Шкала прийнятності як метод вивчення взаємовідносин”.

У цій методиці, яка близька до непараметричного соціометричного опитування, кожному воїну підрозділу пропонується проранґувати ін­ших, позначаючи у спеціальній картці (табл. 4-4) прийнятність для себе брати участь в одному з різновидів військової діяльності: бойове нав­чання, відбування вартової служби, спортивні ігри та ін. Відповідь має починатися так: «Цього воїна я...

1) залишив би в першу чергу;

2) теж бажав би залишити;

3) міг залишити, міг не залишити (однаково);

4) скоріше не залишив би;

5) ні в якому разі не залишив би».

Табл. 4.4

Оцінює: Мовчан

Для кількісної обробки даних варіанти відповідей можна виразити в балах: +2, +1, 0, -1, -2. У цьому випадку наведені дані матимуть вигляд табл. 4.5.

Табл. 4.5. Матриця шкали прийнятності

Ця методика дає офіцерові можливості виявити таки показники:

1. Статус військовослужбовця у підрозділі, який визначається коефіцієнтом прийнятності його товаришами по службі:

де — сума виборів по вертикалі; п — кількість членів підрозділу.

2. Ставлення воїна до кожного члена і підрозділу загалом визнача­ється коефіцієнтом прийнятності підрозділу воїном:

де сума виборів по горизонталі, n- кількість членів підрозділу.

2. Згуртованість підрозділу, міра його єднання, які визначаються різ­ницею сум взаємних позитивних і взаємних негативних виборів, поді­леною на п(п - 1). Згуртованість (Зпідр.) тим вища, чим ближчий цей кое­фіцієнт (КЗ) до +1:

сума взаємних позитивних виборів

- сума взаємних негативних виборів

n – кількість членів підрозділу.

4. Соціальна експансивність (характеризує динаміку соціального життя підрозділу), який визначається арифметичною сумою взаємних позитивних і негативних виборів, поділеною на n(n-1):

де - сума взаємних позитивних виборів

- сума взаємних негативних виборів

n –кількість членів підрозділу.

5. Для порівняння характеристики різних підрозділів за мірою внутрішньогрупової прийнятності вираховується коефіцієнт внутрішньогрупової прийнятності (КВП):

А=

де — сума взаємних позитивних виборів у першому підрозділі;

— сума взаємних позитивних виборів у другому підрозділі;

— сума взаємних негативних виборів у першому підрозділі;

— сума взаємних негативних виборів у другому підрозділі.

Цей показник коливається від +1 — найвищого ступеня прийнятно­сті (коли кожен член підрозділу вибирає всіх прийнятних із найвищою оцінкою) до -1 — найвищого ступеня неприйнятності.

Коефіцієнт згуртованості (КЗ) має бути тим більший, чим тіснішої взаємодії всіх без винятку членів підрозділу потребує характер спіль­ної діяльності.

Показник потреби в тісному спілкуванні визначається за максималь­ною кількістю взаємних позитивних виборів. Чим менший підрозділ, тим більшої згуртованості можна очікувати. У підрозділі, який нарахо­вує 30-35 воїнів, за відсутності взаємних негативних виборів (а отже, і конфліктних пар) задовільним можна вважати коефіцієнт згуртованос­ті, який дорівнює 0, 20-0, 25.

КЗ і КВП характеризують внутрішню соціально-психологічну атмосферу в підрозділі, його СПК. Існує пряма залежність між згуртованістю, високою взаємною прийнятністю та ефективністю бойової діяль­ності.

Коефіцієнт соціальної експансивності (Е_підр.) є доповненням до коефіцієнта групової прийнятності (А). Так, за середніх і низьких показників А великий коефіцієнт Е_підр. свідчитиме про напруженість у внутрішньогрупових взаєминах і потребуватиме аналізу якісного змісту особ­ливостей особистих стосунків кожного з кожним.