Царів 30

1. Третього дня після того, як Давид і його люди пішли на Ціклаґ, амаликитяни напали з півдня на Ціклаґ і спалили його вогнем.

2. А жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не забили, але забрали в неволю, та й пішли своєю дорогою.

3. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.

4. І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.

5. Узяті були в неволю й обидві дружини Давидові, ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня [дружина] кармелітянина Навала.

6. Давид був дуже знічений, бо народ хотів побити його камінням; тому що сумував душею увесь народ, кожний за синами своїми і за доньками своїми.

7. Але Давид зміцнився [надією] на Господа, Бога свого і, сказав Давид Евіятарові, священикові, синові Ахімелеховому: Принеси мені ефода. І приніс Евіятар ефода до Давида.

8. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи переслідувати мені оте полчище, і чи дожену я їх? І сказано йому: Переслідуй, доженеш і визволиш.

9. І пішов Давид сам і шістсот мужів, які були з ним: і прийшли аж до потоку Бесор; і стомлені, зупинилися там.

10. І переслідував Давид сам і чотириста мужів, а двісті вояків лишилися, тому що не мали сили перейти потік Бесор.

11. І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба і він їв, і напоїли його водою.

12. І дали йому частину в'язки із сушеної смоковниці та дві в'язки родзинок, і він їв і зміцнів; бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.

13. І сказав йому Давид: Чий ти і звідки? І сказав він: Я – єгипетський юнак, раб одного амаликитянина; покинув мене володар мій, тому що вже три дні, як я захворів.

14. Ми напали на полудневу частину Керети, і у володіння Юдині, і в полудневу частину Калева, а Ціклаґ спалили вогнем.

15. І сказав йому Давид: Чи доведеш мене до того збіговиська розбійників? І сказав він: Присягнися мені Богом, що ти не вб'єш мене, і що не віддаси мене в руки володаря мого; і я доведу тебе до цього збіговиська розбійників.

16. І він повів його; Аж ось, [амаликитяни], розпорошившись по всій тій країні, їдять і п'ють, і святкують з причини великої здобичі, котру вони взяли на землі филистимській та в краю Юдиному.

17. І вбивав їх Давид від сутінок аж до вечора наступного дня, і ніхто не врятувався, окрім чотирьох сотень юнаків, які сіли на верблюдів і повтікали.

18. І відібрав Давид усе, що захопили амаликитяни, і обидвох своїх дружин визволив Давид.

19. І не пропало у них анічого, ні малого, ані великого, ніхто із синів, і жодна з дочок, а також із здобичі, ані з усього, що [амаликитяни] загарбали в них; усе повернув Давид.

20. І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, і гнали її перед своєю худобою і казали: Це – здобич Давидова.

21. І прийшов Давид до тих двох сотень людей, котрі не мали сили йти за ним, і [котрих] він лишив біля потоку Бесор, і вийшли вони назустріч Давидові і назустріч людям, які були з ним. І коли підійшов Давид до цих людей, то привітав їх.

22. Тоді недобрі і мерзенні із людей, які ходили з Давидом, почали говорити: За те, що вони не ходили з нами, не дамо їм із здобичі, котру ми відібрали; нехай кожний візьме тільки свою дружину та дітей і

нехай ідуть! 23. Але Давид сказав: Не вчиняйте так, браття мої, потому, як Господь дав нам це, і зберіг нас, і віддав у руки наші полчища, які приходили супроти нас.

24. І хто буде слухати вас у цій справі? Яка частина тих, що ходили на війну, така сама має бути і для тих, хто залишався при обозі; треба розподілити на всіх.

25. Так було від того часу і після; – і поставив він це у закон і за правило для Ізраїля до цього дня.

26. І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав із здобичі старшинам Юдиним, друзям своїм, говорячи: Ось вам дарунок із здобичі, [захопленої] у ворогів Господніх.

27. Тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

28. І тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа;

29. І тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв.

30. І тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31. І тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.