Судді 20

1. І вийшли всі сини Ізраїля, і зібралася [вся] громада, як один чоловік, від Дана до Беер-Шеви, і землі ґілеадської перед Господом у Міцпу.

2. І зібралися старшини всього народу, всі коліна Ізраїлеві у зібранні народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меча.

3. Сини Веніяминові почули, що сини Ізраїля прийшли до Міцпи. І сказали сини Ізраїля: Скажіть, як сталося таке лихо?

4. Левит, чоловік тієї замордованої жінки, відповідав і сказав: Я з наложницею моєю прийшов, щоб заночувати до Гів'ї Веніяминової.

5. І зворохобилися супроти мене мешканці Гів'ї, і оточили через мене дім уночі. Мали намір забити мене і наложницю мою замордували так, що вона померла.

6. Я взяв наложницю мою, розітнув її, і послав її (члени її) по всіх краях володіння Ізраїлевого: тому що вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

7. Тому ви всі, сини Ізраїля, порадьтеся щодо цієї справи і вирішіть її чин.

8. І обурився увесь народ, як один чоловік, і сказав: Не підемо ніхто в шатро своє, і не зайдемо ніхто в оселю свою!

9. І вчинимо нині з Гів'ї отак: [Підемо] на неї за жеребом.

10. І візьмемо по десятеро чоловіків на сотню від усіх колін Ізраїля, по сто на тисячу, і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчів для народу, котрий піде супроти Гів'ї Веніяминової, покарати її за ту гидоту, котру вони вчинили в Ізраїлі.

11. І зібралися всі Ізраїльтяни супроти міста, одностайно, мов один чоловік.

12. І послали коліна Ізраїлеві в кожне коліно Веніяминове сказати: Яку це гидоту вчинено у вас!

13. Видайте розбещених отих людей, котрі в Гів'ї; ми заб'ємо їх, і викорінемо зло в Ізраїлі. Але сини Веніяминові не хотіли дослухатися до голосу братів своїх, синів Ізраїля.

14. А зібралися сини Веніяминові до Гів'ї, аби піти війною супроти синів Ізраїля.

15. І було того дня синів Веніяминових, [які зібралися] з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меча; окрім того, із мешканців Гів'ї прийшло сімсот добірних мужів.

16. Із усього народу цього було сімсот чоловіків добірних, котрі були лівшами, і всі ці, кидаючи з пращі каміння на волос, не хибили.

17. А ізраїльтян, крім синів Веніяминових, було чотириста тисяч чоловіків, які оголюють меча; і всі вони були придатні для війни.

18. І підвелися, і пішли у дім Божий, і молилися до Бога, і сказали сини Ізраїля: Хто з нас передніше піде на війну з синами Веніяминовими? І сказав Господь: Юда [піде] попереду.

19. І підвелися сини Ізраїля рано-вранці, і отаборилися біля Гів'ї.

20. І рушили Ізраїльтяни на війну супроти Веніямина, і стали сини Ізраїля в бойові лави поблизу Гів'ї.

21. І вийшли сини Веніяминові з Гів'ї, і поклали того дня двадцять дві тисячі Ізраїльтян на землю.

22. Але народ ізраїльський збадьорився і знову стали в бойові лави на тому місці, де стояли попереднього дня.

23. І рушили сини Ізраїля, і плакали перед Господом до вечора, і прикликали Господа: Чи розпочинати мені бій з синами Веніямина, брата мого? Господь сказав, – Рушайте супроти нього!

24. І підступили сини Ізраїля до синів Веніяминових другого дня.

25. Веніямин вийшов супроти них із Гів'ї другого дня, і ще поклали на землю вісімнадцять тисяч мужів з синів Ізраїля, що оголювали меча.

26. Тоді всі сини Ізраїля і увесь народ пішли, і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постилися того дня до вечора, і принесли приношення всеспалення і мирні приношення перед Господом.

27. І зверталися сини Ізраїля до Господа (в той час Ковчег заповіту знаходився там),

28. І Пінхас, син Єлеазара, Ааронового сина, стояв тоді перед ним: Чи виходити мені іще на бій з синами Веніямина, брата мого, чи ні? Господь сказав: Рушайте: Я завтра віддам його в руки ваші.

29. І поставив Ізраїль засідку довкола Гів'ї.

30. І пішли сини Ізраїля на синів Веніяминових третього дня, і вишикувалися в бойові лави супроти Гів'ї, як і раніше.

31. Сини Веніяминові виступили супроти народу і відійшли од міста, і почали, як передніше, вбивати з народу на дорогах, з котрих одна піднімається до Божого дому, а одна до Гів'ї у полі, і [вбили] близько тридцяти чоловіків з Ізраїля.

32. І сказали сини Веніяминові: Вони падають перед нами, як передніше. А сини Ізраїля сказали: Будемо втікати від них і відтягнемо їх від міста на шляхи.

33. І всі Ізраїльтяни підвелися зі свого місця і влаштувалися у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила зі свого місця із луків Гів'ї.

34. І прийшли перед Гів'ї десять тисяч вояків одбірних із усього Ізраїля, і розпочалася жорстока січа; але [сини Веніяминові] не знали, що на них чекає біда.

35. І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїльтянами, і поклали того дня Ізраїльтяни з синів Веніямина двадцять п'ять тисяч сто вояків, що оголили меч.

36. Коли сини Веніямина побачили, що вони зазнали поразки, тоді Ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніямина; бо сподівалися на засідку, котру вони поставили поблизу Гів'ї.

37. А засідка заквапилася і поспішила до Гів'ї, і стала до бою, і понищила все місто мечем.

38. Тим часом, ізраїльтяни мали із засідкою [домовлене] гасло до нападу – стовп диму понад містом.

39. Отож, коли Ізраїльтяни відступили з поля бою, і Веніямин почав перемагати, і вигубив близько тридцяти ізраїльтян, бо, казали вони, знову падають вони перед нами, як і в першому бою;

40. Тоді почав підноситися з міста дим стовпом. Веніямин озирнувся назад, і ось, [дим] від міста підноситься до неба.

41. Ізраїльтяни повернулися, а Веніямин здивувався; бо побачив, що наближається до нього лихо.

42. І кинулися вони навтіч від ізраїльтян по дорозі в пустелю; але січа переслідувала їх, а ті, що виходили з міста, нищили їх там.

43. Оточили веніямитян, і переслідували його до Менухи, і винищували до самого східного боку Гів'ї.

44. Полягло тоді Веніямина вісімнадцять тисяч вояків – мужів хоробрих.

45. [А решта] завернула і побігла в пустелю, до скелі Ріммон, а [ізраїльтяни] винищили на шляхах іще п'ять тисяч вояків, і гналися за ними до Ґід'ому, і ще вбили з них дві тисячі люду.

46. А всіх синів Веніяминових, які впали того дня, було двадцять п'ять тисяч вояків, котрі оголювали меча, і всі вони були мужі міцні.

47. [І повернули ті], [що залишилися], і втікали в пустелю, до скелі Ріммону, шістсот чоловік, і сиділи там на кам'яній горі Ріммон чотири місяці.

48. А ізраїльтяни знову пішли до синів Веніяминових, і повбивали їх вістрям меча, і людей у місті, і скотину, все, що лише стрічалося, і все що було [на шляху] і міста, спалили вогнем.