INTERNET в Україні

Обмежений доступ до Internet українці отримали у 1991 році [19]. Здебільшого це були послуги електронної пошти та інших “давніх” служб кіберпростору.

У 1993 році в Києві існувало вже 6 основних вузлів Internet. Зазвичай, весь трафік (навантаження ліній зв’язку) відбувався каналами російського провайдера мережевих послуг – компанії RelCom (Reliable Communications – надійний зв’язок), яка мала фізичні лінії зв’язку з мережею EUnet. З цього моменту починається швидке зростання кількості провайдерів та користувачів мережевих послуг.

Наприкінці 1994 року в Україні налічувалося 10-12 тис. користувачів (5 тис. у Києві). З’явився новий вид послуг – on-line доступ.

Але початком ери “справжнього” Internet в Україні можна вважати введення в експлуатацію першого комерційного цифрового сателітного каналу зі смугою пропускання 64 Кбіт/сек. Він зв’язав вузол UA.NET з провайдером у Лондоні.

У 1996 році з’явилися нові лінії 64 Кбіт/сек, знизилися ціни на апаратне забезпечення та доступ до Internet. Восени 1996 року було введено в експлуатацію ще один сателітний канал (256 Кбіт/сек) до американського провайдера. Почала зростати кількість абонентів мережі – приватних осіб.

На початку 1997 р. в Україні з’явилися справжні магістральні міжнародні лінії (не супутникові). Укртелеком та СП “Інфоком” запустили власні двомегабітові канали до британського та канадського провайдерів. В той же час активно зростала і розвивалася внутрішня інфраструктура Мережі – зростала кількість та потужність каналів, які об’єднали Київ з регіонами України.

На український ринок прийшла технологія Direct PC від американської компанії Hughes Technologies. Це була одна з перших реалізацій так званих broadcast-технологій, яка дозволяла отримати доступ до Internet у регіонах, де не було надійного міжміського зв’язку або такі послуги були надто дорогими. Принцип роботи такої системи полягає у асиметричній організації прийому та передачі сигналу. Запити передаються каналами з низькою пропускною спроможністю (телефонні лінії до 33, 6 Кбіт/сек), а відповіді – через сателітні канали зв’язку значно вищої потужності.

На початок 1998 р. на просторі українського Internet налічувалося вже 200 тис. користувачів, 6000 унікальних доменів, працювало більше 1000 українських майданчиків. Загальна потужність зовнішніх каналів зв’язку складала приблизно 10 Мбіт/сек.

Розповсюдження інформаційних послуг, їхня вартість значною мірою сьогодні залежать від потужності державної інфраструктури, створення якої не під силу окремим компаніям та приватному сектору взагалі. Лише цілеспрямована державна політика у цій галузі зможе наблизити Україну до вирішення даної проблеми.

Ефективність зваженої політики у цій сфері ілюструється таким прикладом. Одним з лідерів у галузі телекомунікацій нині є Стокгольм –48% дорослого населення мають мобільні телефони, 34% - користувачі Internet (23% - у США та Канаді), кожен десятий працює в індустрії телекомунікацій. Саме тут найнижчі ціни на послуги зв’язку.

Приваблива ринкова кон’юнктура привернула увагу інвесторів, тому, наприклад, європейські пошукові сервери AltaVista та Yahoo розташовані саме у Стокгольмі. За оцінками консалтингових фірм якість телекомунікацій є сьогодні третім за вагою фактором при виборі місця розвитку бізнесу (після наявності ринків збуту та транспортної інфраструктури). Близько 30-40 міст у світі прийняли програми розвитку, метою яких є занесення до реєстру “Advanced Wired Cities” - міст з високим рівнем комунікацій.

Керівництво нашої держави розуміє важливість розвитку інформаційної інфраструктури. Згідно з указом Президента України №346 від 22.04.98 “Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері” компанії “Інфоком” та “Укртелеком” уклали угоду, відповідно до якої в Україні створюється швидкісна мережа за технологією Frame Relay.

У підписаному 31 липня 2000 р. Указі Президента України “ Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (№ 928/2000) підкреслюється, що розвиток національної складової мережі Internet, а також забезпечення широкого доступу до неї фізичних та юридичних осіб України є одним з пріоритетних напрямків державної політики у сфері інформатизації. Згідно з Указом передбачається:

Ø вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;

Ø вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів.

Державному комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерству освіти і науки України та Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України із залученням інших центральних органів виконавчої влади, а також Національної академії наук України, провідних вчених та фахівців, представників відповідних суб'єктів підприємницької діяльності розробити протягом шести місяців проект державної програми розвитку мережі Інтернет в Україні для включення її як складової частини Національної програми інформатизації.

Згідно з Указом, Кабінету Міністрів необхідно забезпечити:

· подання інформації на Веб-сторінках державною, англійською та іншими мовами;

· створення національного реєстру українських інформаційних ресурсів, підключених до мережі Інтернет;

· підготовку та подання у шестимісячний строк до Верховної Ради України відповідних законопроектів з питань:

ü особливостей діяльності засобів масової інформації, створення, одержання, використання, поширення та зберігання інформації, забезпечення охорони інтелектуальної власності та авторського права у мережі Інтернет;

ü вчинення цивільно-правових угод з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису;

ü встановлення відповідальності за поширення через мережу Інтернет інформації, розповсюдження чи обнародування якої заборонено відповідно до законодавства, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів, порушення встановленого порядку доступу до інформаційних ресурсів усіх форм власності.

Згідно з УказомМіністерству закордонних справ України, Міністерству економіки України із залученням інших центральних органів виконавчої влади необхідно:

· опрацювати питання щодо вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомунікаційних систем, захисту прав на інформацію, протидії поширення інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству і державі, та внести в установленому порядку відповідні пропозиції;

· сприяти залученню коштів міжнародної технічної допомоги, використанню можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Інтернет.

Згідно з експертними оцінками Держкомзв”язку, в українському сегменті Internet налічується біля 40 тис. хостів, більш ніж 8 тис. доменів, 4, 5 тис. серверів, а 46% українського контенту зосереджено у Києві. Мережею в Україні користуються сьогодні (вересень 2000 року) 250 тис. осіб. Очікується, що до кінця року ця цифра збільшиться на 100 тис.