Заключна частина

Вступ 3

1.Основні теорії виникнення Всесвіту та походження життя на Землі 5

1.1 Теорія еволюції 5

1.1.1 Теорія Стабільного Стану 5

1.1.2 Теорія Великого Вибуху 5

1.1.3 Проблеми еволюційного погляду на виникнення Всесвіту 7

1.1.4 Наукові провали теорії еволюції 8

1.1.5 Моральна проблема теорії еволюції 12

1.2 Теорія креаціонізму(творіння) 13

1.2.1 Походження та сутність теорії креаціонізму 13

1.2.2 Доцільність та переваги розумного задуму виникнення Всесвіту 14

1.2.3 Наука підтверджує Біблію 15

2. Ціль та призначення творіння Всесвіту 16

2.1 Всесвіт як вираження розумного задуму Творця 16

2.1.1 Вік Всесвіту 17

2.2 Людина – вершина Божого творіння 19

2.2.1 Творіння людини 19

2.2.2 Ціль та призначення людини 20

Заключна частина 21

3.1 Позитивний вплив теорії креаціонізму на життя людини 21

Висновок 23

Список використаних джерел 24

Додатки 25

ВСТУП

Фізика навчає, що про справжню природу речей не можна судити лише за їх зовнішнім виглядом. Наприклад, кусок металу, котрий видається щільним, насправді складається з атомів, що розташовані у вузлах кристалічної решітки і пов’язані між собою міцними електромагнітними силами. Розмір атомів набагато менший, ніж відстань між ними, і тому можна сказати, що вони розташовані у порожнечі. Кожний атом, у свою чергу, також складається переважно із порожнього простору, і його будову можна уявити у вигляді моделі, що складається із ядра, навколо якого обертаються електрони. Ядро займає лише одну мільярдну частину простору атома. Якщо ви розщепите ядро, то виявите протони і нейтрони, котрі складаються із ще більш дивних часток, що називають кварками і глюонами. Чи можна вважати, що це і є будівельні блоки матерії, чи можливо з часом виявляться ще більш таємничі елементарні частинки? Це одне із захоплюючих питань сучасної фізики. Але є ще одне, не менш захоплююче питання: що знаходиться за «первинною речовиною» покладеною в її основу? Існує два типи відповідей, які визначають також погляд на походження Всесвіту та виникнення життя на Землі.

Актуальність теми дослідження. Ми живемо в епоху науки і поширення інформації з неймовірною швидкістю. З усіх учених за історію людства більшість із них – наші сучасники. Наука розвивається все швидше і швидше. Кожні дві секунди з’являється нова наукова публікація, і спеціалісти ледве встигають, опрацьовувати інформацію, щоб бути в курсі нових досліджень у власній сфері. Підручники швидко стають застарілими і пишуться нові. В наш час теорія еволюції зазнає краху. Кожне нове наукове відкриття заперечує раніше представлені теорії та все частіше підтверджує Біблію.

Мета і завдання дослідження обумовлені актуальністю обраної теми та необхідністю з’ясування закономірностей і специфіки взаємодії таких феноменів, як релігія й наука, сутності і форм їхнього взаємозв’язку і взаємовпливів, а також позицій християнського та світського світоглядів щодо даних проблем.

Досягнення цієї мети потребує вирішення низки завдань, сутність яких зводиться до необхідності:

· Здійснення аналізу богословського та світського підходу до з’ясування питання співвідношення релігії й науки;

· Визначення місця й ролі релігії в науці, кількісного й якісного співвідношення понять релігія й наука;

· Виявлення відмінності у релігійному та світському погляді на виникнення Всесвіту в цілому та життя на Землі;

· Виявлення підтвердження істинності Біблії на основі відомих наукових фактів;

Об’єкт дослідження складає взаємозв’язок релігії й науки.

Предметом дослідження є взаємодія і взаємовплив релігійних і наукових феноменів, що виникають, розвиваються, трансформуються в процесі історії людства, впливаючи на самосвідомість людини як окремого індивіда так і суспільства в цілому.

Методи дослідження обумовлюються фундаментальними засадами релігієзнавчого аналізу і включають історичний та структурно-функціональний підхід, принципи об’єктивності та системності, цілісності та розвитку, а також концепції класичних та пост класичних теорій релігії та науки.

Дана робота складається із:

· Вступу;

· 3-х розділів;

· Висновку;

· Списку використаної літератури;

· Додатків.

1. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ВСЕСВІТУ І ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

1.1 Теорія еволюції

1.1.1 Теорія Стабільного Стану

В наш час існує дві «наукових» теорії виникнення Всесвіту. Згідно Теорії Стабільного Стану матерія/енергія, простір та час існували завжди. Проте тут виникає логічне запитання: чому зараз нікому не вдається створити матерію та енергію? Це стверджує Перший Закон Термодинаміки, ні одного виключення з якого не вдалося знайти. Навпаки, все прагне до розпаду та руйнування, енергія вичерпується і стає все менш придатною для виконання роботи (це називають Другим Законом Термодинаміки). Безкінечно старий Всесвіт повинен бути повністю позбавлений корисної енергії та будь-яких змін – досягнути стану, що називається «теплова смерть».

