Єзекія 8

1. І сталося шостого року, шостого [місяця], п'ятого дня місяця, сидів я в домі своєму, і старшини юдейські сиділи перед обличчям моїм, і лягла на мене там рука Господа Бога.

2. І побачив я: І ось, подоба [мужа], наче вогненна, і від крижів його і нижче – вогонь, і від крижів його і вище – наче сяяння, наче світло полум'я.

3. Наче простягнув Він руку і взяв мене за волосся голови моєї, і Дух підняв Мене поміж небом і землею, і приніс мене у видіннях Божих до Єрусалиму, до входу внутрішньої брами, що дивиться на північ, де стояв був ідол ревнощів, що сприяє ревнощам.

4. І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, схожа на ту, котру я бачив на полі.

5. І сказав мені: Сину людський! Зведи очі свої на північ, і я звів очі мої на північ, і ось, з півночі біля воріт жертовника – той ідол ревнощів при вході.

6. І сказав Він мені: Сину людський! Чи бачиш ти, що вони вчиняють? Велику мерзоту, яку чинить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов од святині Моєї! Але обернися, і ти побачиш ще гидкішу мерзоту.

7. І привів мене до входу на подвір'я, і я глянув, і ось, у мурі – щілина,

8. І сказав мені: Сину людський! Підкопай мура. І я підкопав мура, і ось, якісь двері.

9. І сказав мені: Зайди і подивися на гидкі мерзоти, які вони чинили тут.

10. І зайшов я, і бачу, що ось, всілякі зображення плазунів і нечистих тварин, і всілякі ідоли дому Ізраїлевого, намальовані довкола на стінах.

11. І сімдесят мужів із старших дому Ізраїлевого стоять перед ними і Яазанія, Шафанів син серед них; і кожного в руці – своє кадило, і густа хмара кадіння підноситься догори.

12. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський, що вчиняють старшини дому Ізраїлевого у темряві, кожний у розмальованім своїм покої? Бо кажуть: Не бачить нас Господь, залишив Господь цю землю.

13. І сказав мені: Обернись, і побачиш ще огидніші мерзоти, які вони чинять.

14. І привів мене до входу у браму дому Господнього, котрі на північ, і ось, там сидять жінки і оплакують Таммуза,

15. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський? Обернись, і побачиш ще огиднішу мерзоту,

16. І завів мене до внутрішнього двору храму Господнього, і ось, поміж притвором і жертовником, близько двадцяти п'яти мужів [стоять ] спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонцю.

17. І сказав мені: Чи бачиш, сину людський! Чи замало домові Юдиному, щоб чинити таку мерзоту, котру вони чинять тут? Але вони іще землю напоїли нечестям і вельми гнівлять Мене, і ось, вони гілки підносять до носа свого.

18. За це Я також почну діяти люто; не пожаліє око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, – не почую їх.