Яків та його родина, Йосип - улюблений син його.

1. Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.

2. Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.

3. Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.

4. І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.

5. І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.

6. Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:

7. Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.

8. І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.

9. І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.

10. І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?

11. Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.

12. Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.

13. І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.

14. І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.

15. І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?

16. Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?

17. І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.

18. І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.

19. І сказали один одному: Ось, іде сновидець.

20. Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.

21. І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.

22. І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.

23. Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;

24. І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.

25. І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.

26. І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?

27. Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.

28. І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.

29. А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,

30. І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?

31. І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;

32. І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?

33. Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.

34. І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.

35. І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.

36. Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.