1.1.2 Теорія Великого Вибуху

Найбільш поширеною теорією виникнення Всесвіту серед більшості теоретиків – Теорія Великого Вибуху. Вона стверджує, що Всесвіт виник раптово, і це була випадкова подія мільярди років тому. Оцінка віку Землі останнім часом коливалася в межах 8-20 мільярдів років, на даний момент іде мова про 12 мільярдів років.

Теорію Великого Вибуху запропонували у 20-х роках ХХ століття вчені Олександр Фрідман(Дод.1.1) і Жорж Леметр, (Дод.1.2) в 40-х роках її доповнив і доопрацював Джордж Гамов (Дод.1.3). Відповідно до цієї теорії, колись, багато років тому наш Всесвіт являв собою безкінечно малий згусток, надгустий та розжарений до надзвичайно високих температур. Це нестабільне утворення раптово вибухнуло, простір швидко розширявся, а температура частин, що розліталися та володіли величезною енергією, почала знижуватися. Приблизно через мільйон років атоми двох найлегших елементів, водню та гелію, стали стабільними. Під дією сил тяжіння почали сконцентровуватися хмари матерії. В результаті сформувалися галактики, зірки та інші небесні тіла. Зірки старіли, вибухали наднові, внаслідок чого з’являлися нові, більш тяжкі елементи. Вони формували зірки більш старого покоління, такі, наприклад, як наше Сонце.

Астроном Девід Дарлінг (Дод.2.1) попереджає: «Не дозволяйте тлумачникам космології обдурити вас. В них теж немає відповідей на всі запитання – хоча вони добряче попрацювали над тим, щоб запевнити всіх, і себе в тому числі, що вони все знають… Насправді ж пояснення того, як і звідки все розпочалося – до цих пір серйозна проблема. Не допомагає навіть звернення до квантової механіки. Або ж не існувало нічого, з чого все могло б утворитися – ні квантового вакууму, ні пре геометричного пилу, ні часу, в якому все могло б відбуватися, ні будь-яких фізичних законів, відповідно до яких нічого не могло перетворитися в щось. Або ж існувало щось, в такому випадку необхідно пояснення»

Перший Закон Термодинаміки, який ми вже згадували, стверджує: не можливо отримати щось, з нічого.

Згідно із Другим Законом Термодинаміки, лад, який панує у нашій Сонячній системі, не може бути наслідком вибуху. Вибух веде до хаосу, а не до порядку. Для того, щоб отримати хоч якийсь певний лад, необхідно не лише введення енергії, а й введення інформації.

Велика проблема Теорії Великого Вибуху, полягає в тому, як передбачуване початкове випромінювання великої енергії, розлітаючись в різні сторони могли об’єднатися в такі структури, як кількість антиматерії. Але не утворилося. Якби це відбулося, матерія та антиматерія анігілювали одна одну.

Сер Фред Хойл (Дод.2.2), відомий астроном, якось написав: «Картина Всесвіту, утворення галактик і зірок, принаймні як вона постає в астрономії, дивно нечітка, як пейзаж, який постає в тумані…Очевидно, що в вивченні космології втрачений один компонент – той, що передбачає розумний задум.»

То чи був Великий Вибух? Закони Термодинаміки, гравітації та Теорія інформації, тим не менш дають достатньо чітку і однозначну відповідь: ніякого вибуху ніколи не було.

1.1.3 Проблеми еволюційного погляду на виникнення Всесвіту

Відомий історіограф науки Стенлі Які (Дод.2.3), в одній із своїх книг пише: «Серед всіх найвідоміших наукових теорій про походження Всесвіту, дарвінізм претендує на найголовнішу, маючи для цього найнезначніші прични…» Це досить вагоме зауваження, враховуючи, ту популярність, яку дарвінізм здобув за 150 років.

Не дивлячись на серйозні наукові та філософські недоліки і явні провали, теорія Дарвіна стала частиною «натуралістичної догми». Серед інтелектуалів, вона служить традиційним поясненням виникнення життя. Дійсно, ця теорія стала настільки загальноприйнятою, що коли ви вирішите піддати її сумнівам, то ризикуєте виглядати відсталим від життя, або ж релігійним екстремістом.

