Штучне» та «природне».

…Отак, скажімо, волею долі (бо зараз нам не важливо, як і чому саме) людство та ми, у нашій країні у особливості, опинилися (зверніть увагу на зворотну форму дієслова, мова, як відомо мудріша за нас) у стані екологічної кризи. У світі усього, що сказане ми зараз можемо вважати, що поняття екологічної кризи вбирає багато аспектів ситуації, які зробили перебудову у нашій країні історично необхідною і такою, що надала усьому світові нове політичне мислення. І тепер мислителі, політики та публіцисти обговорюють різні питання:

- «Що із нами відбувається?»

- «Хто винен?»

- «Що буде?»

- «Що робити?»

Останнє запитання випадає із ряду, бо відповідь на нього потребує докорінної зміни позиції. Якщо попередні питання передбачають з'ясування того, що відбувається як би незалежно від нас (нас включено у те що відбувається як пасивний матеріал, якого наділено здатністю до пізнання), то відповідь на питання: «Що робити?» вимагає від нас активної дії, особистого втручання у те що відбувається, штучно-технічного перетворення (на різницю від природного обертання) ситуації. І це здається банальністю до тих пір, доки ми не задамося простим запитанням: «Чим ж «штучне» (Шт) відрізняється від «природного» (Пр)»?

У рамках науково-природної Н-П картини світу відповідь проста: природне – природне, технічне, антропогенне – штучне. Настільки ясно, що ні в якій енциклопедії і слів-то таких – «штучне» та «природне» - немає. Так що немає проблем.

Але чи не завузька рамка? І чи не несе від такої відповіді тавтологією? А чи можливо у рамках Н-П картини світу адекватно описати «» штучне? Чи достатньо, наприклад Н-П опису літака, який засновано на законах аеро- та термодинаміки, спротиву матеріалів, щоб побудувати літак? Як, наприклад, тлумачити у цій рамці екологічну кризу, як Пр або як Шт? Начебто приходиться відповідати, що літак за таким описом побудувати завідомо неможливо, а що стосується екологічної кризи, то однозначної відповіді тут немає, усе залежить від точки зору:

- як результат нашої господарської діяльності вона Шт,

- а як продукт «природної історії» роду людського – Пр.

А сама людина?

- знов таки, як продукт еволюції життя – Пр,

- а як продукт виховання та освіти – Шт?

Такі приклади (а їх може бути безліч) говорять, що не усе тут так просто. Давайте спробуємо розібратися, що ж означає кваліфікація об’єкту як Пр або Шт, і до чого вона стосується:

· до самого об’єкту, або ж

· до нашого поняття, знання про об’єкт?

Ідея «штучного» сходить до релігійних уявлень, ідеї «творіння». Згадаємо Біблію.

Первісний світ – хаос, у якому ніщо не розрізнене, немає та не може бути, і як частка, нічого Пр та Шт. (Якщо бажаєте, усе Пр, оскільки немає Шт, така кваліфікація позбавлена смислу.) Єдине, що виділяється у вихідному хаосі – ідея Творця («Спочатку було Слово…І Слово було Бог»). Але ідея реалізується, і Бог приступає до творіння. При цьому він бажає створити світ та реалізує це своє бажання у дії. Первісне, як слідує, творче (штучно-технічне) відношення, підхід. Із точки зору сучасної науки, Богу слід було б спершу спостерігати хаос, вивчати та досліджувати його, і це б було інше відношення, інший підхід, у рамках якого нічого не могло відбутися: «вчений Бог» світу не створив би.

Зрозуміло, що апелювання до Біблії мені потрібне, тільки за для того, щоб підкреслити значущість та глибокі культурно-історичні коріння теми, яка обговорюється. Із тим самим успіхом можливо звернутися до будь якого штучного об’єкту:

у будь якому творінні людини фіксується вихідне штучно-технічне відношення творця до свого майбутнього творіння, яке (відношення) переноситься на об'єкт у процесі його створення.

Як слідує, кваліфікація об’єкту як

штучного – означає, що існував (або існує) дехто, хто мав штучно-технічне («творче») відношення до цього об’єкту, його творець. Іманентні властивості (характеристики) об’єкту можуть бути лише наслідками його штучного походження. У самій ж кваліфікації (Шт) – фіксується саме походження, ґенеза, визначаючим моментом якого виявляється штучно-технічний підхід творця.

