Четверте звернення до фараона. Третє чудо.

1. І сказав Господь Мойсеєві: зайди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він міг служити Мені.

2. Якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражу увесь край твій жабами.

3. І закишить ріка жабами, і вони вийдуть, і зайдуть у дім твій, і в опочивальню твою, і на постіль твою, і в доми служників твоїх, і народу твого, і в печі твої, і в квасину твою.

4. І на тебе, і на народ твій, і на всіх служників твоїх заповзуть жаби.

5. І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни руку твою із посохом твоїм на ріки, на потоки і на озера; і виведи жабів на землю єгипетську.

6. Аарон простягнув руку свою на води єгипетські; і вийшли жаби, і покрили землю єгипетську.

7. Те саме вчинили й чаклуни своїми чарами, і вивели жабів на землю єгипетську.

8. І покликав фараон Мойсея і Аарона і сказав: Помоліться Господові, щоб Він спровадив жабів од мене і від народу мого, і я відпущу народ [Ізраїльський] принести пожертву Господові.

9. Мойсей сказав фараонові: Слава наді мною, вибери сам, коли помолитися за тебе, за служників твоїх і за народ твій, щоб жаби пощезли в тебе у домах твоїх, і залишилися тільки в річці.

10. Він сказав: Завтра. Мойсей відповів: [Буде] за словом твоїм, щоб ти спізнав, що немає нікого, як Господь Бог наш.

11. І щезнуть жаби від тебе, від домів твоїх, і від служників твоїх, і від твого народу; тільки в річці вони залишаться.

12. Мойсей та Аарон вийшли від фараона; і Мойсей поскаржився Богові про жабів, котрих він навів на фараона.

13. І вчинив Господь за словом Мойсея, жаби вимерли в домах, на подвір'ях і в полях.

14. І збирали їх купами, навіть земля засмерділася.

15. І побачив фараон, що вчинилося полегшення, і ожорсточив своє серце, і не послухав їх, як і попереджав Господь.

16. І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни твого посоха і вдар порох на землі, і стане [порох] мошкою по всій землі єгипетській.

17. Отак вони й учинили: Аарон простягнув руку свою з посохом своїм, і вдарив порох на землі, і з'явилася мошка на людях і тваринах. Увесь порох земний став мошкою по всій землі єгипетській.

18. Намагалися також і чаклуни чарами своїми утворити мошок, але не змогли. І була мошка на людях і на тваринах.

19. І сказали чаклуни фараонові: Це – палець Божий. Але серце фараонове ожорсточилося, і він не послухав їх, як і попередив Господь.

20. І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці і з'явись перед очі фараона. Він вийде до води, і ти скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.

21. А якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на служників твоїх, і на народ твій і в доми твої рої мух, і виповняться доми єгиптян мухами і сама земля, на якій вони [живуть].

22. І відокремлю того дня землю Ґошен, на котрій перебуває народ Мій, і там не буде мух; аби ти знав, що Я Господь серед землі.

23. І вчиню розподіл поміж народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде ця ознака.

24. Так і вчинив Господь: налетіло багато мух у дім фараона, і в доми служників його, і на всю землю єгипетську; гинула земля від мух.

25. І прикликав фараон Мойсея та Аарона і сказав: Йдіть, принесіть пожертву Богові вашому на цій землі.

26. Але Мойсей сказав: Не можна цього робити; бо мерзенне для єгиптян жертвоприношення наше Господові, Богові нашому; якщо ми неприємну для єгиптян пожертву почнемо приносити на очах у них, то чи не поб'ють вони нас камінням?

27. Ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо пожертву Господові, Богові нашому, як Він скаже нам.

28. І сказав фараон: Я відпущу вас принести пожертву Господові, Богові вашому в пустелі, лише не відходьте далеко. Помоліться за мене.

29. Мойсей сказав: Ось, я виходжу від тебе, і помолюся Господові, і щезнуть мухи від фараона, і від служників його, і від народу його завтра. Тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народу принести пожертву Господові.

30. І вийшов Мойсей від фараона, і помолився Господові.

31. І вчинив Господь за словом Мойсея; і віддалив мух від фараона, і від служників його і від народу його; не лишилося жодної.

32. Але фараон ожорсточив серце своє також і цього разу, і не відпустив народу.