Але незважаючи на велике значення та популярність теорії, це ніяк не виправдовує серйозні проблеми, і навіть фальсифікації. В чому ж головні проблеми теорії еволюції? Справа в тому, що праця Дарвіна(Дод.5.3) являє собою скоріше філософські роздуми, на основі певних спостережень, ніж наукову монографію. В ній багато різних гіпотез, здогадів, висновків, які базуються лише на зовнішніх спостереженнях, але практично не мають жодних доказів, які б базувалися на беззаперечних фактах. Ось що казав сам Дарвін, про свою книгу «Походження видів»: «Майбутня книга вас досить таки спантеличить; вона, нажаль, буде надто гіпотетична» . Будь-яка теорія, що претендує на звання наукової, повинна підтверджуватися матеріальними доказами. Для Дарвіна такими доказами можуть бути окам’янілості. Якщо теорія не підтверджена хронікою окам’янілостей, це означає, що вона помилкова. Сам Дарвін це добре розумів, тому він писав: «Чому ж ми не знаходимо в земній корі різноманітних проміжних ланок в нескінченній кількості? Геологія в жодному разі не дає нам подібного завершеного послідовного ланцюга. І це безперечно найсерйозніше заперечення, яке може бути висунуте проти моєї теорії» . Адам Седжвік (Дод.3.1), який в свій час був другом та вчителем Дарвіна писав: «Принципи еволюції однозначно хибні і абсурдні. Вона (еволюція) заради певної кінцевої цілі відкидає будь-яку аргументацію. Від початку до кінця цей продукт махрового матеріалізму ретельно підтасований і вміло викладений…але навіщо? Оскільки немає іншого серйозного пояснення, то це значить – щоб зробити нас незалежними від Творця». Ті ж самі сумніви оволодівали навіть самим Дарвіном, одного разу він писав другу: «Деколи здається неможливим довести, що весь цей чудовий, різноманітний світ, в тому числі і ми, думаючі особи виникли випадково. Це і є головний аргумент на користь Бога». Тим не менше, Дарвін дуже надіявся, що в недалекому майбутньому, важливі докази, а саме «проміжні ланки» все ж таки будуть знайдені. Пройшло 150 років. Наука не стоїть на місці, за приблизними даними, знайдено близько 100.000.000 різних закам’янілих зразків тварин і рослин. Але серед них немає жодного, який би підходив під категорію «проміжної ланки». Здавалося б цього більш ніж достатньо, щоб визнати теорію помилковою та відмовитися від її застосування. Тим не менше, такі матеріалісти, як Карл Саган «не моргнувши оком» заявляють, що життя створило саме себе. І їх ніскільки не хвилює, що подібні заяви порушують головні положення науки і просто здорового глузду.

1.1.4 Наукові провали теорії еволюції

На сьогодні теорія еволюції так і залишилася недоведеною гіпотезою, і в той же час є дуже багато доказів фальсифікацій та обману, до яких вдалися горе-вчені еволюціоністи. Ось лише деякі з них. Скандально відомі схеми малюнки ембріонального розвитку людини, які склав Ернст Геккель (Дод.3.2), англійський вчений біолог, близький друг Дарвіна. Дарвін переконував його зробити відкриття, яке б укріпило їхню теорію і сприяло її швидкій популяризації. Керуючись нездоровим честолюбством Е.Геккель таким чином прийшов до теорії «рекапітуляції» (Дод.3.3),. Згідно цього погляду, кожна жива особа, знаходячись в материнській утробі, коротко повторює історичний розвиток свого виду. Стверджувалося, що ембріон людини в ході внутрішньоутробного розвитку проявляв особливості спочатку риби, потім плазунів, а після цього перетворювався в ембріон людини. Пізніше виявилося, що все це було відвертою брехнею. Наприклад, у людини ніколи не було зябер, як у риб, крім того Геккель навмисне змінював розміри ембріонів, деколи збільшуючи їх аж у 10 разів. В 1997-1999 рр. всесвітньо відомі видання “Science” i “New Science” відкрито назвали маніпуляції Геккеля з малюнками найбільшою брехнею в області біології. Але, найцікавіше те, що Геккель сам визнав свій обман ще понад 100 років тому .

Інша, не менш скандальна фальсифікація пов’язана з ім’ям відомого палеонтолога і лікаря Чарльза Доусона (Дод.5.2). В 1912 році в районі міста Пілтдаун, в Англії, він знайшов кістку щелепи з характерними особливостями щелепи мавпи і частину черепу, яка беззаперечно належала людині. На основі цих знахідок стверджувалося, що це належало особі перехідної форми, яка еволюціонувала від мавпи до людини і цю особу назвали «Людина Пілтдауна» (Дод.4.1),. Більше сорока років у науковому світі царила ейфорія з цього приводу, писалися сотні наукових статей, було захищено 500 докторських дисертацій, найвідоміші музеї світу демонстрували цей експонат, як беззаперечний доказ теорії еволюції. Лише в 1949 році Кеннет Оуклі з відділення палеонтології Британського музею вирішив випробувати новий метод визначення віку через пробу на фтор. Виявилося, що в кістці щелепи немає фтору і це означає, що вона пролежала в землі всього декілька років, а в черепі фтору дуже мало, що говорить проте, що він пролежав у землі всього декілька сотень років, хоча раніше стверджувалося, що «Людині Пілтдауна» 500.000 років. У 1953 році, у всесвітньо відомому виданні «The Times» була опублікована стаття, одним із авторів якої був саме Кеннет Оуклі, і в ній були наведені докази, що підтверджували ганебний провал Доусона. В статті зазначалося, що череп так званої «Пілтдаунської людини» на ділі являв собою комбінацію частин, що належать трьом біологічним видам: черепа людини часів Середньовіччя, 500-річної щелепи орангутанга і викопних зубів шимпанзе. Кістки були штучно зістарені за допомогою обробки хімікатами, а на зубах при дослідженні під мікроскопом були виявлені сліди обробки напилком, за допомогою якої їм була надана більш «олюднена» форма. Таким чином, «Людина Пілтдауна» ніколи не існувала.

