Ісус і юдейські приписи про суботу.

1. У суботу, першу по другому дні Пасхи, проходив Він засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.

2. А деякі з фарисеїв сказали їм: Нащо ви вдаєтеся до того, чого не можна робити в суботу?

3. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали, що учинив Давид, коли був голодний сам і ті, які були з ним?

4. Як він зайшов у дім Божий, узяв хліби приношення, котрих не вільно було їсти нікому, окрім одних священиків, і їв, і дав тим, котрі були з ним?

5. І сказав їм: Син Людський є Володар також і суботи.

6. Сталося, що й другої суботи Він зайшов до синагоги навчати. Там був один чоловік, у котрого права рука була всохла.

7. А книжники і фарисеї спостерігали за ним, чи не уздоровить Він у суботу, щоб знайти звинувачення супроти Нього.

8. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав чоловікові, який мав усохлу руку: Підведися і пройди на середину. І він підвівся і вчинив, як сказано.

9. Тоді сказав їм Ісус: Запитаю Я вас: Що треба чинити в суботу? Добро чи зло? Врятувати душу, чи погубити? Вони мовчали.

10. Тоді Він глянув на всіх, і сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він так і вчинив; і стала рука його здорова, як друга.

11. А вони стали несамовитими і радилися поміж собою, – що їм учинити з Ісусом.

12. За тих днів зійшов Він на гору помолитися і був цілу ніч у молитві до Бога.

13. А коли настав день, прикликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцятеро, котрих і назвав Апостолами:

14. Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Івана, Пилипа і Варфоломія,

15. Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, котрий і вчинився потім зрадником.

17. І спустившися з ними, зупинився на рівному місці, і сила учнів Його, і багато народу із усієї Юдеї та Єрусалиму і приморських місць Тирських і Сидонських,

18. Котрі прийшли послухати Його, і уздоровитися від недуг своїх, а також і ті, що страждали від нечистих духів; і уздоровлювалися.

19. І увесь народ шукав (можливости) торкнутися до Нього, тому що від Нього струмувала Сила і уздоровлювала всіх.

20. І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, казав: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21. Блаженні голодні нині, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть нині, бо зрадієте.

22. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть обмовляти, і знеславлять ім‘я Боже, як ганебне, за Сина Людського.

23. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні.

24. Навпаки, горе вам, багатії! Бо ви вже одержали свою втіху.

25. Горе вам, пересиченим нині! Тому що будете голодні. Горе вам, що сміються нині! Бо заплачете і заридаєте.

26. Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре. Бо так учиняли із лжепророками батьки їхні.

27. Але вам, що слухають, кажу: Любіть ворогів ваших, чиніть добро ненависникам вашим,

28. Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.

29. Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав також і другу; а тому, хто відбирає в тебе верхню одежину, не вчиняй опору забрати й сорочку.

30. Усілякому, що просить у тебе, давай, і від того, що взяв від тебе, не вимагай назад.

31. І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними.

32. І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять.

33. І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять.

34. І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж.

35. Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих.

36. Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.

37. Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься;

38. Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.

39. Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?

40. Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.

41. Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

42. Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.

44. Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.

45. Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.

46. Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?

47. Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий:

48. Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.

49. А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.

Луки 7