Основи тактичних дій

Тактичні дії – організовані дії підрозділів, частин і з’єднань при виконанні поставлених задач. Основними видами тактичних дій є: оборона, наступ, пересування, розташування на місці. Основні форми тактичних дій: бій, удар і маневр.

Бій - організовані і погоджені дії підрозділів, частин і з’єднань з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій є єдиним засобом для досягнення перемоги. Розгром противника і перемога в бою досягаються могутніми ударами усіх видів зброї, своєчасним використанням їх результатів, активними і рішучими діями підрозділів, частин і з’єднань, повною напругою моральних і фізичних сил особового складу. Бій може бути загальновійськовим, далеким (безконтактним) вогневим, протиповітряним, повітряним і морським. Сучасний бій Сухопутних військ є загальновійськовим, оскільки ведеться об’єднаними зусиллями підрозділів, частин і з’єднань усіх родів військ і спеціальних військ з широким застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншої бойової техніки та озброєння. На приморських напрямках у бою можуть брати участь і кораблі Військово-Морських Сил.

Складовими частинами загальновійськового бою є удар, вогонь і маневр.

Удар — одночасне й короткочасне ураження угруповань військ і об’єктів противника шляхом могутнього впливу на них усіма наявними способами. Удари можуть бути:

─ в залежності від застосованої зброї й сил, що беруть участь, - ядерні, вогневі й удари військами;

─ за засобами доставки - ракетні, артилерійські й авіаційні;

─ за кількістю засобів, що беруть участь, і об’єктів, що уражаються, - масовані, групові й одиночні.

Основним способом знищення (розгрому) противника в бою є вогонь.

Вогонь — ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї. Він розрізняється:

─ за розв’язуваними тактичними задачами — на знищення, придушення, виснаження, руйнування, задимлення (осліплення) й інші;

─ за видами зброї — зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів, зенітних засобів й інші;

─ за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

─ за напруженістю — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безупинний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий і інші;

─ за напрямками стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний;

─ за способами стрільби - з місця, з зупинки (з короткої зупинки), зходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі й інші;

─ за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний і інший.

Маневр — організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) при виконанні поставлених задач з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливій місцевості в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника. Маневр здійснюється підрозділами (вогневими засобами) і вогнем. Видами маневру підрозділами (вогневими засобами) є: охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).(Схема 1)

Охоплення - маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід - більш глибокий маневр, що виконується підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення - здійснюється в тісній тактичній і вогневій взаємодії, обхід - у тактичній взаємодії з військами, що наступають із фронту.

Відхід і зміна району (позицій) - маневр, який застосовується з метою виводусвоїх підрозділів (вогневих засобів) з-під удару противника й заняття більш вигідного положення.Він проводиться тільки з дозволу старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника.Він полягає в зосередженні вогню взводу по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу і веденні вогню взводом одночасно по декільком цілям.

Маневр, повинний бути простий за задумом, проводитися швидко, потай і раптово для противника. Дляйого здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (вогню), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі, а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

Характер бою та способи його ведення залежать передусім від матеріальної основи, тобто від озброєння, бойової техніки та людей, які застосовують ці засоби збройної боротьби.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ умілого застосування всіх засобів ураження, бойової та спеціальної техніки, високої

рухомості й організованості, повного напруження моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, високої дисципліни та бойової згуртованості.

Схема 1. Маневр підрозділами.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість цілей, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їхній наземно-повітряний характер, одночасний, чи послідовний могутній вогневий вплив на всю глибину побудови сторін,

застосування різноманітних способів виконання бойових задач, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Запорукою успіху в складних умовах сучасного загально­військового бою є висока бойова виучка, що досягається у ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та у проміжках між бойовими діями.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням тільки звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічної промисловості, наявності у деяких країн зброї масового ураження - і в умовах її застосування. Способи ведення загальновійськового бою (порядок застосування сил і засобів під час розв’язання поставлених завдань) залежать від умов об­становки та застосування видів зброї.

Основним способом ведення бою із застосуванням тільки звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення матимуть: надійне вогневе ураження безпосередньо протистоячого противника з одночасним впливом на його резерви та важливі об’єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та наро­щування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї.

