Єзекія 14

1. І прийшли до мене декілька чоловіків із старшини Ізраїлевої і сіли перед обличчям моїм:

2. І було до мене слово Господнє:

3. Сину людський! Оці люди допустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу безчестя свого перед лицем своїм: Чи можу Я відповідати їм?

4. Тому передай їм і скажи: Так говорить Господь Бог: Якщо хтось із дому Ізраїлевого допустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу безчестя свого перед лицем своїм і прийде до пророка, – то чи зможу Я, Господь, не зважаючи на численних його ідолів, відповісти йому?

5. Нехай дім Ізраїлів затямить у серці своєму, що всі вони через своїх ідолів стали чужими для Мене.

6. А тому скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Наверніться і відкиньтеся од ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть ваше обличчя.

7. Бо коли хтось із дому Ізраїлевого, або з чужинців, котрі живуть в Ізраїлі, відкинеться од Мене і допустить ідолів у серце своє, і вчинить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, щоб потурбувати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь од Себе?

8. Я оберну обличчя Своє супроти того чоловіка і знищу його на ознаку і притчу, і винищу його з-поміж народу Мого, і спізнаєте, що Я – Господь.

9. А якщо пророк допустить спокусити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цьому пророка, то Я простягну на нього руку Мою і винищу його з народу Мого, Ізраїля.

10. І будуть покарані за провини свої. Яка провина того, хто запитує, така ж провина буде в пророка.

11. Щоб надалі дім Ізраїля не відхилявся од Мене, і щоб відтак не опоганювали себе всілякими беззаконнями своїми, а щоб народом Моїм були, і Я був їхнім Богом, говорить Господь Бог.

12. І було до мене слово Господнє:

13. Сину людський! Якби якась земля згрішила переді Мною, підступно відступивши від Мене, і Я простягнув на неї руку Мою, і винищив у ній хлібні комори, і послав на неї голод, і почав вигублювати на ній людей і худобу,

14. І якби знайшлися в ній оці три душі: Ной, Даниїл та Йов, – то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог.

15. Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, котрі осиротили б її, і вона з цієї причини стала пусткою, котрою ніхто не проходив;

16. То оці три мужі серед неї, – живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони, лише вони врятувалися б, а земля стала б пусткою.

17. Або, якби Я навів на цю землю меча і сказав: Мечу, пройди по землі! І почав винищувати на ній людей і тварин,

18. То ці три мужі серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони тільки спаслися б.

19. Або, якби Я послав на цю землю моровицю і вилив на неї лють Мою в кровопролитті, щоб винищити на ній людей і худобу:

20. То Ной, Даниїл і Йов серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок; праведністю своєю вони врятували б тільки свої душі.

21. Бо так говорить Господь Бог: Якщо навіть чотири важких покарання Мої, – меч, голод і лютих звірів та моровицю – пошлю на Єрусалим, щоб винищити в ньому людей і худобу,

22. Навіть тоді залишиться в ньому останок, сини і доньки, котрі будуть виведені звідти; ось вони вийдуть до вас, і ви побачите поводження їхнє і справи їхні, і втішитеся по тім бідуванні, котре Я навів на Єрусалим, і по всьому тому, що Я навів на нього.

23. Вони утішать вас, коли ви побачите поводження їхнє і справи їхні; і спізнаєте, що Я не марно учинив усе це, що вчинив у ньому, говорить Господь Бог.