Предмет і задачі тактики

Тактика - теорія і практика підготовки і ведення бою підрозділами і частинами різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ. Вона підрозділяється на загальну тактику і тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ. Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації з його підготовки і ведення спільними зусиллями підрозділів і частин.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ. Тактика безупинно розвивається в міру удосконалювання засобів збройної боротьби, морально-бойових якостей особового складу й організаційно - штатної структури військ. Тактика відігравала велику роль у досягненні перемоги в роки Великої Вітчизняної війни. Вона збагатилася новими прийомами підготовки і ведення бою в різних умовах бойової обстановки.

Післявоєнні роки є якісно новим етапом у розвитку тактики. Відбулися корінні зміни в матеріальній базі бою: з’явилися нові засоби боротьби, удосконалюється наявна бойова техніка й озброєння, зріс політичний, загальноосвітній і військово-технічний рівень особового складу. Великі зміни відбулися в озброєнні, організаційно–штатній структурі і тактиці дій армій провідних країн світу.

Постійно зростаючи, в умовах науково-технічного прогресу, бойові можливості частин і підрозділів безпосередньо разом впливають на характер і способи ведення бойових дій, причому найбільш революціонізуючий вплив робить озброєння. Тактика максимально наближена до практичної діяльності військ. Її повинні вивчати різні категорії військовослужбовців: солдати, сержанти, офіцери, курсанти військово–навчальних закладів, слухачі вищих військових навчальних закладів.

Тактика (тактична підготовка) є найважливішою частиною бойової підготовки підрозділів і частин та навчальною дисципліною, що вивчається у військових навчальних закладах.

Задачі тактичної підготовки: вивчення основ загальновійськового бою, його принципів, організаційно-штатної структури підрозділів, частин, тактико–технічних характеристик озброєння, бойових можливостей, прийомів і способів дій своїх військ і військ противника; навчання особового складу вмілому застосуванню індивідуального і групового озброєння, бойової техніки в бойовій обстановці, на різноманітній місцевості, вдень і вночі; формування в особового складу високих морально-бойових, психологічних і фізичних якостей та поєднання їх із професійними навичками і уміннями; вироблення і удосконалювання навичок і вмінь командирів і штабів в організації, забезпеченні і безупинному управлінні підрозділами і частинами в бою; злагодження підрозділів і частин для ведення узгоджених і рішучих дій у різних видах загальновійськового бою.

Вивчаючи тактику, військовослужбовець повинний:

— твердо засвоїти основи сучасного бою, тактико–технічну характеристику озброєння, організаційно-штатну структуру, бойові можливості і тактику дій свого підрозділу, підрозділів, що придаються і підтримують, а також підрозділів армій провідних країн світу;

— навчитися організовувати бій: усвідомлювати завдання; оцінювати обстановку; приймати рішення; ставити бойові завдання підрозділам; організовувати взаємодію, вогневе ураження противника, всебічне забезпечення бою і управління; готувати підрозділи до виконання бойових задач; твердо управляти підрозділами і вогнем в бою.