третейського суду.

У третейському суді для вирішення конкретного спору засоби доказування визначаються третейською угодою з урахуванням вимог Закону.

Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Кожна сторона третейського розгляду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Третейський суд має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного і об’єктивного вирішення спору.

Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати документи від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського розгляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони або одну із сторін одержати відповідні документи та надати їх третейському суду.

Сторони повинні надавати третейському суду докази в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Всі зібрані письмові докази разом з процесуальними документами сторін (позов, відзив на позов тощо) та третейського суду повинні зберігатися у справі в прошитому та пронумерованому вигляді.

Участь та права сторін у засіданні третейського суду. Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно. Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов’язковою.

Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному ст. 15 Закону.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до третейської угоди у третейському суді для вирішення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

Призначення експертизи. З метою правильного вирішення спору третейський суд має право зобов’язати сторони чи одну із сторін замовити проведення експертизи для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, про що третейський суд виносить відповідну ухвалу. Наслідки невиконання стороною цих вимог визначаються регламентом третейського суду чи третейським судом для вирішення конкретного спору.

Підстави та порядок відводу експерта визначаються регламентом третейського суду або угодою сторін третейського розгляду для вирішення конкретного спору.

Рішення третейського суду. Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п’яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.

Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення.

Вимоги до рішення третейського суду. Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи — засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.

У рішенні третейського суду повинні бути зазначені:

1. назва третейського суду;

2. дата прийняття рішення;

3. склад третейського суду і порядок його формування;

4. місце третейського розгляду;

5. сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;

6. висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою;

7. стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду;

8. встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін;

9. висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог;

10. норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні.

Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом.

Обов'язковість рішення третейського суду. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (ст.50 Закону).

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

Ухвали третейського суду

З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.

Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в таких випадках:

­ спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;

­ є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;

­ позивач відмовився від позову;

­ сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;

­ підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейського розгляду, ліквідовано;

­ третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його розгляд спору;

­ у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст 54 Закону зберігання матеріалів справ, розглянутих постійно діючим третейським судом, зберігаються у цьому третейському суді протягом 10 років з дня прийняття рішення третейського суду.

Справи, розглянуті третейським судом для вирішення конкретного спору, за якими видано виконавчі документи, зберігаються у компетентному суді, за місцем видачі виконавчого документа.

Виконання рішення третейського суду. Рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Порядок видачі виконавчого документа. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п’яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п’яти днів з дня її прийняття.

Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.

Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст.ст. 16-19 Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу.

Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.

Примусове виконання рішення третейського суду. Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред’явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте третейську форму захисту суб’єктивних прав.

2. Назвіть переваги третейської форми захисту перед іншими формами.

3. Назвіть та охарактеризуйте види третейських судів.

4. Охарактеризуйте порядок третейського розгляду спорів між громадянами.

5. Якими нормативно-правовими актами регулюється цей порядок?

6. Охарактеризуйте особливості третейського розгляду спорів за участю суб’єктів права різних країн.

Рекомендована література:

1. Гаврилишин А. К. Особливості розгляду спорів третейськими судами України / А.. Козирєва В. Гаврилишин // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 152-155.

2. Галкіна Д. Ю. Правове становище третейського суду в Україні / Д. Ю. Галкіна // Науковий пошук молодих правоохоронців: матеріали першого конкурсу наукових робіт курсантів, слухачів та студентів вищих навчальних закладів МВС України / ред. кол. О.В.Негодченко, М.Г.Вербенський, В.Я.Горбачевський та ін. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 87-90.

3. Гончар А. Апелляционный суд vs. третейский суд / А. Гончар // Юридическая практика. – 2009. – 7 апреля (№14). – С. 13.

4. Довганчук С. М. Теоретичні проблеми підвідомчості справ третейським судам / С. М. Довганчук // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 35-40.

5. Литвин Н. Генеза розвитку правового регулювання діяльності третейських судів в Україні / Н. Литвин // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого львівського міжнародного форуму Львів, 26 - 29 травня 2009 року / відп. за вип. І.І.Дутка. – Львів, 2009. – С. 106-113.

6. Литвин Н. А. До питання про склад третейського суду / Н. А. Литвин // Держава і право. – 2008. – № 42. – С. 283-288.

7. Притыка Ю. Д. Правовой статус субъектов третейского разбирательства в контексте правоотношений, возникающих при разрешении споров третейским судом / Ю. Д. Притыка // Альманах цивилистики: сборник статей / под ред. Р.А.Майданика. – К., 2008. –: Вып.1. – С. 118-136.

8. Свінціцький А. Третейське судочинство: проблеми законодавчого регулювання / А. Свінціцький // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні [Текст]: матеріали Другого львівського міжнародного форуму Львів, 26 - 29 травня 2009 року / відп. за вип. І.І.Дутка. – Львів, 2009. – С. 36-41.

9. Угриновська О. Практичні проблеми виконання рішень третейських судів / О. Угриновська // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні: матеріали Другого львівського міжнародного форуму Львів, 26 - 29 травня 2009 року / відп. за вип. І.І.Дутка. – Львів, 2009. – С. 118-126.

[1] Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 № 1701-IV // ВВР України. – 2004. – №35. – Ст.411–412.

[2] Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 № 4002-XII // ВВР України. – 1994. – №25. – Ст. 198.

[3] Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. –– 480с.––С.431.

[4] Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. –– 480с.––с.432.