Судді 5

1. Того дня заспівала Девора і Барак, син Авіноамів, оцими словами:

2. За помсту Ізраїля, коли народ віддав себе добровільно, славлю Тебе, Господе!

3. Слухайте царі, дослухайтеся князі: я Господові співаю, хвалу Господові, Богові Ізраїля.

4. Коли виходив Ти, Господе, від Сеїру, коли йшов з поля Едомського, тоді тремтіла земля, і небо капало, і хмари дощили водою.

5. Гори танули перед Господом, навіть Сінай оцей перед Господом, Богом Ізраїля.

6. За днів Шамґара, сина Анатового, за днів Яіли, спорожніли шляхи, і мандрівники ходили тоді довколишніми шляхами.

7. Не стало мешканців у поселеннях Ізраїля, не стало, аж доки не повстала я, Девора, допоки не повстала я, матір в Ізраїлі.

8. Вони вибрали нових богів, тому почалася війна під брамою. Чи видно було щита і списа в сорока тисяч Ізраїля?

9. Серце моє до вас, старшини Ізраїлеві, ревні в народі; благословіть Господа!

10. Ті, що їздять на білих віслюках, ті, що сидять на килимах і ходять дорогою, співайте пісню!

11. Серед голосів тих, що гуртують стада біля колодязів, там нехай заспівають хвалу Господові, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до брами народ Господній.

12. Підведися, підведися, Деворо! Пробудися, підведися! Заспівай пісню! Підведися, Бараку! І веди бранців твоїх, сину Авіноамів!

13. Тоді небагатьом із потужних підпорядкував Він народ; Господь підпорядкував мені могутніх.

14. Від Єфрема прийшли ті, що в Амалика їхній корінь; за тобою Веніямин, серед народу твого; від Махіру йшли старшини, і від Завулона ті, що володіють тростиною писаря.

15. І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар також, як Барак, кинувся в долину пішки. У племенах Рувимових великий розбрат.

16. Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи мекання отар? У племенах Рувимових великі заміри на серці.

17. Ґілеад живе за Йорданом, і Дан чомусь лишається на кораблях. Асир сидить на березі моря, біля пристаней своїх живе.

18. Завулон – народ, що зрокував життя своє на смерть, і Нефталим – на висотах поля.

19. Прийшли царі, воювали, потім воювали царі ханаанські у Таанах при водах Меґіддо, але здобичі срібла не здобули.

20. З неба воювали, – зорі з доріг своїх воювали з Сісерою.

21. Кішонський потік розметав їх, потік стародавній, Кішонський потік. Грасуй душе моя, силу!

22. Тоді ламалися копита конячі від утечі, від утечі потужних його.

23. Прокляніть Мероза, каже Ангел Господній, прокляніть, прокляніть мешканців його за те, що не прийшли на допомогу Господові, на допомогу Господові супроти могутніх.

24. Нехай буде благословенна понад жінками Яіла, дружина Хевера кенеянина – серед жінок в шатрах буде благословенна!

25. Води просив він, і молока подала вона, у царській чаші принесла вершків.

26. [Ліву] руку свою до кілка простягла, а праву руку до молотка робітничого. І вдарила Сісеру, уразила голову його, розбила і прохромила скроню його.

27. До ніг її схилився, упав і лежав, біля ніг її схилився, впав; де схилився, так і загинув, убитий.

28. Через вікно виглядає і зойкає мати Сісерина крізь гратки: Чого колісниця його припізнилася повернутися? Чому не квапляться колеса колісниць його?

29. Мудрі княгині дають їй відповідь, та й вона сама відповідає собі:

30. Мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного вояка; на здобич одержав Сісера одежу, на здобич барвисту вишивану [одежу], гаптовану по обидва боки, що її зняли з плечей бранців.

31. Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господе! А хто любить Його, [нехай будуть], як сонце, що сходить у всій силі своїй! І мав той край мир сорок літ.