Таким образом, говорячи про Пр та Шт, ми повинні розрізняти відповідні підходи та характеристики об’єктів. І тут я знов стверджую дещо єретичне:

· первісні підходи, а

· характеристики або кваліфікації об’єктів вторинні.

У рамка Н-Пр підходу ми робимо те, що, як видно, людині на роду написано:

· переносимо Шт-перетворюючу характеристику свого підходу, своєї діяльності на предмети та проголошуємо, що предмет – це і є «об’єкт» разом із прикріпленої до нього биркою, маркером «Шт» або «Пр».

Те, що ми отримуємо, Маркс називав обернути ми (або превратними) формами. Світ заповнюється знайомими природними та штучними об’єктами, відповідно цьому устрою світу розподіляються науки (на природні та технічні) і … пішла гарцювати губернія!

Мотоцикл – Шт, божа корівка – Пр, природа ж зрозуміло – Пр… Але постривайте, Читачу, давайте на хвилинку задумаємося, як там у нас із екологією? Можливо, увесь сир-бор із того і розгорівся, що природу давно вже неможна розглядати як Пр, оскільки вона потрапила у зону нашої діяльності?!

Схоже, що тут так просто не проскочиш, якщо вже природа не Пр, так що ж тоді Пр? Знов у нас із Пр-Н картиною світу неприємності.

Але якщо прийняти ту, що обговорюється трактовку Пр та Шт, то далі прийдеться із перетвореними формами та об’єктами розбиратися серйозно.

Отак, прикріплюючи маркер «Шт», наприклад, до літака і «Пр» до тварини, ми виконуємо особливу роботу – об’єктивації та утворювання понять та формуємо відповідні об’єкти та поняття про них. При цьому ми не розрізняємо

· об’єкти, які (штучно!) «посіяли» у природі, та

· поняття, які

- живуть у культурі та

- функціонують у миследіяльності.

На цьому склеюванні поняття та об’єкту, про яке писав ще Гегель, і паразитує сучасна наука. І як тільки ми починаємо їх розрізняти, струнка будівля науки із гуркотом руйнується, бо тепер ми повинні запитувати про кожне ствердження, до чого воно відноситься - до об’єкту або до поняття, знання про об’єкт, а засобів для відповіді на це запитання наука не має, чому і вимушена відносити усі свої ствердження до об’єкту. Так, що критикувати відому тезу Л.Вітгенштейна «Світ має структуру мови», мабуть потрібно, але при цьому ще приходиться признати, що разом із спростуванням цієї ідеалістичної тези ми особисто спростовуємо і Пр-Н світосприйняття, бо вітгенштеївська теза (або, як ми називали раніше, «принцип паралелізму») – подобається нам це або не подобається – поряд із пізнавальним підходом та суб'єкт-об'єктною схемою є один з краєкутних каменів сучасної науки. Розуміючи усе це, ми можемо розглядати склеювання об’єкту із поняттям про нього у єдиний предмет як особливий засіб миследіяльності, який виявляється дуже ефективним у рамках Пр-Н підходу. Але тоді вже прийдеться замислитися про те, що ж відбувається за цими рамками.

Отак, ми повинні тепер з'ясувати, до чого, особисто, прикріплено бирку «Пр» або «Шт», до об’єкту або до поняття?

Я стверджую, що до поняття, із якого вона проецюється наукою на об’єкт та виступає як характеристика об’єкту та предмету у цілому. І якщо тепер нам знов знадобиться «літак» або «тварина», ми достаємо із свого культурної «комори» ці поняття та намагаємося пристосувати їх до відповідного об’єкту. А якщо характер нашої діяльності змінився?

Наприклад, «літак»: поклав його туди авіаконструктор (для якого літак - Шт), а достає тепер пасажир (для котрого літак – такий самий Пр засіб пересування, як і сані із конем, потяг або таксі). Предмети діяльності у них (авіаконструктор та пасажир) різні, відповідно різні і поняття, хоча і відносяться до одного об’єкту, але ж беруть його у різних зрізах або проекціях (предметно; із різних точок зору). І приходиться пасажиру прикріплювати до культурного поняття «літак – Шт», другу особисту бирку – «Пр». Виходить: «літак – Пр/Шт». Так само «тварина»: поклав природознавець, а достає тепер дресирувальник. Виходить «Шт/Пр».

