Уздоровлення служника.

1. Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав, то зайшов до Капернауму.

2. В одного сотника важко захворів служник і вже помирав, а він був вельми приязний до нього.

3. Коли почув про Ісуса, він послав до Нього юдейських старшин – просити Його, щоби прийшов уздоровити служника його.

4. І вони, як прийшли до Ісуса, просили Його переконливо, кажучи: Він вартий, щоб Ти вчинив це для нього.

5. Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу.

6. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник прислав до Нього друзів, щоб сказати Йому: Не турбуйся, Господе, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах.

7. Тому-то й себе самого я вважаю недостойним, прийти до Тебе; але скажи слово, і уздоровиться слуга мій;

8. Бо я також підвладний чоловік, але, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде, і другому: Прийди – і приходить; і служникові моєму: Зроби це – і вчиняє.

9. Почувши про це, Ісус здивувався з нього і звернувся до народу, що йшов за Ним: Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

10. Посланці, повернувшися в дім (сотника) побачили служника, що одужав.

11. Потому Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним пішли учні Його та багато народу.

12. А коли Він наблизився до міської брами, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, а була вона вдовою; і багато народу йшло з нею із міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

14. Він підійшов і торкнувся до нош; ті, що несли, зупинилися; і Він сказав: Юначе! Тобі кажу, підведися.

15. Мертвий підвівся, сів, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.

16. І всіх їх виповнив страх, і прославляли Бога, кажучи: Великий пророк постав між нами; і Бог навідав народ Свій.

17. Така чутка про Нього розповсюдилася на всій Юдеї і поза її межами в окрузі.

18. І повідали Іванові учні його про все те.

19. Тоді Іван покликав двох із учнів своїх, і послав їх до Ісуса запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Вони прийшли і сказали Ісусові: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?

21. А в цьому часі Він багатьох уздоровив від хвороб та недуги, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.

22. І сказав їм Ісус у відповідь: Вертайте, повідайте Іванові, що ви бачили і що ви чули: Сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Вість.

23. І блаженний, хто не спокуситься через Мене.

24. Коли посланці Іванові пішли, Він почав говорити народові про Івана: На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на тростину, вітром розхитану?

25. На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на чоловіка, одягнутого в м‘яку одежу? Але ті, що ошатно одягаються і розкошують, живуть при подвір‘ях царських.

26. На що ж ви ходили дивитися? Може, на пророка? Так, повідую вам, навіть більше, аніж на пророка.

27. Це той, про котрого написано: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

28. Бо кажу вам: Із народжених жінками – жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший від нього.

29. І весь народ, що слухав Його, а також митники прославили Бога, хрестившися хрещенням Івановим.

30. А фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестилися від нього.

31. Тоді Господь сказав: До кого порівняю людей роду цього? І на кого вони схожі?

32. Вони схожі на дітей, котрі сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.

33. Бо прийшов Іван Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п‘є; і кажете: У ньому демон.

34. Прийшов Син Людський: їсть і п‘є; і кажете: Ось чоловік, який любить їсти і пити вино, приятель митникам і грішникам.

35. І виправдана мудрість усіма дітьми її.

36. Хтось із фарисеїв просив Його пообідати з ним; і Він зайшов до оселі фарисея і приліг.

37. І ось, жінка того міста, котра була грішницею, дізналася, що Він приліг у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира;

38. Вона припала до Його ніг іззаду й почала обливати Його ноги слізьми і витирати волоссям голови своєї, та цілувати ноги Його, і мазала миром.

39. Коли побачив те фарисей, котрий запросив Його, то сказав подумки: Якби Він був пророком, то пізнав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.

40. Ісус обернувся до нього і сказав: Симоне! Я маю дещо сказати тобі. Він озвався: Скажи, Учителю.

41. Ісус сказав: У одного позикодавця було два боржники; один був винен п‘ятсот динаріїв, а другий п‘ятдесят;

42. Та оскільки вони не мали чим заплатити, він простив обидвом. Нумо, скажи, котрий з них більше полюбить його?

43. Симон відповідав: Гадаю, той, кому більше простив. Він сказав: Ти добре розсудив.

44. А тоді обернувся до жінки, і сказав Симонові: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твоєї оселі, і ти води Мені на ноги не дав; а вона слізьми облила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла.

45. Ти поцілунку Мені не дав; а вона з тієї хвилини, як Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги.

46. Ти голови Мені оливою не помазав; а вона миром помазала Мені ноги.

47. А тому повідую тобі: Прощаються їй багато гріхів за те, що вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить.

48. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи!

49. І ті, що були біля Нього почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає?

50. А Він сказав жінці: Віра твоя врятувала тебе; йди з миром.

Луки 8