Міжнародно-правове регулювання Internet

Internet як засіб масової комунікації досяг такого рівня розвитку і впливу на суспільне життя, який вимагає від держав втручання та прийняття законів, які б регулюали діяльність функціонування мережі [21].

З цією метою у багатьох країнах проведені спеціальні дослідження, працюють громадські об’єднання, які розробляють проекти законів та кодекси поведінки в Internet. “Інтернаціональна” природа Internet дає можливість стверджувати, що проблеми законодавчого регулювання діяльності в Internet мають загальний характер і однакові для всіх країн.

Нещодавно адміністрація США виступила з ініціативою створення “Internet нового покоління” (https://www.ndi.gov., https://www.ccic.gov/ngi), концепція якого передбачає не тільки значно вищі швидкості передачі інформації, але й розвиток інтерактивних послуг у загальнонаціональному масштабі.

В доповіді Федеральної комісії США з зв’язків (ФКЗ) “Цифрове Торнадо: Internet і телекомунікаційна політика” підкреслюється, що ФКЗ відмовляється від практики регулювання діяльності щодо надання онлайнових інформаційних послуг за правилами, які розповсюджуються на телефонні компанії, відзначається небажаність державного впливу і регулювання у цій галузі, а також аналізуються правові, економічні та соціальні проблеми Internet (Digital Tornado: the Internet and Telecommunications Policy. – March 1997, https://www.fcc.gov/Bureaus/OPP/workingpapers/oppwp29.pdf).

В Конгресі США знаходяться на розгляді декілька законопроектів, які мають відношення до Internet. До них є доступ через Бібліотеку Конгресу (https://thomas.loc.gov), яка розміщує в Internet всі проекти та закони. Це “Закон про захист Internet”, “Закон про захист персональної інформації в Internet”, “Закон про безпеку і свободу через шифрування”, “Закон про родинний доступ до Internet”, “Право громадян знати”, “Про виборчу інформацію в Internet”, “Про заборону азартних ігор в Internet”, “Про забезпечення онлайнової торгівлі в цифрову епоху”, “Про свободу від податків в Internet” тощо.

В Канаді підготовлена доповідь “Кіберпростір – це не земля поза законом” (“The Cyberspace is not a “No land Low “. A Study of Issues of Liability for Content circulating on the Internet”, https://strategis.ic.gc.ca/SSG/it03117e.html). В ній розглядаються проблеми, пов’язані з кримінальною та цивільною відповідальністю, які виникають в процесі роботи в Internet як користувачів, так і постачальників інформаційних послуг. В контексті канадського Кримінального Кодексу розглянуто такі дії в Internet, як передача образливих повідомлень, дитячої порнографії, порушення прав торгової марки тощо. В доповіді проаналізовані випадки цивільної відповідальності за дії в Internet, що підривають репутацію, порушують таємницю приватного життя, пов’язані з розповсюдженням секретної інформації та некоректною конкурентною боротьбою.

Канадська асоціація провайдерів послуг Internet розробила Кодекс поведінки в Internet (https://www.csa.ca/83001-g.htm), мета якого – допомогти членам асоціації проводити свою діяльність у відповідності з чинним законодавством, а також пропонує проект Кодексу захисту персональної інформації.

У Франції йдуть дискусії з приводу Хартії Internet, у якій визначаються добровільні обов’язки користувачів та постачальників послуг в Internet (https://www.planete.net/code-internet).

В Німеччині у 1997 р. прийнято закон “Про інформаційні і комунікаційні послуги” (https://www.iid.de/rahmen/iukdgebt.html), в якому визначено статус електронного підпису, внесено поправки до Кримінального Кодексу і закону про заборону шкідливої для юнацтва інформації, охорону авторських прав.

Інші розробки та проекти міжнародного значення в Internet:

“Internet: новий засіб, нові правові питання” (Швейцарія) (https://www.admin.ch/ejpd/d/bj/internet/inbearbe, htm);

Канада: проект закону про відповідальність за зміст інформації в Internet (https://www.strategis.is.gs.ca/nme/);

“Зелена книга” Європейської Комісії:

https://www.cec.lu./en/record/green.html.

В межах Всесвітньої організації охорони інтелектуальної власності укладено два договори: про авторське право та про вистави і фонограми. Вони пов’язані з захистом авторських прав в умовах цифрових мереж Internet (https://www.wipo.int/eng/diplconf/distrib/94dc.htm, https://www.wipo.int/diplconf/distrib/treaty02.htm).

Проект країн “сімки” “Держава он-лайн”:

https://www.open.gov.uk/govoline/icagol.htm.

Діяльність Міжнародної ради з інформаційних технологій в органах державного управління (International Council for Information Technology in Government Administration) – https://www.ogit.gov.au/ica/icaindex.html).

В Норвегії реалізовано проект LivsIT, у якому вирішується проблема отримання всієї інформації з конкретного питання, яка розкидана на різних серверах (https://livsit.nr.no/LivsIT).

На сервері Європейської Комісії міститься велика кількість інформації з питань інформаційного суспільства (https://www.ispo.cec.be), але пошук краще починати з іншого, менш перевантаженого інформацією сервера – https://www.ispo.cec.be/sitemap.html.

В Данії всі рішення уряду друкуються одночасно у пресі та на сайті https://www.fsk.dk.

Приклади американського підходу до надання інформаційних послуг:

https://www.gits.fed.gov/htm/access.htm,

https://www.fed-world.gov (пошук інформації в державних джерелах);

https://www.nara.gov – доступ до державних архівів,

https://www.wins.gov – розширений доступ до інтерактивних мереж через школи, бібліотеки, громадські центри.