Якщо читач зацікавиться, а чи не простіше змінити бирки, поясню: ніяк не можна, бо першу бирку вже зафіксовано у культурі, руйнація якої страшніше руйнації науки, бо тут нам загрожує відоме із старовини вавилонське стовпотворіння. Так що уданому випадку бритва Оккама нам не допоможе: прийдеться примножувати сутності, тобто бирки. Тут можливо б було порозважатися припустивши, що перша бирка прикріплена до об’єкту, а друга до поняття, тобто, що існують предмети «природно» та, із іншої сторони, «штучно» - «Шт» та «Пр». Мабуть на десяток дисертацій цього і вистачило б, але місця у нас замало, а справа серйозна, тому займемося примноженням бирок.

Отак ми маємо:

Пр/Пр (мисливець)

Шт/Пр (дресирувальник)

Пр/Шт (пасажир)

Шт/Шт (авіаконструктор)

Але ж це лише прості випадки.

Як бути із «злою собакою» на чужій дачі? Сходе Пр(Шт/Пр).

А із оглядом літака у музеї авіації? Пр(Шт/Шт) або Пр(Пр/Шт) (як дивитися!)

І вже зовсім цікаво із історією людства: для історика вона Пр(Шт/Пр), а для політичного діяча – Шт(Шт/Пр), якщо це Сталін або Шт/Пр(Шт/Пр) для Рузвельта.

Практичне значення такого категоріального аналізу важко переоцінити, бо опис явищ та способи роботи із ними у різних випадках принципово різні.

Порівняйте, наприклад, модель або макет греблі та проект греблі (Пр/Шт та Шт/Шт відповідно). Але щоб перетворити ідею у засіб роботи, потрібно перш за все побудувати обчислювання Шт та Пр, свого роду математику. (Першу спробу такого роду зробив А.Левінтов у 1984 році на ОДІ №34 в Шауляї яка була присвячена розвитку інженерних вишукувань для будівництва. Потім вона була розвинута та доповнена (із його ж участю) на грі №40 по техноприродних об’єктам в ЦНДІпроекті (Москва) у 1985 році.) Побудова цієї математики виходить за рамки нашої теми, але ж деякі уявлення про неї необхідні для розуміння екологічної ситуації та наших наступних дій. ЩО ж стосується відносин людини та природи, то трудно розраховувати на їхнє упорядкування до розробки та впровадження цієї математики у практику…

Розділимо перш за все згідно нашої домовленості наш підхід до об’єкту (т.б. визначаючий спосіб предметного уявлення у наступній діяльності) і ту його характеристику, котра вже закладена у культурі і є складовою частиною відповідного поняття, наявного знання про об’єкт. Записавши можливі підходи у стовпчик, а характеристики – у строку, отримаємо таблицю обчислювання символів.

	Характеристика (природа) об’єкту
Пр	Шт	Шт/Пр	Пр/Шт…
Підхід або спосіб представлення	Пр	Пр/Пр	Пр/Шт оприроднення	Пр(Шт/Пр)	Пр(Пр/Шт)
Шт	Шт/Пр артифікація	Шт/Шт	Шт(Шт/Пр)	Шт(Пр/Шт)
Шт/Пр	Шт/Пр (Пр)	Шт/Пр(Шт)	Шт/Пр(Шт/Пр)	Шт/Пр(Пр/Шт)
Пр/Шт	Пр/Шт (Пр)	Пр/Шт(Шт)	Пр/Шт(Шт/Пр)	Пр/Шт(Пр/Шт)
…	…	…	…	…

Таблиця відкрита і може розгортатися до безкінечності, але ми займемося її інтерпретацією.

Перша клітинка таблиці Пр/Пр – фіксує Пр підхід до Пр об’єкту, у результаті якого ми отримуємо «природне представлення природного об’єкту». За прикладами ходити недалеко: їх надає усе класичне природознавство. Природа у її розповсюдженому сьогодні Пр-Н тлумаченні є ні що інше, як Пр/Пр об'єкт. Під цю клітинку «маскуються» і деякі науки (теорія інформації, електродинаміка Максвела), котрі за сутністю справи, мають справу із штучними об’єктами (технічні канали передачі інформації, джерела та лінії передачі електроенергії), тобто відносяться до клітинки Пр/Шт. Така експансія Пр-Н (або Пр/Пр) уявлень, як ми вже зазначали, характерна для нашого часу.

