Єзекія 7

1. І було до мене слово Господнє:

2. І ти, сину людський, [скажи]: Так говорить Господь Бог: Кінець Ізраїльській землі, – кінець надбіг на чотири краї землі.

3. Ось – кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

4. І не помилує тебе око Моє, і не прощу, і відплачу тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і спізнаєте, що Я – Господь.

5. Так говорить Господь Бог: Біда єдина, ось, приходить біда.

6. Кінець прийшов, прийшов кінець, повстав на тебе; ось, дійшла,

7. Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.

8. Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.

9. І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.

10. Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезло виросло, гординя розбуялася.

11. Постає сила на берло нечестя; нічогісінько [не залишиться ] від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.

12. Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.

13. Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.

14. Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.

15. Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.

16. А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.

17. У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, [як ] вода.

18. Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.

19. Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.

20. І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;

21. І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.

22. І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.

23. Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.

24. Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.

25. Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.

26. Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священика і поради у старців.

27. Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.