Плач Єремії 4

1. Як потьмарилося золото, як змінилося золото найліпше! Каміння святині розкидане на всіх перехрестях.

2. Сини Сіону найдорожчі, неначе щире золото, як їх порівняли з глиняним посудом, витвором гончаревих рук!

3. І чудища дають груди і годують своїх дітей, а донька народу мого стала жорстокою, неначе страус у пустелі.

4. Язик грудного немовляти прилипає до піднебіння його від спраги, і діти просять хліба, і ніхто не дає їм.

5. Ті, що їли солодке, тануть на вулицях; виховані на багряниці, туляться до гною.

6. Покарання нечестя доньки народу мого переважає страту за гріхи Содома; його знищено вмить, і руки людські не торкалися до нього.

7. Князі її були в ній чистіші від снігу, біліші від молока; вони тілом були кращі від корала, на вигляд були, як сапфір;

8. А тепер темніші від найтемнішого обличчя їхнє; не впізнають їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала сухою, мов дерево.

9. Ті, що гинуть від меча, щасливіші від тих, що помирають від голоду, тому що ці тануть, вражені нестачою плодів польових.

10. Руки м'якосердих жінок варили діток своїх, щоб вони були для них поживою в годину загибелі доні народу мого.

11. Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і підпалив на Сіоні вогонь, котрий пожер підвалини його.

12. Не вірили царі землі і всі, що живуть на всій землі, щоб ворог і супротивник зайшов у браму Єрусалиму.

13. Усе це – за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, котрі серед нього проливали кров серед праведників;

14. Блукали, – як сліпі, вулицями, осквернялися кров'ю аж так, що неможливо було торкнутися одягу їхнього.

15. Геть! Нечистий! – кричали до них; геть, геть, не торкайтеся; і вони відступали, збентежені, а поміж народом говорили: Їх уже не буде!

16. Обличчя Господнє розпорошить їх; Він уже не подивиться на них; тому що вони облич священиків не поважають, старих не милують.

17. Наші очі виснажені від надаремного очікування допомоги; з вежі сторожової нашої ми наджидали народу, котрий не міг урятувати нас.

18. А вони чатували ходу нашу, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші виповнилися; надійшов кінець наш.

19. Переслідувачі наші були прудкіші, ніж орли небесні; ганялися за нами по горах, лишали засідки в пустелі.

20. Дихання життя нашого, помазанець Господній, спійманий у ямі їхній, той, про котрого ми говорили: У затінку його будемо жити поміж народами.

21. Радій і звеселюйся, доню Едома, мешканко краю Уц! До тебе також дійде чаша; уп'єшся і оголишся.

22. Доню Сіону! Покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він уже не буде виганяти тебе; але твоє беззаконня, доню Едому, Він навідає і виявить твої гріхи.