Методика розрахунку ударної сили підрозділів

Про величину ударної сили підрозділів судять за кількісним складом, щільностями і, нарешті, за кількістю сил і засобів сторін, які протистоять, враховуючи і темп наступу. Щільності вогню і співвідношення сил і засобів ближнього бою дозволяють зробити висновок щодо можливості розгрому противника і виконання поставленого завдання. При цьому щільності в роті розраховується по відділенням, а в батальйоні по взводах. Так, для успішного ведення наступу необхідно мати 2-3 разову перевагу на користь підрозділів, що наступають, на фронті наступу роти (батальйону), а ділянці прориву створити 4-6 разову перевагу над противником і тим самим, використовуючи досягнуту перевагу, зразу ж за вогневим ураженням стрімко атакувати противника, розгромити його і захопити з ходу зазначений рубіж.

Носіями ударної сили механізованої роти на БТР є дев‘ять механізованих відділень та протитанкове відділення. Зазвичай на напрямку наступу роти спільно з нею діють один-два взводи танків, що значно підвищують її ударну силу. В роті на БМП головною ударною силою є бойові машини піхоти (10 БМП), які можуть з успіхом вести боротьбу не тільки з живою силою, але із танками та іншими бронеоб‘єктами противника. Але і рота на БМП повинна щільно взаємодіяти з танковими підрозділами.

Основу ударної сили механізованого батальйону на БМП складають 9 механізованих взводів та 30 БМП. Досвід проведення навчань з бойовою стрільбою показав, що механізований батальйон на БМП, підсилений танковою ротою, здатний знищити всі основні засоби в двох-трьох взводних опорних пунктах противника першого ешелону, витрачаючи для цього 0, 2-0, 3 боєкомплекту різних боєприпасів.

Такими ж можливостями володіє і механізований батальйон на БТР, підсилений двома танковими ротами. Танковий батальйон, якщо він не придається механізованим батальйонам, гарматним і кулеметним вогнем 30 танків може одночасно знищити вогневі засоби в двох-трьох взводних опорних пунктах противника. Механізована рота, що щільно взаємодіє з приданою батальйону танковою ротою і використовує результати вогневого ураження противника, здатна у взаємодії із сусідами завершити розгром противника за час виконання батальйоном завдання в двох-трьох взводних опорних пунктах противника. В свою чергу, механізований і танковий батальйони під час бою, протягом дня здібні послідовно на трьох рубежах завершити знищення живої сили і вогневих засобів у 8-9 взводних опорних пунктах, тобто розгромити до трьох рот противника.

Величина показників ударної сили підрозділів, що контратакують, залежить від кількості і якості танкових і механізованих підрозділів, що залучаються для удару, а також від кількості протитанкових засобів, що діють спільно з підрозділами, які здійснюють контратаку. Показники ударної сили будуть тим більшими, чим вища щільність зазначених сил і засобів. Аналіз досвіду Великої Вітчизняної війни, післявоєнних науково-дослідницьких навчань та локальних війн показує, що при застосуванні звичайних засобів ураження для розгрому противника, що вклинився в оборону, достатньо мати 2-3 разову перевагу над противником в силах і засобах на користь підрозділів, що проводять контратаку, якщо противник не встиг закріпитися на досягнутому рубежі. Глибину можливого просування підрозділів, що контратакують, визначають глибиною розташування сил і засобів противника, який вклинився в оборону.