У клітинці Шт/Пр знаходяться штучно представлені Пр об’єкти, які відповідають вже штучно – технічному підходу. У цій клітинці можливо було б вписати історичне гасло: «Ми не можемо чекати милості від природи, узяти їх у неї – наша задача».

У клітці Шт/Шт знаходяться штучно представлені штучні об’єкти, наприклад плоди праці конструктора, винахідника. Тут, поміж іншим, виникає проблема, бо, взагалі кажучи, невідомо, що означають слова про штучне представлення об’єктів. В науці накопичений великий досвід природного представлення, розроблені норми та правила цієї роботи, Що стосовно до штучного – усе це terra incognita. Мабуть найближчі підходи до цієї теми лежать у області дослідження проектування, як особливого типу мислення та діяльності, та дослідження технічних наук. Але у цьому напрямку ми просунулися доки недостатньо. Тут, як частка, може знадобитися співвіднесення досліджень проектування та технічних наук із релігійною ідеєю Творіння, бо у її рамках існувала достатньо розвинута штучно-технічна онтологія. Тому за словами про штучне представлення об’єктів немає доки достатньо визначеного змісту, але є багата смислова хмара, а за ним – проблема.

Третя строчка таблиці фіксує більш складний Шт/Пр підхід, у якому штучне, перетворююче начало співорганізується із природною еволюцією об’єкту та спеціально її враховує, задавши тим самим подвійне існування об’єкту – у контексті Пр еволюції та Шт перетворення одночасно.

Пр/Шт підхід (4-а строчка), навпаки, акцентує увагу на вивчення та дослідження штучно обєкту, який перетворюється (ідея експерименту). Об'єкти, які породжуються цими підходами розміщуються у наступні стовбці таблиці.

Наша таблиця дозволяє, таким образом, окрім усього іншого, проілюструвати фундаментальний факт розрізнення об’єкту та його способу представлення. Один і той самий об’єкт (будь який стовпчику таблиці), який має ту або іншу «природу» (Пр, Шт, Шт/Пр …), може бути включений у різні предметні структури діяльності і відповідно до цього по-різному представлений (пам’ятаєте: не тільки як споглядальний об’єкт, але і як діяльність, - суб'єктивно): як Пр, як Шт і так далі. Оскільки це відноситься до будь яких та усяких об’єктів, у кожній клітинці таблиці лежить цілий та цілісний світ, але лежить як би «потенційно», очікуючи від нас дій, які кожного разу по-новому формують та структурують цей світ відповідно клітинці у таблиці.

Тоді виявляється, що різних світів багато, а звичний та затишний для нас Пр/Пр світ народжений природним (споглядальним, пізнавальним) підходом, який застосований, за сутністю справи, двічі: спершу при виділенні та описі об'єктів, а потім вдруге при звертанні до них. І увесь цей світ не більш ніж одна клітинка (Пр/Пр)нашої таблиці(коричневий обвід). Тепер перед нами відкривається перспектива заповнити і усі інші клітинки, а спочатку хоча б деякі із них. При цьому виявляється, що «природа», котру ми «охороняємо», є не більш ніж ідеальний об’єкт природознавства, а охороняємо ми не стільки реалії матеріального світу, скільки свої особисті уявлення про нього, дефіцієнтність яких здається тепер достатньо очевидною. Інакше кажучи, оголосивши про свою відмову від грабіжницького гасла «мічурінської» біології та про перехід до ідеології раціонального природокористування, ми, за сутністю, нічого не змінили, бо полагаємо природу природною, а використовувати, експлуатувати її примушені штучно: ситуація, дуже нагадує спробу побудувати літак за його Н-Пр описом (Пр), без проекту(Шт). Але із цього слідує, що перехід до справжнього раціонального господарювання на природному матеріалі потребує побудови принципово нової штучно-технічної онтології природи, яка адекватна нашому способу дії. На таку роботу теж може знадобитися років триста, так що починати слідує не відкладаючи.

Із цієї точки зору екологічна криза – це криза природничо-наукового світосприйняття. Ми можемо констатувати тут глибоке розсогласування позиції діяча, яка явлена у схемі екологічної ситуації, із тією що покликана забезпечити цю діяльність природно-науковою картиною світу. Але вона нікого не забезпечує, окрім її авторів, бо є плодом споглядання, і нічого, крім споглядання (пізнання, пояснення), забезпечити і навіть обґрунтувати не може. Осмислена діяльність потребує адекватної діяльністної картини світу (дивись папку «Проектування» - «Картини світу»).

