Судді 9

1. Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:

2. Я благаю вас, запевніть всіх городян Сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.

3. Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян Сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.

4. І дали йому сімдесят [шеклів] срібла з дому Ваал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.

5. І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

6. І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7. Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів'ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!

8. Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!

9. Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?

10. І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.

11. Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?

12. І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.

13. Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?

14. Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.

15. Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.

16. Отож, глядіть, чи ви вчинили по правді і щиро, настановивши Авімелеха царем, і гаразд ви

вчинили з Єруббаалом та з його домом, і відповідно до його доброчинства учинили ви?

17. За те, що батько мій воював за вас, не шкодував життя свого і визволив вас із руки мідіян;

18. А ви повстали супроти дому батька мого, і вбили сімдесят синів батька мого на одному камені, і настановили царем над мешканцями Сихемськими Авімелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.

19. Якщо ви нині в істині і по правді вчинили з Єруббаалом і домом його, то радійте за Авімелеха, і він нехай радіє за вас.

20. А якщо ні, то нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мешканців Сихемських і увесь дім Мілло, і нехай вийде вогонь із мешканців Сихему і з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.

21. І побіг Йотам і втік, і пішов до Бееру, і жив там, [переховуючись], тому що боявся брата свого Авімелеха.

22. А Авімелех царював над Ізраїлем три роки.

23. І послав Бог злого духа поміж Авімелехом і поміж городянами Сихему, і не захотіли мешканці сихемські підкорятися Авімелехові.

24. Щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Єруббаалових, і кров їхня впала на Авімелеха, брата їхнього, котрий забив їх, і на мешканців сихемських, котрі підтримали його, щоб убити братів своїх.

25. Мешканці сихемські поставили на верхів'ях гір у засідку людей, котрі наджидали його, і грабували кожного, хто проходив повз них по дорозі. Про це доповіли Авімелехові.

26. І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, – і довірилися йому сихемські мешканці.

27. І вийшли у поля, і збирали виноград свій, і чавили, і веселилися, ходили в дім бога свого, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.

28. Ґаал, син Еведів, казав: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи він не син Єруббаалів, а Зевул старший його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

29. Якби хтось дав цей народ в руки мої, я прогнав би Авімелеха; І сказано було Авімелехові: Помнож військо своє і виходь.

30. Зевул, голова міста, почув слова Ґаала, сина Еведового, і спалахнув гнів його.

31. І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось, Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто супроти тебе.

32. Отож, підведися вночі, ти і народ, який з тобою, і вчини засідку в полі.

33. А вранці, як сходитиме сонце, підведися і підступи до міста; і коли він і народ, котрий у нього, вийде проти тебе, тоді вчиняй з ними, на що здатна рука твоя.

34. І підвівся вночі Авімелех і увесь народ, що був з ним і вчинили засідку біля Сихему чотири загони.

35. І вийшов Ґаал, син Еведів, і став біля входу міської брами. І піднявся Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

36. А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить з верхів'я гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей.

37. А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один загін рухається з дороги Елон-

Меоненіму.

38. І сказав йому Зевул: Де уста твої, котрі говорили: Хто Авімелех, щоб ми служили йому? Це той народ, котрим ти нехтував; Виходь тепер та й воюй з ним!

39. І вийшов Ґаал перед сихемськими мешканцями і воював з Авімелехом.

40. І погнався за ним Авімелех, і почав утікати від нього, і багато впало забитих, аж до входу в браму.

41. І залишився Авімелех в Арумі, а Ґаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.

42. Другого дня вийшов народ у поле, і доповіли про те Авімелехові.

43. Він узяв свій народ, і поділив його на три загони і лишив засідку в полі. І коли побачив, що народ вийшов з міста, кинувся на них і понищив їх.

44. А тим часом, як Авімелех і загони, які були з ним, підступили і стали біля брами міської, інші загони напали на всіх, що були в полі, і нищили їх.

45. А Авімелех воював з містом цілий той день і здобув місто, а народ, що був у ньому, винищив. І зруйнував він те місто і засіяв його сіллю.

46. І почули про це всі старшини, які були у сихемській башті, сховалися у вежу капища [Ваал-Берита].

47. Авімелехові повідали, що зібралися [туди] всі старшини, що були у вежі сихемській.

48. І пішов Авімелех на гору Цалмон, сам і весь народ, що був при ньому, і взяв Авімелех сокиру в руку свою і нарубав галуззя з дерева, і підняв, і поклав на плечі свої, і сказав народові, що був при ньому: Ви бачили, що я зробив; скорше робіть і ви те саме, що я.

49. І нарубав кожний з усього народу галуззя, і пішли за Авімелехом, і поклали під вежу і спалили, завдяки цьому, вежу вогнем, і вмерли всі, що були у вежі Сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.

50. Відтак пішов Авімелех до Тевецу, і оточив Тевец, і здобув його.

51. А посеред міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі старшини міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю башти.

52. Авімелех прийшов до башти і оточив її, і наблизився до дверей башти, щоб спалити її вогнем.

53. Тоді одна жінка кинула уламок жорен Авімелехові на голову і проламала йому черепа.

54. [Авімелех] зараз же прикликав юнака, зброєносця свого, і сказав: Витягни свого меча і забий мене, щоб не сказали про мене: його жінка забила. І прохромив його юнак його, і він помер.

55. Ізраїльтяни, побачивши, що помер Авімелех, повернулися кожний на своє місце.

56. Ось так відплатив Бог Авімелехові за злочини, котрі він учинив батькові своєму, забивши сімдесят братів своїх.

57. А всі злочини мешканців Сихемських завернув Господь на голову їхню. І впало на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.