Поняття бойових можливостей

Танкова (механізована) рота і батальйон мають сучасне озброєння і бойову техніку в достатній кількості. Але, як свідчить досвід Великої Вітчизняної війни, післявоєнних навчань та локальних війн, важливо озброєння і техніку уміло застосовувати у бою і найбільш ефективно використовувати їх бойові можливості.

При підготовці до бою перед командиром взводу виникає низка запитань, які він повинен вирішити:

─ скільки і яких сил необхідно для виконання бойового завдання, що отримано;

─ який результат бою необхідно очікувати при даному складі сил і засобів своїх і противника;

─ як найкращим способом і з найменшими втратами виконати бойове завдання;

─ які сили і засоби є у наявності під час бою.

Правильні відповіді на зазначені питання командир взводу може отримати, якщо він буде знати і уміти оцінювати бойові можливості штатних і приданих сил і засобів.

Бойові можливості військ – це кількісні і якісні показники, що характеризують можливості підрозділів виконувати визначені бойові завдання за встановлений час у конкретних умовах обстановки за умови збереження боєздатності своїх військ на рівні, що забезпечує подальше виконання бойового завдання.

Матеріальною основою бойових можливостей є:

- особовий склад;

- бойова техніка;

- зброя;

- матеріальні засоби, які мають певні якості і властивості.

При організованому поєднанні особового складу, бойової техніки і матеріальних засобів підрозділів і частин формуються їх можливість щодо ураження противника, тобто потенційні можливості.

Потенційні можливості являють собою можливості батальйону, роти, взводу уражати певну кількість цілей (об’єктів) всіма видами зброї і пересуватись з визначеною швидкістю, здійснювати маневр за визначений час та ін.

Ступінь реалізації потенційних можливостей, тобто рівень їх перетворення в реальні бойові можливості, залежить від ряду факторів і умов конкретної обстановки, які умовно можна розділити на три групи:

перша група – фактори, що характеризують матеріальну основу бойових можливостей військ (кількість і якість озброєння і військової техніки);

друга група – фактори, що характеризують конкретну бойову обстановку (вид бою, засоби підсилення, забезпеченість своїх військ, воєнно-географічні умови, пора року та час доби);

третя група – фактори, що характеризують рівень військової, спеціальної та польової виучки особового складу, його моральний і психологічний стан, досвід ведення бойових дій, злагодженість, дисципліна, мистецтво командного складу в управлінні підрозділами. (Мал. 1)

Бойові можливості танкових підрозділів і частин оцінюються за критеріями, які можуть бути виражені певними кількісними величинами. Критерії бойових можливостей, як правило, поділяються на головні і другорядні. Але, як показали дослідження, досвід навчань, моделювання різних видів бою, такий розподіл досить умовний, оскільки в одній обстановці (в залежності від поставленої задачі) головними можуть бути одні критерії, в іншій – другі. Наприклад: в наступі рухливість буде головним критерієм у визначені бойових можливостей підрозділу, що не можна сказати при визначенні бойових можливостей танкового підрозділу, що знаходиться в обороні.

Як показують дослідження, в наступі і в обороні головним критерієм бойових можливостей танкових підрозділів і частин слід вважати величину

нанесення втрат противнику, тобто кількість основних об’єктів угруповання противника, які з визначеним ступенем може уразити танковий підрозділ, частина, при цьому зберегти свою боєздатність. До основних об’єктів, що підлягають ураженню в угрупованні противника, необхідно віднести:

- засоби ядерного нападу;

- елементи системи високоточної зброї;

- командні і командно-спостережні пункти;

- мінометні і артилерійські батареї (знищуються в першу чергу артилерійські системи, що можуть застосовувати ядерні боєприпаси);

- бойові вертольоти на аеродромах базування і майданчиках підскоку;

- наземні центри управління військами і зброєю;

- танки і протитанкові засоби.

Мал. 1. Фактори і умови визначення бойових можливостей.

В зв’язку з тим, що всі об’єкти противника об’єднані у певну організаційну структуру і ведуть бойові дії на визначеній місцевості і у визначених умовах, можливості танкових підрозділів виражаються також просторово-часовими показниками, які є додатковими критеріями:

в наступі:

- ширина фронту (смуги) наступу;

- ділянки (району) прориву;

- глибини бойової задачі;

- час виконання бойової задачі (темп наступу);

в обороні:

- ширина і глибина опорного пункту, району оборони.

При цьому окремо можуть визначатися вогневі можливості, їх здатність щодо знищення танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів противника, маневреність підрозділів. Бойові можливості можуть розглядатися у відповідності з видами і засобами ураження (артилерії, танках, стрілецької зброї тощо), а також здатністю створювати необхідні щільності сил і засобів на 1 км фронту.

У зв’язку з тим, що сучасний загальновійськовий бій є синтез збройної боротьби різними засобами, а його успіх залежить від тісної взаємодії всіх сил і засобів, бойові можливості підрозділу в протиборстві з мотопіхотними підрозділами противника будуть складатися як сума можливостей всіх засобів, а ефективність боротьби, в зв’язку з цим, досягається узгодженим і комплексним застосуванням цих засобів.