І ми повинні тепер відповісти на запитання: як співвідноситься введена раніше діяльністна картина світу із уявленнями про Шт, Пр, Пр/Шт і так далі підходах?

Якщо Пр підхід породжував Н-Пр картину світу то який же підхід відповідає – діяльністній і яке місце вона, ця картина, займає у нашій таблиці? Ви вже здогадалися, Читач?! Ви праві: діяльністна картина світу – поліпідхідна (синій обвід у таблиці). Діяльністний підхід є свобода вибору з а ситуацією будь якого із можливих підходів, які задаються нашою таблицею (до речі, як частка, і Пр/Пр). Як слідує, діяльністна картина ще й поліекранна: світ представ у ній багатогранно у різних обличчях відповідно числу клітинок у таблиці. Адекватна (у цих нових рамках) картина світу множинна, кожний об’єкт задається в ній серією різних уявлень: Шт/Шт, Шт/Пр, Пр/Шт і так далі. І тоді ми отримуємо можливість «брати» дійсність, чуттєвість не тільки споглядально, у формі об’єкту, але суб’єктивно, предметно, розвиваючи так необхідну діяльністну сторону у рамках матеріалізму.

І нарешті, ми можемо запропонувати «кінцеве рішення питання» про екологічну ситуацію: адекватне, «правильне» бачення її задається одночасно усіма тими уявленнями, котрі ми розглядали по ходу справи, і ще тими розгляд яких залишили на майбутнє, а рівно і тими, про які доки нічого не знаємо (поліекранно т.б. усіма чарунками таблиці).

За космічними масштабами часу людство ще дуже молоде та нагадує доки ще сліпе кошеня, який тикається мордочкою у все підряд: там забився, тут обпалився. Між тим сили, можливості штучно-технічного впливу на світ наростають день від дню. І може бути, тепер к місцю порівняння із зашореним конем, який несеться по бездоріжжю. Куди нас занесе? Чи не пора звільнитися від шор Пр-Н світогляду, полоненими котрого ми опинилися за останні 300-400 років! Те яке спочатку було потужною зброєю пізнання, Пр-Н світогляд протягом часу із зброї перетворився у кайдани, які сковують свободу нашого мислення та діяльності. А коли та якщо ми подолаємо ці кайдани та виходимо на волю у проектуванні та техніці, то за найближчим поворотом нас чекає екологічна криза.

Мова іде, як слідує, про нове самовизначення людства, яке відповідає тому факту, що людина стала не тільки величезною геологічною силою на планеті (на що вказував ще Вернадський), але стала одночасно і творцем самої себе та свого середовища існування. Бажаємо ми того або не бажаємо, усвідомлюємо або не усвідомлюємо, але можливості людини, які кожного дня збільшуються та спрямовуються на штучно-технічне перетворення середовища існування та самої себе.

Екотехніка та антропотехніка – сутність основні предмети миследіяльності людей. Це історичний факт, який відбувся.

І якщо ми будемо і далі ховати голову у кущі, якщо ми як по-справжньому нерадиві учні не зможемо скористуватися підказками Маркса, Вернадського, Шардена, Дж. Дж. Томсона, тоді нас чекають ще більші неприємності. Пора, нарешті відкрити очі та зрозуміти історичну необхідність усвідомлення та осмислення свого нового положення та свого призначення. Це положення та призначення творця нового штучно-технічного світу, яке накладає на людину відповідальність з а майбутнє (і як слідує, і сучасного – воно ще на кануні було майбутнім) та вимагаючи у силу цієї відповідальності розробки знаннєвого забезпечення своєї діяльності по будівництву майбутнього…

… я б розподілив дві глобальні цілі, які повинно ставити перед собою людство на рубежі третього тисячоліття:

- тактичну ціль виживання, котра широко обговорюється світовою спільнотою, та

- стратегічну ціль зміни світогляду та відповідної перебудови усієї системи людської миследіяльності і цивілізації, яка породжена нею.

Із моєї точки зору, особливість історичного періоду, який переживається складається у тому, що досягти однієї із цих цілей неможливо у принципі, це нагадує ситуацію людини, яка не вміє плавати, але потрапила у море: або вона навчиться плавати та випливе, або потоне.