Ядерна зброя є найбільш могутнім засобом ураження противника. Вона дозволяє в короткий термін знищувати угруповання військ противника, створювати райони масових руйнувань і зони радіоактивного зараження.

Підрозділи повинні вміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися в постійній готовності до дій в умовах застосування ядерної зброї.

Звичайна зброя складає всі вогневі й ударні засоби, що застосовують артилерійські, авіаційні, стрілецькі боєприпаси, ракети, торпеди і глибинні бомби в звичайному спорядженні, боєприпаси об’ємного вибуху, запальні, термобаричні боєприпаси і суміші. Звичайна зброя може застосовуватися самостійно й у сполученні з ядерною зброєю.

Найбільш високою ефективністю володіють високоточні системи звичайної зброї, до якої відносяться ракетні й артилерійські комплекси, що забезпечують виявлення об’єктів для ураження, цілевказівки і наведення на них з високою точністю в автоматизованому режимі, а також інші комплекси (системи) озброєння, що застосовують керовані (коректовані) і самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запальні (термобаричні) боєприпаси і суміші застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих відкрито, або тих, що знаходяться в довгострокових вогневих й інших фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, військової техніки й інших об’єктів.

Нетрадиційні (спеціальні й особливі) засоби ураження складають бойові засоби, вражаючі дії яких засновані на використанні властивостей речовин спеціальної дії (лазерне, прискорювальне, надвисокочастотне, радіохвильове).

У способах ведення бою не повинно бути шаблону. Застосування нових способів дій у бою та творчий підхід до виконання бойового завдання є найважливішими обов’язками кожного командира.

Принципи сучасного загальновійськового бою — це основні керівні положення, найважливіші рекомендації щодо організації та ведення бою в цілому, що становлять фундаментальну базу для прийняття правильного рішення на бій. Проте принципи — це не саме рішення, тому що у цьому випадку вони можуть перетворитися на шаблон і безпідставні рецепти перемоги. Тому не можна їх розглядати ізольовано один від одного. Для досягнення успіху потрібне уміле використання всіх принципів з урахуванням обстановки.

Успішне виконання поставленої взводу (танку) задачі досягається дотриманнямосновних принципів: постійноюбойовою готовністю; своєчасним виявленням противника і знищеннямйого вогнем; рішучістю, активністю і безперервністю веденнябою; організацієюі підтримкою безупинної взаємодії; раптовістю дій і застосуванням військової хитрості (оману противника); умілим застосуваннямманевру; всебічним забезпеченням бою; повною напругою моральних іфізичних сил, використанням морально-психологічного впливу в інтересах виконання бойової задачі; твердим і безупинним управлінням підрозділами; надійним захистом підрозділів.

Постійна бойова готовність підрозділів полягає у їхній здатності в будь-який час організовано, у встановлений термін приступити до виконання поставленої задачі й успішно виконати її.

Постійна бойова готовність досягається: правильним розумінням своєї задачі, високою бойовою виучкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противникомвсіх видів зброї; високим морально-психологічним станом, дисципліною і пильністю особового складу; укомплектованістю й забезпеченістю взводу всім необхідним для веденнябою; постійною готовністю озброєння і військової техніки до негайного застосування, а особового складу - до виконання поставлених задач; умілим управлінням і здійсненням заходівщодо забезпечення бою.

Своєчасне виявлення противника й знищення його вогнем досягаються веденням безупинногоспостереження і вмілим застосуваннямсвоєї зброї.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (екіпажі) призначаються спостерігачі, а в ході бою спостереження за противником ведеться командиром і всім складом взводу (танка). З танка у всіх випадках ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються в залежності від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

Знищення противника вогнем досягається: своєчасною розвідкою цілей; правильним використанням вогневих засобів відповідно до їх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і веденням його з максимальною інтенсивністю; умілим управлінням вогнем у бою.

Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають у прагненні до повного розгрому противника, нав’язуванні йому своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, у зухвалих, сміливих і енергійних діях, проведених наполегливо, завзято, вдень і вночі, у будь-яку погоду. Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця.