Ще один обман пов’язаний із «Людиною Небраска» (Дод.4.2). У 1922 році знаменитий директор Американського музею історії природи Генрі Фейрфілд Осборн (Дод.6.1) і Гарольд Кук повідомили «місту і світу», що в результаті довголітніх наполегливих пошуків Гарольд Кук, нарешті, знайшов неподалік від Зміїної річки, що в штаті Небраска корінний зуб, що належав стародавній людині періоду пліоцену. На підставі одного єдиного корінного зуба Осборн не побоявся (або, не посоромився?) заявити, що він належав «людському попереднику», напівлюдині-напівмавпі. " Проміжна стадія між мавпою і людиною, нарешті знайдена», оскільки зуб мав спільні характеристики мавпи і людини. Але в 1927 році були знайдені інші кісткові залишки, і виявилося, що вони не належать ні людині, ні мавпі, а вимерлому виду американського кабана. Не дивлячись на це, сфальсифіковані малюнки Людини Небраска ще довгий час використовувалися еволюціоністами, як докази еволюції від мавпи до людини.

Після твердження Дарвіна про походження людини від мавпоподібних істот у своїй книзі " Походження людини", почалися пошуки останків для підтвердження цього сценарію. Однак деякі еволюціоністи вірили, що знайдуться не тільки останки мавполюдини, а й живі особини в різних частинах світу. На початку XX століття пошуки " живої перехідної форми" дійшли до дикості. Прикладом цієї дикості є історія пігмея на ім'я Ota Benga (Дод.5.1), який був захоплений еволюціоністом-дослідником Семюелом Вернером в 1904 році в Конго. Ім'я Ota Benga означало на його мові " друг", він був одружений і мав двох дітей. Він був закутий в ланцюг, поміщений в клітку, як тварина, і відправлений в Америку на Всесвітню виставку ім.Святого Люіса. Місцеві вчені-еволюціоністи, помістивши його в клітку з різними видами мавп, виставляли напоказ " перехідну форму", найближчу людині.

Через два роки його перемістили в зоопарк Бронкс в Нью-Йорку, де разом з шимпанзе, горилою Dinah і орангутангом Dohung виставляли як стародавнього предка людини. Завідувач зоопарком еволюціоніст, доктор Вільям Т. Хонеду у своїх промовах часто поширювався про честь мати таку рідкісну " перехідну форму" у своєму зоопарку, відвідувачі ж зоопарку ставилися до Ota Benga як до тварини. Зрештою, не витримавши приниження і ганьби, Ota Benga покінчив життя самогубством.

У 1947 році американський антрополог Дональд Йохансон (Дод.6.2) знайшов залишки ще однієї «перехідної форми», яку назвали Люсі (Дод.4.3). Протягом десятиліть Люсі вважали символом еволюції людини і виставляли в усіх музеях світу. Через 30 років самі ж еволюціоністи визнали, що Люсі була всього лише вимерлим видом шимпанзе.

Пілтдаун, Небраска, Люсі або Ota Benga... Всі ці скандали говорять про те, що еволюціоністи заради досягнення своїх цілей і доказів теорії еволюції використовують будь-які псевдонаучні методи, керуючись принципом " мета виправдовує засоби".

Поглянувши саме з цієї точки зору і на інші так звані " докази" легенди " еволюції людини", можна зіткнутися зі схожою ситуацією: у наявності розповідь, повний вимислу і ціла орда добровольців, яка готова піти на все заради його існування.

В завершення можна сказати, що всі дані палеонтології, анатомії і і біології свідкують про неможливість еволюційного розвитку людини від мавпи, яке за твердженням еволюціоністів продовжувалося десятки мільйонів років.

