Основні положення і загальна характеристика Податкового кодексу України

Податко́ вий ко́ декс України — кодифікований закон України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

В Податковому кодексі вперше в Україні здійснено об'єднання в одному нормативно-правовому акті норм права, якими врегульовано відносини в сфері оподаткування.

Цей законодавчий акт є результатом компромісів між державою, політичною елітою, громадянським суспільством та бізнес-структурами.

Положення ПК спрямовані в першу чергу на вдосконалення адміністрування податків, зниження податкового навантаження на бізнес, перенесення податкового навантаження на більш пла-тоспроможну категорію громадян та створення стимулів для інноваційно-технологічного розвитку вітчизняної економіки.

Податковий кодекс України зокрема визначає:

· вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,

· платників податків та зборів, їх права та обов'язки,

· компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,

· відповідальність за порушення податкового законодавства.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, зміни до нього почали вноситися ще до набрання чинності. ПКУ є дуже нестабільним, швидко змінюється (станом на 22.11.2014 — 69 змін).

Кодекс опублікований у газеті «Голос України» від 04.12.2010 — № 229, (№ 229—230)

44. Основні принципи і вимоги до процесу планування в аудиті, його мета і завдання

Відповідно до МСА 300 " Планування" аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб аудит був проведений ефективно. Планування означає розробку загальної стратегії та детального підходу до передбачуваної сутності, строків і меж аудиту.

Організація будь-якого виду діяльності пов'язана з такою обов'язковою процедурою, як планування.

У широкому розумінні план - це заздалегідь визначена послідовність виконання певної програми, роботи, здійснення заходів.

У господарській діяльності найбільш широко застосовується планування, пов'язане з використанням ресурсів підприємства (трудових, матеріальних, фінансових). Реалізація таких планів, або, як їх ще по-іншому називають, бюджетів, має на меті досягнення певних стратегічних цілей функціонування підприємства - отримання прибутку, розширення видів діяльності, ринків збуту тощо.

У процесі організації роботи аудиторської фірми також використовуються плани. Планування діяльності будується на обсягах робіт з проведення аудиту, надання аудиторських послуг, які визначаються на підставі укладених договорів, а також на очікуваних обсягах, що були досягнуті у попередніх роках (з урахуванням коливань попиту на відповідному ринку). Тобто, кожна аудиторська фірма планує час виконання різних видів робіт, розподіл та використання працівників фірми на таких роботах, очікувані витрати на утримання офісу, відрядження, інформаційне забезпечення тощо. Важливим у цьому процесі є визначення вартості одиниці робіт.

Зміст та процедури розробки планів діяльності визначаються кожною аудиторською фірмою самостійно й не регламентуються будь-якими зовнішніми документами. Якість такого планування буде впливати на конкурентоздатність суб'єкта аудиторської діяльності.

Окрім планування діяльності, кожна аудиторська фірма повинна здійснювати ще й планування аудиторської перевірки. На відміну від планування діяльності планування аудиторської перевірки здійснюється з метою ефективного проведення аудиторської перевірки. Саме тому міжнародні стандарти аудиту мають у своєму складі спеціальний стандарт - Міжнародний стандарт аудиту 300 " Планування" (надалі - МСА 300), який встановлює обов'язкові процедури і надає рекомендації з питань планування аудиторської перевірки.

У процесі планування аудиторської перевірки створюються два основних документи: план аудиторської перевірки і програма перевірки.