Найсуворішого осуду заслуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

Організація і підтримка безупинної взаємодії між танками у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягають в узгодженні їх зусиль між собою за задачами, рубежами і часом. Для цього командир взводу (танка) повинний твердо знати: бойову задачу свого підрозділу і способи її виконання; задачі сусідніх підрозділів; орієнтири, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок організації і забезпечення зв’язку, встановлені старшим командиром. У бою він зобов’язаний підтримувати зв’язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), у встановлений термін виконувати поставлені задачі, вчасно обмінюватися даними про обстановку з взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх усіма наявними способами. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, що обороняє найбільш важливі позиції, в наступі - найбільш просунувся вперед.

Раптовість дій і застосування військової хитрості (обман противника) дозволяють застигнути противника зненацька, викликати паніку і паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління і створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючим у силі противником.

Для досягнення раптовості необхідно: зберігати в таємниці задум бою і підготовку до нього; завдавати удару там, де противник його не очікує, або діяти так, щоб він розкрив удар занадто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях; стрімко і швидко виконувати поставлені задачі; застосовувати невідомі противнику засоби і способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; здійснювати заходи щодо маскування і протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги управління підрозділами, безпеки зв’язку і режиму таємності.

Військова хитрість (обман противника) здійснюється шляхом введення противника в оману щодо стану і дій підрозділів. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, поставленої бойової задачі, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року і доби.

Облудні дії повинні бути прості за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитися переконливо і вчасно, а також не порушувати норми міжнародного гуманітарного права.

Уміле застосування маневру дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, що змінилася.

Всебічне забезпечення тактичних дій взводу (танка) полягає в організації і здійсненні заходів, спрямованих на підтримку бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленої задачі. Всебічне забезпечення розділяється на бойове, морально-психологічне, технічне і тилове.

Бойове забезпечення включає: розвідку, охорону, тактичне маскування, інженерне забезпечення і радіаційний, хімічний і біологічний захист.

Командир взводу (танка) повинний вчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством і іншими матеріальними засобами, а також стежити за станом екіпірування солдат і сержантів і правильним її використанням.

Повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойової задачі є найважливішими умовами досягнення успіху в бою. Для цього необхідно: глибоко знати і формувати морально-психологічну стійкість особового складу, сполучати високу вимогливість з увагою до його недоліків і турботою про безперебійне забезпечення всім необхідним для життя і бою; безупинно вдосконалювати бойову виучку; систематично вивчати морально - психологічні якості противника, здійснювати цілеспрямований психологічний вплив на його війська, активно протидіяти його психологічним диверсіям і пропаганді.

Тверде і безупинне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їхні бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішень і наполегливим їхнім проведенням у життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильним використанням штатних і приданих підрозділів, вогневих засобів; наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Захист підрозділів спрямований на ослаблення впливу засобів ураження (як правило, ядерного, хімічного, біологічного, запалювального, високоточного й інших видів зброї), радіоелектронного впливу, небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психологічного, екологічного й іншого характеру з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених задач.

Основними задачами захисту взводу (танка) у бою є: виключення раптовості нападу противника і впливу небезпечних факторів; зниження

ефективності ударів противника засобами ураження, радіоелектронний захистй ослаблення впливу небезпечних факторів; зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

Провідна роль у загальновійськовому бою належить танковим і механізованим підрозділам. При виконанні бойових задач в залежності від обстановки механізоване відділення діє в похідному і бойовому порядках, механізований взвод у похідному, передбойовому і бойовому порядках, а танковий взвод — у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення - колона. Він застосовується на марші, при переслідуванні, при проведенні маневру і повинний забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок - побудова взводу при діях у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (у лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок - побудова підрозділів для ведення бойових дій. Він повинний відповідати поставленій задачі, задуму майбутнього бою і забезпечувати: успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і з застосуванням ядерної зброї й інших засобів масового ураження; повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (у районі); надійне ураження противника навсю глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів всіх видів зброї; підтримку безупинної взаємодії і зручність управління підрозділами.

3. Основи застосування загальновійськових підрозділів,