1.1.5 Моральна проблема теорії еволюції

Крім того існує так звана моральна проблема теорії еволюції. Справа в тому, що еволюційний матеріалізм абсолютно ігнорує людську свідомість. Альфред Уолес, який створював теорію еволюції разом із Дарвіном, попереджував його, що ця теорія несумісна із духовною сутністю людини. Нещодавно це підтвердив вчений-нейрофізіолог із світовим ім’ям, Джон Екклз (Дод.6.3): «Теорія Дарвіна має серйозні проблеми. Адже вона зовсім не розглядає питання, пов’язані з живими організмами, що володіють мозковою діяльністю нематеріальних властивостей». Більше того, ні в одній області фізики, хімії чи біології не існує законів, що стосуються свідомості і жодна з цих наук не здатна їх реєструвати.Справа в тому, що свідомість має духовну, а не фізичну сутність. Тому теорія Дарвіна мала це якимось чином пояснити, або відкинути той факт, що люди мають свідомість. Як це не парадоксально, але більшість матеріалістів вибирають друге.

Професор геології Адам Седжвік, прочитавши книгу Дарвіна сказав, що якщо теорія буде прийнята на віру, то «людство озвіріє і деградує до такого страшного рівня, якого ще не знала історія». Нажаль, все це стало реальністю і ми могли спостерігати жахливі наслідки впливу еволюційного вчення на людство. Дарвінізм став теоретичною основою, чи по меншій мірі, найважливішим елементом двох найбільш людиноненависницьких філософських вчень ХХ століття – марксизму та нацизму. Наприклад, Карл Маркс (Дод.7.1) неодноразово стверджував, що теорія Дарвіна, це «наукова основа для розуміння історичної боротьби класів…». Як відомо, він навіть хотів присвятити свою працю «Капітал» на честь Ч.Дарвіна. Також одна із відомих праць його соратника Фрідріха Енгельса(Дод.7.2) називається «Роль праці в перетворенні мавпи в людину».

Адольф Гітлер також сповідував віру в еволюцію. Він вірив, що німецька нація еволюціонувала набагато краще від інших народів, що дало йому право знищувати «низько розвинуті нації», як щось таке, що заважає прогресу та розвитку людства.

Цікаво, що люди засуджуючи фашизм чи більшовизм, не усвідомлюють кореня проблеми. Адже ці вчення не з’явилися на порожньому місці і їх не принесло до нас із космічного простору. Вони є результатом виникнення і розповсюдження певного світогляду. В Біблії сказано: «Не впадайте в оману: Бог осміяний бути не може. Що лиш людина посіє, те й пожне. Бо хто сіє до свого тіла, - пожне з тіла тління; а хто сіє для духа, - пожне від духа вічне життя.». Спочатку в суспільстві були засіяні псевдонаукові еволюційні погляди, пізніше на їх основі виникли фашистські та комуністичні режими, і як результат людство пожало страшні плоди таких посівів у вигляді концтаборів смерті «Освенцім» та архіпелагу «ГУЛАГ».

Нажаль, не дивлячись на всі проблеми теорії еволюції, це лжевчення продовжує популяризуватись в сучасному суспільстві.

1.2 Теорія креаціонізму (творіння)

1.2.1 Походження та сутність теорії креаціонізму

Креаціонізм – це вчення, яке стверджує, що Всесвіт створений вічним Богом з нічого. Креаціоністи вчать, що розвиток світу по сходинках досконалості не можливий без втручання зі сторони Творця. Саме Бог вносить у світ як нові образи його буття, так і енергію необхідну для їх реалізації.

Ідея креаціонізму або розумного задуму у Всесвіті завжди була присутня в людські культурі, науці та філософії. У результаті археологічних досліджень на сьогодні існує багато документів, в яких підтверджується, що ідея творіння була присутня в найдревніших культурах. Ось лише деякі з них – це Енума Еліш (міф про створення світу, історія древніх царів, Гільгамеш (легенда про потоп). У 50-х роках ХХ століття був знайдений лише один документ, який називається Епос Атрахасіс. У ньому об’єднані всі фрагменти творіння, що перегукуються з елементами творіння, описаними в Біблії. Епос Атрахасіс був написаний до життя Мойсея, і того часу, коли він написав книгу Буття.

Із часів розповсюдження християнства, починаючи з IV століття після Різдва Христового, приблизно до ХІХ століття, світ перебував під впливом креаціонізму, щодо погляду на виникнення Всесвіту. Але з розвитком технічного прогресу та виникненням вчення дарвінізму, людство почало вважати еволюційні погляди науковими, а погляди креаціонізму – релігійними, які не претендують на серйозний розгляд та увагу. За останні 40-50 років ситуація знову почала поступово змінюватися на користь вчення креаціонізму. Посприяли ж цьому знову-таки розвиток науково-технічного прогресу, виникнення нових, досі невідомих областей науки. В першу чергу розвиток генетики, космології, квантової фізики, теорії інформації послужили серйозним чинником для початку наукової критики дарвінізму та неодарвінізму. Під впливом нових наукових відкриттів все більше вчених почали схилятись до ідеї розумного задуму у Всесвіті, яка з’єднується з теорією творіння(креаціонізму) на основі принципу додатковості (відкритого в квантовій механіці) з біблійною теологією. Постійно і впевнено зростає кількість професійних наукових робіт в області наукового креаціонізму, наприклад: монографія Юнга і Шерера з біології, стаття Ольховського в науковому журналі «Фізика живого», праці Ольховського і Веферса по ядерній хронометрії в міжнародних наукових виданнях і т.п. Хоча процес відновлення історичної та наукової доцільності креаціонізму проходить не надто швидко, але все ж таки він впевнено набирає силу.

