Судді 21

1. І присягнулися ізраїльтяни в Міцпі, говорячи: Ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніяминовим заміж.

2. І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і зчинили грімке волання, і вельми плакали.

3. І сказали: Господе, Боже Ізраїлів! Для чого сталося це в Ізраїлі, що не стало тепер в Ізраїля одного коліна?

4. Другого дня підвівся народ уранці, і влаштували там жертовника, і піднесли приношення всеспалення і мирні приношення.

5. І сказали сини Ізраїля: Хто не приходив на зібрання перед Господом із усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття [проголошено] було про тих, котрі не прийшли перед Господа до Міцпи, і сказано було, що ті зроковані будуть на смерть.

6. І сумували сини Ізраїля за Веніямином, братом своїм і сказали: Нині відрубане одне плем'я від Ізраїля!

7. Як учинити нам з тими, котрі залишилися, [стосовно] жінок, бо ми присягалися Господом не давати їм дружин із дочок наших?

8. І сказали: Чи немає когось із колін Ізраїля, хто не приходив перед Господа до Міцпи? І виявилося, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на зібрання.

9. І оглянули народ, і ось, не було там жодного з мешканців Явешу ґілеадського.

10. І послала туди громада дванадцять тисяч чоловіків, мужів хоробрих, і наказали їм, говорячи: Рушайте і повбивайте мешканців Явешу ґілеадського мечем, і жінок та дітей.

11. І ось що учиніте: Кожного чоловіка і кожну жінку яка спізнала чоловіка, винищіть.

12. І знайшли вони поміж мешканцями Явешу ґілеадського чотириста юнок, які не спізнали чоловіка, і привели їх до табору в Шіло, що на землі ханаанській.

13. І послала вся громада переговорити з синами Веніямина, що були в скелі Ріммон, та й оголосили їм мир.

14. Тоді повернулися сини Веніяминові, і дали їм дружин, котрих залишили живими з дівчат Явешу ґілеадського; але виявилося, що цього замало.

15. А народ печалився за Веніямином, що Господь учинив такий пролом у племенах Ізраїля.

16. І сказали старшини громади: Що нам учинити з тими, котрі залишилися, стосовно дружин, бо винищені жінки у Веніямина?

17. І сказали: Спадкова земля нехай залишається тим синам Веніямина, що залишилися, щоб не щезло коліно від Ізраїля.

18. Але ми не можемо дати їм дружин із дочок наших; бо сини Ізраїля присягалися, говорячи: Проклятий, хто дасть дружину Веніяминові.

19. І сказали: Ось, кожного року буває свято Господнє в Шіло, котре на північ від Бет-Елу і на схід від шляху, що йде від Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.

20. І наказали синам Веніямина і сказали: Рушайте і вчиніть засідку у виноградниках.

21. І стежте, коли вийдуть дівчата Шіло танцювати в хороводах, то ви вийдете з виноградників і схопите кожний собі дружину з дівчат Шіло, і повертайтеся на землю Веніяминову.

22. І коли прийдуть батьки їхні зі скаргою на нас, ми скажемо їм: Простіть нам за них; бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви завинили.

23. Сини Веніямина так і вчинили, і взяли дружин за числом своїм із тих, що танцювали, котрих вони викрали, і рушили, і повернулися до наділу свого, і відбудували міста, і почали жити в них.

24. О тій же порі розійшлися Ізраїльтяни звідти кожний до свого коліна і до роду свого, і пішли звідти кожний до свого наділу.

25. За тих днів не було царя в Ізраїля; кожний чинив те, що йому здавалося справедливим.