Царів 14

1. Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, слузі-зброєносцеві своєму: Рушай, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму промовчав [про це].

2. А Саул був на околиці Ґеви, під гранатовим деревом. І народу було з ним близько шести сотень.

3. І Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

4. Між тими переходами, котрими Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого; ім'я першій Боцец, а ім'я другій – Сенне.

5. Одна скеля нависала з півночі, до Міхмашу, а друга з півдня, навпроти Ґеви.

6. І сказав Йонатан служникові-зброєносцеві своєму: Ходімо, перейдемо до залоги оцих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам; бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або через небагатьох.

7. І відповідав зброєносець: Роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

8. І сказав Йонатан: Отож, ми перейдемо до цих людей; і станемо так, щоб вони побачили нас.

9. Якщо вони так скажуть нам: Зупиніться, аж доки ми підійдемо до вас, то ми залишимося на своїх місцях і не піднімемося до них.

10. А якщо отак скажуть: Підніміться до нас, то ми зійдемо, бо Господь віддав їх в руки наші, і це буде знаком для нас.

11. Коли вони обидва показалися филистимській залозі, то филистимляни сказали: Ось, євреї виходять з ущелин, у котрих вони переховувалися.

12. І закричали люди, які складали загін, до Йонатана і зброєносцеві його, говорячи: Зійдіть до нас і ми вам дещо скажемо. Тоді Йонатан сказав зброєносцеві своєму: Іди за мною, бо Господь віддав їх в руки Ізраїля.

13. І почав підніматися Йонатан, [чіпляючись] руками і ногами, і зброєносець з ним. І падали [филистимляни] перед Йонатаном, а зброєносець добивав їх за ним.

14. І впало від першої поразки, що її завдали Йонатан і зброєносець його, близько двадцяти чоловіків, на половині поля, яке обробляється за день парою волів.

15. І зчинився сполох у таборі [филистимлян] на полі і в усьому народі; передні загони і ті, що спустошували землю, затремтіли; здригнулася вся земля, і був жах великий од Господа.

16. І побачила сторожа Саулова в Гів'ї Веніяминовій, що натовп розпорошується і біжить туди й сюди.

17. І сказав Саул до народу, що був з ним: Придивіться й узнайте, хто з наших вийшов. І огляділи, і ось, немає Йонатана і зброєносця його.

18. І сказав Саул до Ахійї: Принеси Ковчега Божого! Тому, що Божий Ковчег був того часу з синами Ізраїля.

19. Саул говорив ще священикові, коли замішання у филистимському таборі все ширшало й [розпросторювалося]. Тоді сказав Саул священикові: Склади руки твої.

20. І вигукнув Саул і весь народ, що був із ним, і прийшли на поле бою; аж ось, там меч кожного був супроти ближнього і замішання було дуже велике.

21. Тоді євреї, котрі вчора і третього дня були у филистимлян і котрі повсюди ходили з ними у таборі, прилучилися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.

22. І всі ізраїльтяни, які переховувалися в горах Єфремових, зачувши, що филистимляни накивали п'ятами, також прилучилися до своїх у битві.

23. І врятував Господь того дня Ізраїля; а битва ширилася навіть за Бет-Евен.

24. Люд ізраїльський був перевтомлений того дня; а Саул закляв народ, сказавши: Проклятий, хто вкусить хліба до вечора, аж доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не торкнувся харчів.

25. І пішов увесь народ до лісу, і був там на галявині мед.

26. Ось зайшов народ до лісу, говорячи: Тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого; бо народ боявся прокляття.

27. А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.

28. І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.

29. І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.

30. Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?

31. І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.

32. І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кров'ю.

33. І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кров'ю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.

34. Потім сказав Саул: Розійдіться поміж народом і скажіть йому: Нехай кожний приводить до мене свого вола, і кожний свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров'ю. І приводили всі із народу, кожний своєю рукою, вола свого вночі, і заколювали там.

35. І спорудив Саул жертовника Господові; то був перший жертовник, споруджений ним Господові.

36. І сказав Саул: Ходімо услід за филистимлянами вночі, і заберемо у них усе вдосвіта, і не залишимо у них жодного чоловіка. І сказали: Чини все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Давайте наблизимося тут до Бога!

37. І запитав Саул у Бога: Чи йти мені [в погоню] за филистимлянами? Чи віддаси їх в руки Ізраїля? Але Він не відповідав йому того дня.

38. Тоді сказав Саул: Нехай підійдуть сюди всі старшини народу, і дослідіть, на кому гріх нині?

39. Бо – живий Господь, що врятував Ізраїля, – якщо виявиться й на Йонатані, синові моєму, то він також помре неодмінно. Але ніхто не відповідав йому з усього народу.

40. І сказав [Саул] усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.

41. Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов [невинним].

42. Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.

43. І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.

44. І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.

45. Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.

46. І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.

47. І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.

48. І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.

49. Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

50. А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

51. А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;

52. І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.