Михея 7

1. Горе мені! Бо зі мною зараз, як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні стиглого плоду, котрого бажає душа моя.

2. Не стало милосердних на землі, немає праведних поміж людьми, всі влаштовують пастки, аби проливати кров; кожний закидає на брата свого сіть.

3. Руки їхні обернені на те, щоб уміти чинити лихе; урядовці вимагають дарунків, і судді судять за хабарі, а вельможі виповідають недобрі жадання душі своєї і перекручують справу.

4. Кращий з-поміж них – мов терен, і справедливий – гірший, аніж колючий паркан. День оповісників Твоїх, навідування Твоє надходить; нині спіткає їх замішання.

5. Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від лежачої на ложі твоєму стережи двері уст твоїх.

6. Бо син зневажає батька, донька повстає супроти матері; невістка – супроти свекрухи своєї; вороги людини – домашні її.

7. А я буду дивитися на Господа, сподіватися на Бога порятунку мого: Бог мій почує мене.

8. Не радій заради мене, супротивнице моя! Хоч я упав, але підведуся; хоч я в пітьмі, та Господь – світло для мене.

9. Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не розсудить справу і не звершить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло; і я побачу правду Його.

10. І побачить це супротивниця моя, і сором виповнить її, ту, що говорила мені: Де Господь твій? Надивляться на неї очі мої, як її буде потоптано, неначе твань на вулицях.

11. За дня спорудження мурів твоїх – цього дня подаленіє ухвала.

12. Того дня прийдуть до тебе з Асирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки [Єфрату] і від моря до моря, і від гори до гори.

13. А земля та буде пустелею за [провину] її мешканців, за плоди вчинків їхніх.

14. Паси народ Твій берлом Твоїм, овець спадку Твого, що живуть усамітнено в лісі серед Кармелу; нехай пасуться вони на Башані і Ґілгаді, як за днів старожитніх!

15. Як за днів виходу твого з краю єгипетського, покажу йому дивовижні діяння.

16. Побачать це народи і засоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на уста, вуха їх стануть глухими;

17. Будуть лизати порох, як гадюка, як хробаки землі, виповзають вони з укріплень своїх; настрахаються Господа Бога нашого і злякаються Тебе.

18. Хто Бог, як Ти, Котрий прощає беззаконня і не зважає на злочини останку спадщини Твоєї? Не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.

19. Він знову змилосердиться над нами, зітре беззаконня наші. Ти пожбуриш у безодню всі гріхи наші.

20. Ти виявиш вірність Якову, милість Авраамові, котру з присягою обіцяв батькам нашим від перших днів.

Книга пророка Наума