Стан комп’ютерної злочинності в Україні

Стрімкий розвиток інформаційних технологій призвів до зростання злочинних проявів в цій сфері. Комп'ютерні системи надають величезні можливості для вчинення не тільки нових (до недавніх часів) видів злочинів, але й для скоєння традиційних за допомогою більш “ефективних” способів [20, 32, 34, 42].

Погроза комп'ютерної злочинності існує і з кожним днем стає все більш серйозною. Законодавці розвинутих країн швидко реагують на зростання такої небезпеки. В кримінальних кодексах західних країн таким видам злочинів приділяється особлива увага.

В Кримінальному кодексі України існує лише одна стаття - 198-1 " Порушення роботи автоматизованих систем". Звичайно, що її недостатньо для ефективної боротьби з новим і небезпечним видом злочинів. У даний час (листопад 2000р.) на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект нової редакції Кримінального кодексу України, який містить в собі нові статті щодо комп'ютерних злочинів та відповідальності за їх скоєння. Вказані статті більш чітко та повно визначають поняття комп'ютерного злочину, обставини та способи його скоєння.

Відсутність на сьогоднішній день офіційної інформації від правоохоронних органів щодо злочинів таких категорій, як телефонне шахрайство, комп'ютерне піратство, заміна та пошкодження інформації пояснюється перш за все відсутністю у національному законодавстві переліку порушень, які відносяться до категорії комп'ютерних злочинів.

Популярним напрямом комп'ютерної злочинності є також шахрайство з пластиковими платіжними картками. Такий вид злочинів є найбільш важким при розслідуванні. Незважаючи на те, що банківські установи України випускали банківські платіжні картки, кримінальних справ щодо шахрайства з їх використанням у правоохоронних органів немає. Це пояснюється тим, що банки не зацікавлені в оприлюдненні подібної інформації. Відомо, що тільки 10 відсотків скоєних злочинів з використанням комп'ютерних технологій оприлюднюються та розслідуються правоохоронними органами.

З подальшим розвитком мережі Інтернет для України все більш актуальною стає проблема контролю за кібернетичним простором, а саме за передачею та розміщенням інформації українськими операторами. Прикладом цього може слугувати факт виявлення у 1997 році на сервері компанії-провайдера Інтернет " Релком-Україна" дитячої порнографії та її розповсюдження у мережі Інтернет.

Важливим аспектом проблеми боротьби з комп'ютерною злочинністю є повна або часткова відсутність необхідних спеціалістів. Зростання чисельності комп'ютерних злочинів може призвести до все більшого ускладнення процесу їхнього розслідування та попередження.