Єзекія 20

1. Сьомого року, п'ятого [місяця], десятого дня місяця, прийшли мужі із старшинами Ізраїля, щоб запитати у Господа, і сіли перед лицем моїм.

2. І було до мене слово Господнє:

3. Сину людський! Говори із старшинами Ізраїля і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли запитати у Мене? Живу Я – не дам вам відповіді, – говорить Господь Бог.

4. Чи бажаєш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? Повідай їм про мерзоти батьків їхніх.

5. І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я вибрав Ізраїля, підняв руку Мою і [присягнувся ] перед плем'ям Якова, і відкрив себе їм у краю Єгипетському, підняв руку і сказав їм: Я – Господь Бог ваш.

6. Того дня підняв руку Мою і Я присягнувся їм вивести їх з краю Єгипетського на землю, котру передбачив для них, там тече молоко і мед – красу усіх земель.

7. І сказав їм: Відкиньте кожний мерзоти свої від очей ваших і не опоганюйте себе ідолами єгипетськими: Я – Господь Бог ваш!

8. Але вони збунтувалися супроти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзоти від очей своїх і не покинув ідолів єгипетських. І Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі єгипетської.

9. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не зневажалося перед народами, осередь яких перебували вони, і перед очима котрих Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із краю Єгипетського.

10. І Я вивів їх з краю Єгипетського і перевів їх у пустелю.

11. І дав їм заповіді Мої і оголосив їм Мою постанову, виконуючи котрі, чоловік живий був би через них;

12. І дав їм також суботи Мої, щоб вони були ознакою поміж Мною та ними, щоб знали, що Я – Господь, – Котрий освячує їх.

13. Але дім Ізраїлів збунтувався супроти Мене в пустелі; за Моїми заповідями не чинили і відкинули приписи Мої, виконуючи які, чоловік міг би жити через них, і суботи Мої порушували; і Я сказав: Виллю на них лють Мою в пустелі, щоб винищити їх.

14. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

15. Навіть Я, коли підняв руку Мою супроти них у пустелі, [присягнувся], що виведу їх на землю, котру Я ухвалив, – там тече молоко і мед, краса всіх земель.

16. За те, що вони відкинули приписи Мої, і не чинили за Моїми заповідями і порушували суботи Мої; бо серце їхнє тяжіло до ідолів.

17. Але око Моє пожаліло вигубити їх; і Я не винищив їх в пустелі.

18. І казав Я синам їхнім у пустелі: Не чиніть за правилами батьків ваших і не дотримуйтеся настанов їхніх і не опоганюйте себе їхніми ідолами.

19. Я – Господь Бог ваш: за Моїми заповідями чиніть, і Моїх приписів тримайтеся і виконуйте їх;

20. І святіть суботи Мої, щоб вони були ознакою між Мною і вами, щоб ви знали, що Я – Господь Бог ваш.

21. Але й сини збунтувалися супроти Мене: За Моїми заповідями не чинили і приписів Моїх не трималися, не виконували того, що, якби виконував, то чоловік лишився б живий, порушували суботи Мої; і Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою в пустелі.

22. Але Я відхилив руку Мою і вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

23. Я також підняв руку Мою в пустелі, Я [присягався ] розпорошити їх поміж народами і розпорошити їх по землі.

24. За те, що вони приписів Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, і очі їхні наверталися до ідолів батьків їхніх.

25. І попустив їм ухвали недобрі і приписи, від котрих вони не могли бути живі.

26. І попустив їм опоганюватися приношенням пожертв їхніх, коли вони почали проводити через вогонь усілякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я – Господь.

27. Тому кажи домові Ізраїля, сину людський, і скажи їм: Так говорить Господь: Ось, чим іще ганьбили Мене батьки ваші, підступно діючи супроти Мене:

28. Я привів їх на землю, котру з присягою обіцяв їм дати, піднявши руку Мою, – а вони, нагледівши собі всілякий високий пагорб і всіляке гіллясте дерево, почали заколювати там пожертви свої, ставили там образливі для Мене приношення свої і духмяні кадіння свої, і вчиняли там поливання свої.

29. І Я казав їм: Що це за пагорб, що ви ходите туди? Тому-то він і досі називається йменням Бама.

30. А тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Чи не опоганюєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте слідом за їхніми гидотами?

31. Адже ви приносите дари ваші і проводите синів ваших через вогонь, а тому опоганюєте себе всіма ідолами вашими донині, – і хочете запитати в Мене, доме Ізраїля? Живу Я, говорить Господь Бог, не дам вам відповіді.

32. І що спадає вам на розум, зовсім не справдиться. Ви кажете: Будемо, наче погани, як племена чужинські, служити дереву та камінню.

33. Живу Я, говорить Господь Бог: Рукою сильною і потужним раменом та виливом люті буду панувати над вами.

34. І виведу вас із народів та країн, по котрих ви розпорошені, і зберу вас рукою сильною і потужним раменом і виливом люті.

35. І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися з вами обличчям до обличчя.

36. Як Я судився з батьками вашими в пустелі землі єгипетської, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог.

37. І проведу вас під берлом і вчиню вас залежними од заповіту.

38. І вилучу з-поміж вас бунтівників і непокірних Мені. Із краю їхнього замешкання виведу їх, але на землю Ізраїля вони не увійдуть; і спізнаєте, що Я – Господь.

39. А ви, дім Ізраїля, так говорить Господь Бог, рушайте кожний до своїх ідолів і служіть їм, якщо не слухаєте Мене, але надалі не зневажайте святого ймення Мого дарами вашими та ідолами вашими.

40. Тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, – говорить Господь, – там буде служити Мені увесь дім Ізраїлів, увесь, скільки є його на землі, там Я з доброю волею прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших, і першоплодів ваших з усіми святинями вашими.

41. Прийму вас, як духмяне кадіння, коли виведу вас з-поміж народів і зберу вас із країн, по котрих ви розпорошені, – і буду святитися у вас перед очима народів.

42. І спізнаєте, що Я – Господь, коли введу вас на землю Ізраїлеву, на землю, котру Я [присягався ] дати батькам вашим, піднявши руку Мою.

43. І згадаєте там про шляхи ваші і про всі справи ваші, якими ви опоганювали себе, і зневажите самі себе за всі злочини ваші, котрі ви вчинили.

44. І спізнаєте, що Я – Господь, коли буду чинити з вами заради ймення Мого, не за лихими вашими шляхами і не за вашими справами облудними, доме Ізраїлів, – говорить Господь Бог.

45. І було до мене слово Господнє:

46. Сину людський! Оберни лице твоє на шлях, що біжить на південь, і скажи слово на південь, і повідай пророцтво на ліс південного поля.

47. І скажи до південного лісу: Слухай слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось, Я запалю в тобі вогонь, і він пожере в тебе усіляке дерево зелене, і всіляке дерево сухе; не загасне палахке полум'я, і все буде обпалене ним від півдня до півночі.

48. І побачить усіляка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не загасне.

49. І сказав я: О, Господе Боже! Вони кажуть про мене: Чи не виповідає він притчі?