Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Психічні явища як предмет вивчення у психології.
|
|
ЗАТВЕРДЖУЮ
начальник кафедри ЗП
полк. служби ЦЗ
доктор біол. н., професор
Перелигіна Л.А.
________________________
ЛЕКЦІЯ З ТМПП
на тему: " Конкретно-науковий рівень методології в психології " (2 год)
Розроблена
доцентом кафедри ЗП
к.психол.н., доцентом
Ушаковою І.М.
План:
1. Психічні явища як предмет вивчення у психології.
2. Етапи побудови психологічних теорій.
3. Психіка в контексті різних підходів.
4. Наукове пізнання психічних явищ. Форми психологічних знань.
5. Проблема пояснення психічних явищ.
Література:
1. Корнилова Т.В. Методологические основы психологии. – СПб: Питер, 2008.
2. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: «Наука», 1984.
3. Маланов С.В. Методологические и теоретические основы психологии. – М. – Владимир: Заря, 2005.
Психічні явища як предмет вивчення у психології.
Змістом конкретно-наукового рівня методології виступає аналіз проблем, пов'язаних зі специфікою наукових досліджень у кожній конкретній галузі наукових знань. Така специфіка визначається низкою факторів: предметом дослідження даної науки; основними методами отримання знань про предмет дослідження; способами побудови пояснень (теорій).
При вивченні психічних явищ виникає нагальна необхідність у побудові конкретно-наукової методології. Це пов'язано з тим, що предмет психології надзвичайно складний і до теперішнього часу не існує повної згоди між науковими напрямами дослідження психічних явищ навіть у тому, що таке психіка.
Існує велика різноманітність психічних явищ, які може спостерігати кожна людина з досить розвиненою самосвідомістю. З приводу основних фіксуємих при безпосередньому спостереженні ознак психічних явищ не існує єдиної точки зору. Найчастіше вказується, що психічні явища можуть існувати тільки у формі процесів, які дані суб'єкту безпосередньо - в самоспостереженні, не мають фізичних характеристик, які притаманні матеріальним явищам. Часто зазначається, що об'єктивно можуть бути виміряні тільки деякі часові параметри психічних процесів: наприклад, час вирішення певної задачі, час, що витрачається на підготовку та виконання певної дії і т. д.
Ряд феноменологічних ознак психічних явищ, даних суб'єктові в самоспостереженні, виділяється і аналізується в роботах Л. М. Веккера:
• Предметність: вважається, що психічний процес об'єктивно протікає у своєму органі-носії – нервовій та м'язовій системах організму, - а в своїх кінцевих, результативних параметрах будується суб'єктивно і тільки в термінах (образах, поняттях) властивостей і відносин зовнішніх об'єктів. «Процесуальна динаміка механізму і інтегральна характеристика результату психічного процесу віднесені до різних предметів: перша - до органу, друга - до зовнішнього об'єкта». (Слід зауважити, що з локалізацією психічних процесів в нервовій системі згодні далеко не всі!)
• Наявність нейрофізиологічного субстрату, необхідного для реалізації психічних процесів: носію психіки не представлена внутрішня динаміка змін станів власних органів, які забезпечують реалізацію психічного процесу.
• Чуттєва недоступність, психічні процеси недоступні прямому чуттєвому спостереженню. Людина безпосередньо не сприймає свої психічні процеси, йому безпосередньо відкриваються лише результати їх реалізації - образи предметного світу, поняття, цілі, а також пов'язані з ними переживання.
• Спонтанна активність психіки, яка не завжди підпорядкована контролю з боку суб'єкта і прямо не випливає із фізичних, фізіологічних, біологічних, соціологічних та інших законів.
Цей список можливих відмінних ознак психічних явищ може бути продовжений. І не з усіма ознаками погодяться представники різних напрямків психології. Так, наприклад, Л. С. Виготський у своїх роботах вказує, що психіка людини початково формується у зовнішніх формах спілкування і діяльності з іншими людьми. А в роботах А. Н. Леонтьєва та П. Я. Гальперіна вказується, що початково всі форми психіки або в еволюційному плані, або в онтогенезі формуються між суб'єктом і об'єктивним предметним світом як результат орієнтовних складових виконуваних дій. А в якості основної ознаки психічних явищ відзначається їх функціональна спрямованість на забезпечення активного орієнтування суб'єкта у зовнішньому середовищі проживання або внутрішньому середовищі власного організму.
Перераховані вище особливості психіки зумовлюють ряд гносеологічних (пізнавальних) ілюзій, які можуть виникати в процесах рефлексивного орієнтування суб'єкта в особливостях власних психічних функцій (Веккер).
• ілюзія безсубстратності психічного процесу: психіка починає розглядатися суб'єктом як активність душі, що не має матеріальних причин.
• ілюзія безпосередньої даності психічних явищ їх носію: у людини виникає відчуття, що психіку він спостерігає в собі самому такою, яка вона і є «насправді».
• ілюзія спонтанної активності: у людини виникає відчуття повної свободи волі - переконання суб'єкта, що його дії і поведінка повністю можуть визначатися його власними цілями, бажаннями і мотивами.
«Прозорість», неможливість сприймати образ, крізь який людина отримла об'єкт, у різних ситуаціях може вести до двох форм спотворень орієнтування суб'єкта в світі:
• ілюзія ототожнення образу з об'єктом: те, що представляється («здається»), приймається за реальність;
• ілюзія ототожнення об'єкта з його образом: за реальність приймається те, що тільки «здається», представляється.