Плач Єремії 3

1. Я чоловік, що спізнав горе від берла гніву Його.

2. Він повів мене і завів у пітьму, а не у світло.

3. Так, Він обернувся до мене, і цілий день навертає руку Свою.

4. Виснажив плоть мою і шкіру мою, поламав кості мої.

5. Обгородив мене і оточив гіркотою і нуждою;

6. Посадив мене в пітьму, як давно померлих;

7. Оточив мене муром, щоб я не вийшов, тяжкими вчинив Він кайдани мої,

8. І коли я прикликав і волав, утримував молитву мою,

9. Камінням перегородив шляхи мої, стежки мої викривив.

10. Він став для мене, наче ведмідь у засідці, наче лев у втаємниченому місці.

11. Порушив шляхи мої і розтерзав мене, вчинив з мене ніщо;

12. Натягнув лука Свого і поставив мене, наче ціль для стріл;

13. Послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.

14. Я став посміховиськом для всього народу мого, щоденною піснею їхньою.

15. Він наситив мене гіркотою, напоїв мене полином;

16. Розбив камінням зуби мої, покрив мене попелом.

17. І покинув мир душу мою; я забув про добрі дні.

18. І сказав я: Загинула сила моя і надія моя на Господа.

19. Подумай про мої страждання і бідування моє, про полин і жовч.

20. Гаразд пам'ятає це душа моя, і падає в мені.

21. Ось, що я відповідаю серцю моєму і тому сподіваюся;

22. То милість Господа, що ми не щезли, бо милосердя Його не виснажилося.

23. Воно оновлюється щоранку; велика вірність Твоя!

24. Господь – це частка моя, – говорить душа моя, а тому буду сподіватися на Нього.

25. Добрий Господь до тих, що сподіваються на нього, до душі, яка шукає Його.

26. Добре тому, хто терпляче наджидає порятунку від Господа.

27. Добре чоловікові, коли він носить ярмо в юності своїй;

28. Сидить самотою і мовчить, бо Він поклав його на нього;

29. Торкається пороху устами своїми і роздумує: Можливо, ще є надія?

30. Підставляє щоку свою тому, хто б'є його, насичується ганьбою;

31. Бо не на віки залишає Господь.

32. Але послав горе, і помилує за великою щедрістю Своєю.

33. Бо Він не з волі серця Свого карає і завдає гіркоти синам людським.

34. Але коли топчуть ногами своїми усіх в'язнів землі,

35. Коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,

36. Коли завдають людині утисків у справі її: Хіба не бачить Господь?

37. Хто це каже: Навіть те трапляється, чого Господь не ухвалював, щоб воно було.

38. Чи не з уст Всевишнього виходить лихоліття і благополуччя?

39. Нащо журиться чоловік, що живе? Кожний журися гріхами своїми.

40. Перевіримо й дослідимо торованки наші і навернемося до Господа.

41. Піднесемо серце наше і руки до Бога, що живе на небесах.

42. Ми відпали і були впертими: Ти не простив нам;

43. Ти виповнив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;

44. Ти затулив себе хмарою, щоб не долинала молитва наша.

45. Сміттям і мерзотою Ти вчинив нас серед народів;

46. Роззявили на нас пащеку свою всі вороги наші.

47. Жах і яма, спустошення і розорення – доля наша.

48. Потоки води виливає око моє про загибель доньки народу мого!

49. Око моє виливається і не перестає, бо немає злегшення,

50. Допоки не подивиться і не побачить Господь з небес.

51. Око моє зажурює душу мою заради всіх донечок мого міста.

52. Старанно силкувалися зловити мене, як пташечку, вороги мої, без жодної причини;

53. Пожбурили життя моє до ями і закидали мене камінням.

54. Води сягнули голови моєї; я сказав: Загинув я.

55. Я прикликав ймення Твоє, Господе, з ями глибокої.

56. Ти чув голос мій; не затули вуха Твого від зітхання мого, від зойку мого!

57. Ти наближався, коли я кликав Тебе, і говорив: Не бійся!

58. Ти захищав, Господе, справу душі моєї; визволяв життя моє.

59. Ти бачиш, Господе, образу мою; зверши суд над справою моєю!

60. Ти бачиш всю мстивість їхню, всі заміри їхні супроти мене;

61. Ти чуєш, Господе, лайку їхню, всі помисли їхні супроти мене;

62. Розмови повсталих на мене і їхні підступи супроти мене всілякого дня.

63. Глянь, чи сидять вони, чи підводяться, я для них – глумлива пісня.

64. Віддай їм, Господе, за плодами рук їхніх;

65. Пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;

66. Переслідуй їх, Господе, гнівом, і винищи їх з піднебесної.