1.2.2 Доцільність та переваги розумного задуму виникнення Всесвіту

Не дивлячись на постійний розвиток креаціонізму, знаходяться ідеологи від науки, які вважають, що наукового креаціонізму не існує взагалі. Чи є теорія креаціонізму науковою? Значна частина атеїстично налаштованих вчених вважає теорію творіння ненауковою тому, що в багатьох питаннях вона спирається на поняття, які не можна виміряти або зважити, не заснованих на експериментах, не дає пояснень законів природи, а лиш описує їх. Але в дійсності багато законів нічого не пояснюють, а носять описуючий характер. Хорошим прикладом в історії науки може слугувати закон всесвітнього тяжіння, який, як визнавав сам Ньютон, не пояснює, а лише описує механізм гравітації. Посилання на причинні умови минулого часто пояснюють якусь конкретну подію краще, ніж закон чи природна закономірність, а деколи є самодостатніми. Крім того не варто забувати ряд наук, таких як історія та науки, що стосуються вивчення виникнення життя на Землі, також не базуються на експериментах.

Одним з найважливіших ознак науковості вважається можливість експериментальної перевірки всіх можливих гіпотез. Якщо одна із гіпотез пояснює більше спостережних і вимірних результатів, ніж інші, то згідно методу абдукції – це краща гіпотеза. Саме перевірка гіпотези забезпечує успіхи сучасної науки. Науковий креаціонізм намагається створювати саме таку систему гіпотез, яка краще пояснить повну суму всіх експериментально перевірених свідоцтв, ніж будь-яка інша система гіпотез.

1.2.3 Наука підтверджує Біблію

Пропоную Вам лише не великий список, у підтвердження того, що Біблійні свідчення не суперечать справжній науці, навпаки, наука підтверджує істинність тверджень Біблії. Багато наукових відкриттів показують те, про шо говориться в Біблії задовго до їхнього відкриття:

· Розпад ядра «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рухнуть, а земля та діла, що на ній, погорять...»

· Океанські течії «…все, що морськими дорогами ходить!», «Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді…»

· Кругообіг води в природі «Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його, що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.»

· Реактивний потік «Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер... Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!»

· Динозаври «А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть. Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота. Випростовує він, немов кедра, свого хвоста, жили стегон його посплітались. Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні. Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...»

· Неймовірна кількість зірок «І як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний…»

· Атомні частки «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.»

· Земля – кругла: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана.»

Звичайно, якщо вважати матеріалізм невід’ємною частиною будь-якої наукової гіпотези, то креаціонізм не можна вважати доцільним і науковим. Але якщо керуватись такою логікою, то це автоматично викреслює зі списку наук всі дисципліни, що займаються вивченням духовних і нематеріальних явищ, наприклад, психологія, культурологія, філософія, тощо.

2. ЦІЛЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ТВОРІННЯ ВСЕСВІТУ

2.1 Всесвіт – як вираження розумного задуму Творця

Одна з головних проблем теорії еволюції – безцільність. Все розмаїття життя, що ми спостерігаємо навколо, в тому числі життя людей, позбавлено будь-якої цілі. Всесвіт розвивається, але все це не має ніякого сенсу…Це один з постулатів дарвінізму. Але в цій здавалося б безцільності також є прихована мета. Як вже давно заявив вище згадуваний Адам Седжвік – філософське кредо еволюції – це відкинення Творця, а наука слугує лише прикриттям.

Вчення креаціонізму стверджує, що вся сукупність живої і неживої природи має певну ціль і призначення. Всесвіт існує як вираз свідомості Творчого Розуму і з метою використання Його волі.

2.1.1 Вік Всесвіту

Наші роздуми були б не повними, якби я нічого не сказала про вік існування світу. Приведу лише деякі приклади, але гадаю, що вони більш ніж переконливо свідчать про те, що теорія еволюції суперечить справжній науці.

Якби час існування Сонячної системи дійсно становив 4, 6 млрд. років (як вважають еволюціоністи), то всі комети давно б розпались і припинили своє існування. Проте ми й досі спостерігаємо їх у великій кількості. Щоб вирішити цю проблему, нідерландським вченим Оортом(Дод.7.3) в 1950 році було зроблено припущення, що комети з’являються із кометної хмари (хмари Оорта), яка знаходиться на відстані більшій у 100-150 тис. разів за відстань від Сонця до Землі. Карл Саган і Енн Друван у своїй книзі «Комета» визнають: «Кожного року публікується безліч наукових статей про хмару Оорта, її властивості, походження та еволюцію. Але при цьому немає й крупинки експериментальних даних, що підтверджують її існування».

