Основи оборонного бою

Оборона -вид тактичних дій. Вона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальні втрати, утримати важливі райони місцевості (об’єкти) і тим самим створити сприятливі умови для наступальних дій. Бій в оточенні є різновидом оборони.

Сучасна оборона має бути стійкою та активною.

Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти ударам всіх видів зброї, відбивати атаки груп танків, які переважають, і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації, а також знищувати противника, що вклинився в оборону, повітряні десанти, аеромобільні та диверсійно-розвідувальні групи, які висадилися в тилу.

Активність оборони полягає у постійному ураженні против­ника всіма засобами, нав'язуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою, проведенні широкого маневру та рішучих контратак, швидкому знищенні противника, що вклинився в оборону, і його десантів, які висадилися.

Високої активності оборони не можна досягти без її стійкості, а стійкість оборони буде тим вище, чим активніше ведуться оборонні дії.

Оборона має бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до трива­лого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби.

Стійкість та активність оборони досягаються:

─ витримкою, стійкістю і завзятістю підрозділів, що обороняються, їх високим моральним духом;

─ мистецьки організованою обороною і системою вогню;

─ безперервною розвідкою противника;

─ ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції), вмілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

─ своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами і вогнем, негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

─ постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника;

─ завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів);

─ всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалоговедення бойових дій, у тому числі й в умовахповного оточення.

В обороні кожний солдат, вміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника й успішно вести боротьбу з його танками, що наступають, й іншими броньованими машинами.

Взвод (танк) не має права залишати опорний пункт (вогневу позицію), яку займає і відходити без наказу командира роти (взводу).

Перехід до оборони може здійснюватися в різних умовах обстановки.

Під умовами переходу підрозділів до оборони звичайно розуміється конкретна тактична обстановка (положення, стан і характер дій противника, своїх підрозділів, а також сусідів, умови місцевості й ін.), у якій здійснюється перехід до оборони підрозділів. Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або в умовах безпосереднього зіткнення з ним.

В умовах безпосереднього зіткнення із противником підрозділи можуть переходити до оборони:

─ з метою відбиття контратак сил противника, які переважають, в ході наступу;

─ для закріплення й утримання захоплених рубежів;

─ для прикриття флангу на загрозливому напрямку;

─ у результаті невдалого зустрічного бою з силами противника, які переважають.

Перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником є найбільш складним. Він буде здійснюватися, як правило, під впливом вогню противника, при постійній загрозі його нападу, при наявності відкритих флангів і стиків, часто на невигідній для тих, хто наступає місцевості. Крім того, підрозділи спочатку будуть змушені оборонятися в тому угрупованні сил і засобів, у якому вели наступ.

В умовах відсутності зіткнення з противником підрозділи можуть переходити до оборони:

– при обороні у другому ешелоні;

– при переході до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються в смузі забезпечення;

– при обороні морського узбережжя, де очікується висадження морського десанту;

– для прикриття державного кордону.

Перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для організації і підготовки оборони. Командири підрозділів будуть мати, як правило, більше часу, кращі умови для організації оборони, а особисто для інженерного обладнання позицій і опорних пунктів. У такій обстановці з метою прискорення інженерних робіт може широко застосовуватися інженерна техніка. Однак, і в цих умовах необхідно постійно враховувати, що противник може застосувати зброю масового ураження, піддати опорні пункти ударам авіації, вогню артилерії, висадити в глибині оборони тактичні повітряні десанти, диверсійно-розвідувальні групи. Все це вимагає організації безупинного спостереження, безпосередньої охорони і маскування займаних позицій, підтримки особового складу в постійній готовності до бою.

Підрозділам для оборони призначаються: танку-вогнева позиція (механізованому відділенню-позиція), взводу і роті - опорний пункт.

Відділення в обороні займає позицію по фронтудо 100 м - позиція повинна мати криволінійне або ламане накреслення. На ній обладнуються основні і запасні вогневі позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера), кулемета, гранатомета, приданих вогневих засобів, перекрита щілина на трьох-чотирьох чоловік і одна-дві ніші для боєприпасів.