Аналіз застосування танкових підрозділів у збройних конфліктах дає змогу зробити висновок, що сучасні підрозділи і частини забезпечені достатньою кількістю сил і засобів ураження, які поділяються на засоби знищення і засоби забезпечення збройної боротьби. До перших потрібно віднести ракетні війська, артилерію, танки, БМП; до інших – засоби розвідки, інженерні війська, війська РХБЗ, підрозділи РЕБ.

В свою чергу, засоби ураження поділяються на дві підгрупи: загального призначення – РВіА, танки, БМП, засоби аеромобільних військ; спеціального призначення – ПТРК, протитанкова артилерія, протитанкові міни, бойові вертольоти, протитанкові засоби.

Такий розподіл засобів ураження направлено, в першу чергу, для боротьби з танками, які складають основний засіб (загального призначення), що вирішує основні завдання, і яким належить вирішальна роль в досягненні мети бою.

Таким чином, дослідження питань бойових можливостей підрозділів показує, що вони в повній мірі залежать і складаються з:

- вогневої потужності;

- ударної сили;

- маневреності;

Вогнева потужність характеризується можливостями підрозділів щодо нанесення противнику збитків вогнем артилерії, танків, БМП, протитанкових засобів, вогнеметів, стрілецької зброї. В обороні, крім того, ураження противника досягається застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Вогнева потужність танкового підрозділу – це сумарний обсяг вогневих завдань, які можуть бути виконані кількістю боєприпасів, що відпущені на бій, штатними і приданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневої потужності є збиток, що виражається визначеним ступенем придушення або знищення противника.

До показників вогневої потужності, як правило, відносять:

- кількість об’єктів (цілей) противника, що уражаються, а також ступінь їх ураження;

- кількість засобів озброєння і бойової техніки противника, що знищується;

- математичне очікування збитків, що наносяться угрупованню військ противника.

Ударна сила – спроможність танкових (механізованих) підрозділів наносити удари по противнику поєднанням вогню і маневру з метою розгрому його мотопіхоти і танків та оволодіння важливими районами (рубежами) місцевості.

Ударна сила підрозділу ґрунтується на застосуванні вогню артилерії, танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, протитанкових засобів і стрілецької зброї у поєднанні з їх стрімким просуванням в глибину розташування противника, знищенням його живої сили і вогневих засобів та оволодінням призначеними рубежами (районами) місцевості або опорними пунктами в обороні противника. Тому ударна сила підрозділу залежить від огневої потужності, маневреності різних засобів ураження противника, кількості і якості танкових (механізованих) підрозділів, що беруть участь в бою, темпів просування, фронту наступу і місця в бойовому порядку. Ударна сила характеризується, перш за все, щільністю сил і засобів на всьому фронті наступу, що створюється, а також у напрямку зосередження головних зусиль, тобто кількістю механізованих взводів (рот), танків, гармат і мінометів, протитанкових та інших вогневих засобів на один кілометр фронту наступу.

В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, що вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак, завершенні його розгрому і захопленні зазначених районів (рубежів) місцевості.

Бій є двостороннім процесом. Ударна сила підрозділу, що наступає, залежить від цільностей сил і засобів противника, що обороняється або наступає, і характеризується співвідношенням сил і засобів протидіючих сторін.

Очевидно, чим вища щільність сил і засобів, що створює підрозділ в бою, і чим менше вона у противника, тобто, чим більше співвідношення сил і засобів на користь того, хто наступає, тим більше сила його удару в межах призначеного фронту наступу і напрямку проведення контратак в обороні.

Результатом реалізації ударної сили підрозділу в наступі є збитки, що наносить підрозділ противнику силами і засобами ближнього бою, а також захоплення рубежу (району місцевості) на визначеній глибині.

Основу ударної сили підрозділу складає бронетанкова техніка з озброєнням та особовим складом (танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери), які, як правило, ведуть бій спільно та спроможні знищити вогневі засоби противника не тільки вогнем, але і гусеницями (колесами). При цьому, ударна сила підрозділу і вогнева потужність виявляється у нерозривній єдності, що досягається організацією і підтримкою чіткої та безперервної взаємодії всіх сил і засобів, що беруть участь в бою.

Маневреність – властивості формувань різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ, що характеризують ступінь їх рухомості і спроможність швидко здійснювати пересування, розглядання при підготовці і під час бою, можливість військової техніки швидко змінювати швидкість і напрямок руху.

Маневреність підрозділу – це здатність здійснювати організовано і швидко перегрупування та змінювати взаємоположення сил і засобів; приймати ту або іншу побудову; готуватися до дій у відведений час; нарощувати силу першого удару; перенацілювати свої вогневі засоби на

одночасне ураження найважливіших об‘єктів противника. В обороні, крім того, маневреність характеризується здатністю підрозділів організовано і швидко займати оборону, пересувати в короткі терміни елементи бойового порядку на будь-який загрозливий напрямок для зайняття оборони, проведення контратак, знищення повітряного десанту противника, що висадився, тощо.

Результатом реалізації маневреності є випередження противника у відкритті вогню і нанесенні удару, що сприяє більш повному використанню вогневої потужності, ударної сили і зайняття вигідного положення.

Маневреність підрозділу в наступі характеризується звичайно часовими показниками із здійснення маневру підрозділами.

Таблиця 1