Магнітні поля планет і їх супутників у нашій сонячній системі відповідають часові їх існування лише в кілька тисяч років, а для віку в кілька мільярдів років є занадто сильними.

Юпітер випромінює в два рази більше енергії ніж отримує її від Сонця. Сатурн випромінює в два більше енергії на одиницю маси, ніж Юпітер. Так само і Нептун випромінює значно більше енергії, ніж отримує. Жодна з існуючих гіпотез не здатна пояснити феномен планет гігантів. У той же час є пояснення вчених-креаціоністів. Бог створив Юпітер, Сатурн та Нептун. Теплова енергія цих планет є продуктом творчої праці Бога, як і будь яка гравітаційна енергія, що вироблялась з того часу. Ці планети просто не мали часу для охолодження. А це означає, що планетам не мільярди років, а кілька тисяч.

Астроном і дослідник Сонця, Джон Едді зауважив: «Я вважав, що Сонцю 4, 5 мільярди років. Однак з появою деяких нових несподіваних фактів, а також в ході активних перерахунків і теоретичних коректувань, я дійшов думки, що могли б дотримуватись віку Землі і Сонця встановленого ще єпископом Ашером, тобто близько 6000 років».

«Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його». Саме в таких Біблійних свідченнях християни мають запевнення Бога, що правильне вивчення астрономії та космології зміцнює їх віру, а не руйнує її.

4 тисячі років тому Бог сказав Аврааму: «…розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря…» Порівняння кількості зірок із числом піщинок спочатку сприймалось як метафора. Допоки Галілей не винайшов телескоп у 1906 році, вважалось, що зірок всього близько 4000, що не так вже й важко перерахувати. Але в книзі пророка Єремії написано: «Як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний…». На сьогоднішній день підраховано, що лише в нашій галактиці щонайменше 1, 5х зірок. Фактично це число сумірне з числом піщинок, а біблійна інформація набагато випередила наукову!

Також різні методи вивчення віку Всесвіту свідчать про те, що еволюціоністи не мають підстав вважати, що світ виник мільярди років тому.

Наукові дані свідчать, що:

· Час життя комет з коротким періодом обертання становить менше 10.000 років.

· Ураново-свинцевий метод датування вказує приблизно 11.000 років

· Кількість мікрометеоритного пилу в океанах свідчить про приблизно 9.000 років.

В завершення приведу ще одну цитату сучасного фізика-теоретика Віктора Ф. Вайскопфа, який закінчив свою статтю «Походження Всесвіту» (1983р.) такими словами: «Справді, юдейсько-християнська традиція описує початок світу надзвичайно схожим на наукову модель. Раніше, вважалося несерйозним, із науково точки зору, що світло було створено раніше, ніж Сонце. Сучасна наукова точка зору дійсно схильна вважати, що на початку свого існування Всесвіт був наповнений різного виду радіацією, задовго до виникнення Сонця».

2.2 Людина – вершина Божого творіння

Сьогодні людство витрачає колосальні кошти на пошуки інших цивілізацій, які можливо більш розвинені і впорядковані. Вважається, що вони можуть дати нам відповідь на важливі питання буття – хто такі люди і для чого вони живуть на Землі. Так, керівник наукового відділу НАСА Джон Білінгем заявив, що: «якби ми могли б зловити хоча б один сигнал з космосу, то отримали б відповіді на найважливіші запитання..Що ми робимо на Землі?.. куди ми рухаємось?..»

Безперечно, нам потрібні відповіді на ці запитання, але вони вже є, причому в різних формах. По-перше, - це навколишній світ, по друге – прихід Христа на Землю, по-третє – Біблія.

2.2.1 Творіння людини

Як вже зазначалося вище, еволюціоністи вважають, що людина – це всього лиш продукт безцільного розвитку матерії. Але Біблія вже на перших сторінках вказує, що Всесвіт був створений унікальним чином для життя людини, і людина, хоча і має багато чого спільного з іншими живими організмами, все ж таки докорінно відрізняється від тварин. Лише про людину в Біблії сказано, що вона створена за образом і подобою Божою, і що людині дана влада та відповідальність над всім творінням: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!»

Довгий час вважалося, що твердження Біблії про створення людини з земного пороху є невдалою метафорою, але на сьогодні наука знову ж таки підтверджує істинність Біблії. Тіло людини містить в собі практично всю Таблицю Менделєєва.

Існування свідомості та мови в людини, також надзвичайна складність будови тіла та всіх органів вказують на те, що людина – не тварина, а втілення задуму Люблячого і Всемогутнього Творця. З часу відкриття вченими ДНК, це стало більш ніж очевидним. Вчені-еволюціоністи, хоч не прямо, але все ж визнають, що існування людей вказує на Бога. Так Річард Докінз у 1991 році, в одній з своїх лекцій сказав: «Живі істоти…разюче схожі на об’єкти, створені відповідно до задуму». Цей вчений описує біологію, як вивчення «складних предметів, які справляють враження створених з якоюсь метою».

2.2.2 Ціль та призначення людини

Як уже зазначалося, вчення креаціонізму стверджує, що людські істоти – це не просто лиш матерія позбавлена духу. Людина дійсно створена Богом за образом і подобою Божою. Своїми розумовими здібностями людина зобов’язана Божественному логосу, від якого вона походить. Моральне почуття людини виникає із Божих Законів вкладених у неї Творцем. Людина володіє конкретними і невідчужуваними правами. Всі інші людські істоти та уряди в тому числі повинні поважати права особистості просто тому, що людина створена Богом, за Його образом і подобою. Головна мета людини – насолоджуватися спілкування з Богом і служити Йому з любов’ю. Ідеальне облаштування суспільства, до якого так прагне людство – це не мрія, а тверда надія, що заснована на задумі Бога про створення людства і світу. Смерть не означає абсолютного припинення існування. Після смерті людські істоти мають стати перед Богом. В решті решт кожна людина опиниться перед Ним, залишиться у постійному спілкуванні з Богом у новому світі, або буде вигнана з Його присутності.

Дивлячись на навколишній світ, і все творіння, я вважаю, що не варто багато часу витрачати на доказ того, що у всього є своє призначення, навіть у маленької комашки. Коли вчені спостерігають за порядком і організацією в мурашнику, чи у вулику з бджолами, вони відразу бачать складну структуру і порядок, який не міг виникнути випадково лиш в результаті природного добору. Найменша клітина живого організму за своє складністю перевищує найбільші людські фабрики і заводи.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

На протязі всього нашого дослідження ми розглядали два основні погляди на виникнення Всесвіту – це еволюціонізм та креаціонізм. Звичайно це дуже важливі питання, оскільки вони мають безпосередній вплив на життя людини. Кожна людина є тим, у що вона вірить, тому що віра завжди спонукує людину до певних дій, що формують життя.

3.1 Позитивний вплив теорії креаціонізму на життя людини

Як уже зазначалося вище, погляди еволюціонізму не дають людині жодної надії на майбутнє. Життя людини втрачає сенс, кожна людина це всього лише набір певних хімічних елементів і все. Це досить добре видно із висловлювань запеклих атеїстів, наприклад, таких як Бертран Рассел: «Жодний героїзм, жодне натхнення і напруження думки і почуттів не можуть зберегти життя людини за порогом смерті». Але не дивлячись на вчення атеїзму та еволюційну теорію, кожна людина в глибині свого серця хотіла б жити завжди…це тому, що Вічний Бог створив людину не для смерті, а для вічного життя, як і каже Біблія: «Бог вклав у серце людини вічність…». Навіть в древньому язичницькому світі люди вірили у продовження життя в своїх нащадках.

Коли життя атеїста приходить до свого кінця, він думає про те, що прожив його не лише для себе, а й для інших людей, котрі пам’ятають про звершене ним благо. Але коли вам загрожує зникнення з обличчя Землі, думка про те, що вас пам’ятатимуть є, напевно, дуже слабкою втіхою. Натомість люди, що вірять Богу мають надію на майбуття і це є хорошою мотивацією жити правильно кожного дня. Надія дає сили залишатися людиною в найскладніших обставинах життя. Справжні християни завжди показували приклади милосердя, мужності, любові в найнесприятливіших ситуаціях, спасали інших, ризикуючи своїм життям, тому що вони вірили і знали, що після смерті просто зустрінуться зі своїм Творцем, щоб ніколи вже з Ним не розлучатись.

Деколи кажуть, що надія на воскресіння і на життя в майбутньому світі знижує інтерес до життя в цьому світі, відбираючи в людей надію в житті сучасному, тобто сьогодні. Найлегше відповісти на це запитання так: для людей, яким уже виповнилося 40 років, обіцянка, що завдяки певній ідеологічній системі встановиться економічний рай на землі також не може бути основою для надії на краще майбутнє. Проте серйозна відповідь на це заперечення полягатиме в тому, що саме надія на воскресіння робить максимально змістовним наше теперішнє життя. Ми потребуємо таких елементарних речей, як їжа, одяг, житло, однак придбання цих речей не є головною метою життя. Христос вчив, що головне – це шукати Царства Божого.

Отже, люди, які вірять, що світ створений Богом, будуть продовжувати любити Бога за будь-яких обставин і змінювати цей світ найкраще.